Справа №22-ц-1925/06                                                                      Суддя першої інстанції Ротар М.М.

Категорія 34                                                      Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого                                                                  Буренкової К.О.,

суддів:                                                              Базовкіної Т.М., Козаченка В.І.

при секретарі судового засідання Гапєєвій Т.В., без участі сторін,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 серпня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності права власності на 1/2 частину спільного майна, відшко­дування матеріальної і моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

17 липня 2006 року позивачка звернулась до суду з указаним позовом, в якому зазна­чав, що з листопада 1999 року по травень 2005 року вона проживала однією сім'єю в відпові­дачем в с. Тімірязівка Вознесенського району Миколаївської області де вели спільне підсоб­не господарство.

Після розпаду сім'ї в господарстві залишились: 4-річна дійна корова, вагою 400 кг., та двоє свиней середньою вагою по 100 кг. кожна.

Вказану худобу відповідач реалізував без її згоди за 5372 грн., не виділивши належної їй частини отриманих грошових коштів, тим самим позбавивши її права власності на майно вартістю 2686 грн.

Крім указаних матеріальних збитків, позивачка вказувала на завдану їй відповідачем моральну шкоду, яка полягає в тому, що він умисно поставив її та її сина в тяжке фінансове становище, незаконно позбавив позивачку коштів для забезпечення життєвого рівня, все це призвело до моральних страждань, необхідно було нести додаткові фінансові витрати по за­хисту своїх майнових прав.

Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила суд визнати за нею право власності на половину вказаного майна та стягнути з відповідача на її користь 2686 грн. ма­теріальних збитків, 1700 грн. моральної шкоди, а також понесенні нею судові витрати в роз­мірі 368 грн.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 19 серпня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Визнано за нею право власності на 1/2 частину спільно нажитого з ОСОБА_1 ма­на, вартістю 4793 грн. 25 коп., а також стягнуто з відповідача на користь позивачки 2396 грн. 62 коп. грошової компенсації за половину спільного майна, 200 грн. на відшкодування мора­льної шкоди та 217 грн. 12 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обста­вин, що мають значення для справи, оспорював лише правильність визначення вартості сви­ней і підстави стягнення з нього моральної шкоди, а тому просив рішення суду першої ін­станції в цій частині змінити і ухвалити нове, яким зазначені вимоги позивачки задовольни­ти частково.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, за­явлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає за­доволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав їм належну оцінку, перевірив їх доказами, і прийшов до правильного висновку, що відповідно до ст. ст. 70, 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, то майно, набуте ними за час спільного проживання , належить їм на праві спільної сумісної власності. В разі поділу такого майна, частка майна жінки та чоловіка є рі­вними, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

З матеріалів справи вбачається, і це не оспорюється сторонами, що з листопада 1999 року по травень 2005 року вони проживала однією сім'єю в с. Тімірязівка Вознесенського району Миколаївської області де вели спільне підсобне господарство. За цей час придбали, крім іншого майна, корову та двох свиней.

Позивачкою доведено і відповідач визнав, що він одноособово розпорядився вказаним майном (здав корову та двох свиней заготівельникам і отримав за них гроші), проте не виді­лив позивачці компенсації за її частку в спільному майні.

В зв'язку з чим, місцевий суд обґрунтовано, врахувавши всі обставини справи, ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивачки грошової компенсації в указа­ному розмірі, оскільки відповідач, заперечуючи лише пороти оцінки вартості свиней, не спростував надані позивачкою докази про таку вартість.

Також вірно, відповідно до вимог п. 6 ч. 2 ст. 18 СК України, ст. ст. 386, 1167 ЦК Укра­їни та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 1995 року (з наступними змінами і доповненнями) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", районний суд визначив розмір моральної шкоди, завданої позивачці діями відповідача по протиправному позбавленню власності та ухвалив рішення про стяг­нення з нього такої шкоди.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судо­ве рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Возне­сенського міськрайонного суду від 19 серпня 2005 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.