Справа № 22ц-1877                                   Головуючий першої інстанції: Жосан В.М.

Категорія: 5                                                 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

РІШЕННЯ

Іменем   України

27 листопада 2006 року                 колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Буренкової К.О,

суддів:           Козаченка В.І.,

Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання:                                                    Гапєєвій О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою                              ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2006 року, ухвалене за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування майнової та моральної шкоди,

встановила:

У жовтні 2005 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позивач вказував, що відповідачі є його родичами: відповідачка - це дочка, відповідач - онук.

2 та 3 жовтня 2003 р. відповідач повідомив його про необхідність забрати особисті речі з квартири АДРЕСА_1, у якій він раніше проживав. Але частина речей з вини ОСОБА_2 була пошкоджена, а частину речей вартістю 1990 грн. (магнітофон "Поділля", посилювач з колонками, протигаз з балонами, дві пральні машини, електроточило, трансформатор, гвинтівку пневматичну, тумбу, фотоапарати "ФЕД" та "Зоркій", світильник, електродвигун від холодильника, годинник електронний, три подушки) відповідач взагалі йому не повернув. Крім того, відповідач відмовився повернути йому 3000 грн., 550 доларів США та особисті документи (пенсійне посвідчення, трудову книжку, посвідчення на ордена та медалі).

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив суд зобов'язати відповідачів повернути йому майно вартістю 1990 грн., 3000 грн. та 550 доларів США й стягнути з відповідачів 10000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2006 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6000 грн. моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду обставинам спору і просить рішення скасувати, ухвалити нове про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді, пояснення , дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Суд в межах заявлених вимог, на підставі наданих сторонами доказів правильно встановив, що за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 продав належну йому 1/3 частку в квартирі АДРЕСА_1 своїй дочці ОСОБА_4 та онуку ОСОБА_2 і зобов'язався звільнити квартиру від своїх речей до 7 вересня 2003 р.

2-3 жовтня 2003 р. відповідач виніс частину належних позивачу речей з квартири, а позивач забирав своє майно.

Оскільки ОСОБА_1 не надано доказів того, що відповідачі утримують належне йому майно вартістю 1990 грн. (магнітофон "Поділля", посилювач з колонками, протигаз з балонами, дві пральні машини, електроточило, трансформатор, гвинтівку пневматичну, тумбу, фотоапарати "ФЕД" та "Зоркій", світильник, електродвигун від холодильника, годинник електронний, три подушки), 3000 грн. й 550 доларів США, суд обґрунтовано відмовив у витребуванні вказаного майна та грошей.

Також колегія суддів вважає недоведеним й факт утримання відповідачами особистих документів позивача: трудової книжки, пенсійного посвідчення, посвідчень стосовно нагородження його орденами та медалями, а тому відсутні встановлені законом підстави для відшкодування моральної шкоди.

За такого рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди не відповідає обставинам справи і в силу п. З ч. 1 ст. 309 ЦПК України його необхідно скасувати у зазначеній частині, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у відшкодуванні моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309,316 ЦПК України, колегія суддів

вupішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2006 року в частині відшкодування моральної шкоди скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.