Справа № 22-а-623/06                                                            Суддя першої інстанції: Алейніков В.О.

Категорія 39                                                    Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляцій­ного суду Миколаївської області у складі:

головуючої:                                                                      Буренкової К.О.,

суддів:                                                                 Лисенка П.П., Козаченка В.І.,

при секретарі судового засідання Гапєєвій Т.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Горобцова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

та

на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2006 року, ухвалену за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-2784 про стягнення сум грошового забезпечення та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

У квітні 2005 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому зазначав, що наказом Міністра оборони України від 22 жовтня 2004 р. його звільнено з військової служби за скороченням штатів, а наказом командира військової частини А -2784 від 23 листопада 2004 р. - виключено із списків особового складу.

При проведенні з ним розрахунку 21 грудня 2004 р. з виплачених йому сум було утримано 50% місячного грошового забезпечення за 28 календарних років служби у Збройних Силах в сумі 1035 грн. 80 коп. та не виплачено: 332 грн. 64 коп. одноразової до­помоги та 16 грн. 12 коп. - за вересень 2004 p.; 304 грн. 04 коп. - за жовтень того ж року та 1086 грн. 28 коп. - за листопад 2004 р. Загальна сума утримань і невиплат склала 2974 грн. 96 коп.

Після звернення до командування 20 травня 2005 р. утримана та несплачена сума була йому частково виплачена в розмірі 2341 грн. 71 коп., однак, на думку позивача, за­лишок боргу становить 631 грн. 79 коп.

Посилаючись на викладене та на спричинення вказаними незаконними діями мора­льних страждань, позивач просив суд визнати дії відповідача щодо проведених утримань неправомірними, стягнути з військової частини А - 2784 заборгованість із грошового за­безпечення у розмірі 646 грн.50 коп. та 5000 грн. моральної шкоди.

В суді позивач збільшив свої вимоги і просив стягнути з відповідача 1367 грн. 51 коп. заборгованого грошового забезпечення та компенсацію втрати частини грошового забезпечення у зв'язку з несвоєчасною виплати частини цього забезпечення.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2006 р. позо­вні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з відповідача на його користь 193 грн. 48 коп. компенсації за несвоєчасну виплату грошового забезпечення та 100 грн. моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що судом не прийняті до уваги всі обставини справи, не досліджені належним чином всі докази, висновки суду не відпо­відають нормам матеріального права, і просить постанову суду скасувати та ухвалити но­ву про задоволення його вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, представника відповідача, дослі­дивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив службу у військовій частині А-2784 на посаді заступника начальника відділу зберігання та обслуговування (ракетно-артилерійського озброєння) 830 Центру технічного забезпечення. Згідно директиви ко­мандувача Півд. ОК № 6/1/017 від 4 лютого 2004 р. зазначена посада була скорочена з 1 липня 2004 р.

З 29 червня 2004 р. по 07 листопада 2004 р. позивач перебував у відпустці та про­ходив лікування, після чого був виведений за штат у розпорядження командира військової частини А-2784, а з 23 листопада 2004 р. звільнений з військової служби у запас за підпу­нктом "в" пункту 67 у зв'язку із скороченням штатів, на підставі наказу Міністра оборони України від 22 жовтня 2004 року.

Відповідно до розділу 9, пунктів 40.1, 18.8, 34.8 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого На­казом Міністра оборони України від 5 березня 2001 р. № 75 (далі Положення), п. 4.1 Ін­струкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову слу­жбу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 р. № 149, Інструкції про розміри і порядок виплати надбавки військовослуж­бовцям і працівникам Збройних Сил України у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженої наказом Міністра оборони України від 6 березня 1995 р. № 50, за час перебування військовослужбовця у розпорядженні виплачуються такі види грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка до окладів грошового утримання за вислугу років, 100% надбавка за службу у Збройних Си­лах.

Що стосується інших додаткових видів грошового забезпечення ( надбавок за без­перервну службу, за кваліфікацію, за роботу з таємними документами та премії), то такі види забезпечення виплачуються лише за час перебування на відповідній посаді, пов'язані з виконанням службових обов'язків за посадою, а тому не нараховуються після звільнення від виконання таких обов'язків, в тому числі, за час знаходження у розпорядженні.

Виходячи з наведених обставин справи, положень нормативно-правових актів, ра­йонний суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення додат­кових видів грошового забезпечення за період виведення ОСОБА_1 у розпоря­дження.

Колегія не може взяти до уваги доводи апелянта про помилковість таких висновків суду, оскільки вони грунтуються на неправильному тлумаченні позивачем положень нор­мативно-правових актів, регулюючих спірні правовідносини.

Також вірно місцевий суд вирішив питання про стягнення на користь ОСОБА_1 193 грн. 48 коп. компенсації за несвоєчасну виплату частини грошового забезпечен­ня, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159.

Крім того, проведене утримання раніше здійснених позивачу виплат грошового за­безпечення, можливість якого не передбачена Положенням або іншим правовим актом, призвело до затримки виплати частини належних йому коштів та завдало моральної шко­ди, а тому суд першої інстанції вірно, з урахуванням характеру завданої шкоди, на підста­ві ст. 56 Конституції стягнув у її відшкодування з відповідача 100 грн.

Разом з тим, ухвалюючи вказану постанову, місцевий суд, всупереч вимогам ст. 98 КАС України, не вирішив позовні вимоги ОСОБА_1 про повернення понесених ним судових витрат, що відповідно до п. 2 ст. 201 КАС України, є підставою для зміни су­дового рішення.

В той же час, ч. 1 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, то суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

За такого, 59 грн. 50 коп., сплаченого позивачем державного мита, підлягають від­шкодуванню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 195,198,202,205,207 КАС України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2006 року, ух­валену за позовом ОСОБА_1 до військової частини А - 2784 про стягнення сум грошового забезпечення та відшкодування моральної шкоди, змінити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету Украї­ни 59 грн. 50 коп. повернення судових витрат.

В решті постанову місцевого суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищо­го адміністративного суду України протягом одного місяця.