Справа   22ц № 1927 /2006 р.                                                    Головуючий 1 -ї інстанції: Косяк В.В.

Категорія   12                                                               Суддя-доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.

УХВАЛА Іменем України

2006 року    листопада  місяця 23 дня    судова колегія  судової  палати   в цивільних

справах  апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого:       Лисенка П.П.,

суддів:                                                      Данилової О.О.,

Кутової Т.З., при секретарі:  Варміш О.С.,

за участю: позивачки ОСОБА_1 її представника ОСОБА_5, відповідачки ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_4 та ОСОБА_3, на рішення   Ленінського    районного суду м. Миколаєва від 22    серпня    2006 року за позовом   ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4

про

визнання угод недійсними

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2005 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою в інтересах недієздатного ОСОБА_2  до ОСОБА_3   та ОСОБА_4 про визнання угод недійсними.

В позові зазначено, що 15 липня 2004 року її племінник ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 належну йому на праві власності квартируАДРЕСА_1. В подальшому 27 жовтня 2004 року ОСОБА_3 продала вказану квартиру ОСОБА_4

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 страдає психічними хворобами і на час вчинення вказаної угоди не розумів значення своїх дій, позивачка просила визнати обидва договори купівлі-продажу квартири недійсними.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 серпня 2006 року позов задоволено. Визнано недійсними договори - купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, які були укладені 15 липня 2004 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та 27 жовтня 2004 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5337 грн., з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 28673 грн.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3 просить вказане рішення суду скасувати та в задоволенні позову відмовити, а відповідачка ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, а справу повернути на новий розгляд. На думку апелянтів рішення суду є незаконним, оскільки судом безпідставно прийняті до уваги тільки висновки судової психіатричної експертизи і не дано оцінки іншим доказам по справі, а також не застосовано положення закону про добросовісного покупця.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, квартира АДРЕСА_1 належала    ОСОБА_2    на підставі договору  купівлі-продажу від 11 листопада 1997 року, укладеного з ОСОБА_7 (а.с. 56).

За договором купівлі - продажу від 15 липня 2004 року ОСОБА_2 продав вказану квартиру ОСОБА_3 за 5337 грн., а остання за договором від 27 жовтня 2004 року продала її ОСОБА_4 за 28673 грн. (а.с. 27 - 30).

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2005 року ОСОБА_2 визнано недієздатним та його опікуном призначено ОСОБА_1.

Суд в межах заявлених вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, доказам, які надали сторони, дав належну оцінку і дійшов вірного висновку про те, що договір купівлі-продажу від 15 липня 2004 року, за яким ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 належну йому квартиру АДРЕСА_1, відповідно до вимог ст. 225 ЦК України є недійсним, оскільки згідно з висновками амбулаторної судово - психіатричної експертизи від 4 травня 2006 року на момент укладення вказаного договору ОСОБА_2 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Правильними також є висновок суду і про недійсність наступного договору купівлі - продажу цієї ж квартири від 27 жовтня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на підставі ст. 215 ЦК України, оскільки підставою для його укладення був вищезазначений недійсний договір.

Таким чином, суд обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1 і визнав обидва оспорюваних договори недійсними та застосував правила реституції, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5337 грн., а з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 28673 грн.

Доводи відповідачки ОСОБА_3 в апеляційній скарзі стосовно неповноти та необгрунтованності судової медично-психиатричної експертизи, не заслуговують на увагу, оскільки вона була проведена на підставі медичних документів, матеріалів справи та безпосереднього огляду ОСОБА_2. Отриманої експертами інформації з зазначених джерел виявилося достатньо для викладення відповідних висновків. Вказані висновки є послідовними і   не містять в собі протиріч.

Посилання відповідачки ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те, що вона є добросовісним набувачем, а тому спірна квартира не підлягала витребуванню протирічать п. З ст. 388 ЦК України, згідно з яким власник має право витребувати майно у набувача в разі, якщо воно вибуло з володіння власника, або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Оскільки ж судом встановлено, що ОСОБА_2 не усвідомлював значення своїх дій на момент укладення договору, тобто спірна квартира вибула з його володіння по мимо його волі, а тому   позивач і має право на її витребування .

Перевіривши законність та обгрунтованність оскаржуванного рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що воно відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, а  тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 301, 305, 308 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3    - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного   суду   може   бути   оскаржена      в   касаційному   порядку

безпосередньо до Верховного Суду України    на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили тобто з дня проголошення.