Судове рішення #339819
Справа 22ц -1565

Справа 22ц -1565                                 Головуючий у першій інстанції - Черенкова Н.П.

Категорія - 32                                       Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2006 року                                                                   м.Миколаїв

Колегія суддів   судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого                 Лисенка П.П.

суддів                            Данилової О.О., Кутової Т.З.

при секретарі                       Варміш О.С.

за участю   позивачки ОСОБА_1 та її предстаника ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1 на рішення Центрального  районного суду м. Миколаєва  від 14 червня 2006 року по цивільній справі за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_3

про визнання таким, що втратив право користування жили приміщенням

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2006 року ОСОБА_1звернулась до ОСОБА_3 з позовом про визнання його таким, що втратив право на проживання у квартирі АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідач з січня 1991 року змінив місце постійного проживання, виїхав до ІНФОРМАЦІЯ_1 Казанківського району, де має фермерське господарство, та протягом тривалого часу не проживає без поважних причин у спірній квартирі.

Уточнивши позовні вимоги в судовому засіданні, ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою в зв'язку з вибуттям на інше місце постійного проживання.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 14 червня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, не погодившись з висновком суду про відсутність у ОСОБА_3 іншого постійного місця проживання, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог.

Перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.107 ЖК України наймач або член його сім'ї втрачає право користування жилим приміщенням у разі вибуття на постійне проживання у інший населений пункт. За змістом цієї норми при вибутті на інше постійне місце проживання особа втрачає не тільки фактичне володіння жилим приміщенням, але й намір відноситься до нього як до свого постійного місця проживання.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1та ОСОБА_3 проживали сім'єю в спірній квартирі, яка належить до державного житлового фонду. З 1991 року подружжя зайнялися веденням фермерського господарства у ІНФОРМАЦІЯ_1 Казанківського району та за характером роботи  більшу частину часу проживали там.

            У січні 1991 року ОСОБА_1 виписалася з квартири АДРЕСА_1 та прописалася у ІНФОРМАЦІЯ_1 / а.с.5 зворот/, де була на реєстраційному обліку до січня 2005 року. ОСОБА_3 зі спірної квартири не виписувався та зареєстрований за цією адресою до теперішнього часу / а.с. 19 зворот/.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1пояснювала, що вони з чоловіком у 1991 році виїхали до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою створення фермерського господарства. Вона особисто не мала намір змінювати місце постійного проживання, а виписалася лише для того, щоб діти мали змогу ходити там до школи / а.с.76/. Відповідач ОСОБА_3 не приїжджає до спірної квартири протягом тільки двох останніх років / а.с.75/, коли сімейні стосунки між сторонами було припинено. Згоду на її реєстрацію у спірній квартирі у 2005 році їй давав ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_3 у ІНФОРМАЦІЯ_1 свого житла не має, проживає у будинку, який на праві власності належить дочці ОСОБА_5.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що залишення відповідачем спірної квартири у 1991 році було пов'язано з роботою в іншій місцевості та носило тимчасовий характер. При цьому ОСОБА_3, як і його дружина ОСОБА_1, у той час не мали намір остаточно змінити місце постійного проживання, а періодичне користування квартирою до 2004 року свідчить про відношення відповідача до цього житла, як свого постійного місця проживання.

Таким чином, висновок суду про відсутність підстав для визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за ст. 107 ЖК України, відповідає обставинам справи та вимогам норм житлового законодавства.

Посилання апелянта на доведеність факту тривалого непроживання ОСОБА_3 спірній квартирі та фактичне забезпечення його житлом у будинку дочки у ІНФОРМАЦІЯ_1 не мають правового значення, оскільки ці факти самі по собі не доводять факту вибуття ОСОБА_3 1991 році на інше постійне місце проживання.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили би порушення ним вимог матеріального та процесуального права, колегія не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.308, 315   ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Центрального районного суду М.Миколаєва від 14 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація