Справа №22а - 732 /2006 р.       Суддя по 1-ї інстанції: Мельничук О.В.

Категорія 39                                 Доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П., суддів Данилової О.О., Кутової Т.З.,

при секретарі судового засідання Негрун   І.О.,

без участі сторін,

розглянувши в відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини А - 2183 на постанову Первомайського міськрайонного суду від ЗО серпня 2006 p., ухвалену за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2183 про визнання неправомірними дій щодо відмови в перерахунку надбавки за безперервну військову службу, допомоги на оздоровлення, та покладення, на відповідача обов'язку здійснити відповідний перерахунок грошового забезпечення,

встановила:

В липні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А 2183 про визнання неправомірними дій щодо відмови в перерахунку надбавки за безперервну військову службу, премії, допомоги на оздоровлення та покладення обов'язку здійснити відповідний перерахунок грошового забезпечення.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що проходить службу в Збройних Силах України і перебуває на грошовому забезпеченні у військовій частині А 2183. Станом на 1 травня 2003 р. його безперервна військова служба складала більше 15 календарних років, а з 1 серпня 2004 р. - більше 20 календарних років. В порушення Указу Президента України від 5 травня 2003 р. №389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну за безперервну службу» (далі - Указ Президента), наказу Міністра оборони України від 26 травня 2003 р. №149 «Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України» відповідач, починаючи з травня 2003 p., вказану надбавку нараховував та виплачував йому не в повному обсязі, а відповідно не донараховувалася щомісячна премія і щорічна допомога на оздоровлення.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив визнати вказані дії відповідача неправомірними та зобов'язати останнього визначити з урахуванням інфляції заборгованість щодо зазначеної надбавки за безперервну службу, а також щомісячної премії та щорічної допомоги на оздоровлення.

Постановою Первомайського міськрайонного суду від ЗО серпня 2006 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову ОСОБА_1 в позові. Апелянт посилається на те, що висновки суду суперечать положенням нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок нарахування та виплати зазначеної надбавки.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того, що позивач має право на зазначену надбавку за безперервну військову службу, а відповідач безпідставно її нараховував та виплачував в розмірі меншому, ніж передбачено Указом Президента, чим порушив його (позивача) права.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок помилкового тлумачення нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок та підстави нарахування зазначеної надбавки, що згідно п.4 ст. 202 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної постанови і ухвалення нової постанови.

Так, Указом Президента визначено максимальний розмір надбавки військовослужбовцям за безперервну службу, а право щодо її призначення, визначення порядку і умов виплати надано Міністру оборони України.

Відповідно до п.2.4 Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони №149 від 26 травня 2003 p., виплата надбавок здійснюється у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин.

Зазначеним наказом також передбачено, що розмір щомісячної надбавки за безперервну військову службу щорічно встановлюється, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення за рішенням Міністра оборони України.

Як вбачається із матеріалів справи, щомісячні надбавки за безперервну службу нараховувалися позивачу у відповідності до вище згаданих нормативних актів та розпоряджень Міністра оборони України. Тому районний суд безпідставно вважав, що у відповідача існує заборгованість по вказаним виплатам на користь позивача.

Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що розмір надбавки за безперервну військову службу, встановленої Указом Президента, наказами Міністра оборони України протягом 2003 -2005 p. p., незаконно визначався у розмірі від 10% до 30% не заслуговують на увагу, оскільки Указом Президента встановлені лише граничні межі такої надбавки, а право на визначення її розміру надано відповідним посадовим особам Міністерства оборони України.

Керуючись ст. ст. 195, 202, 207 КАС України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу військової частини А-2183 задовольнити частково.

Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від ЗО серпня 2006 р. скасувати та ухвалити нову постанову.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог   до   військової   частини   А  -  2183   Міністерства   оборони   України   про донарахування та стягнення заборгованості за надбавку за безперервну військову службу в Збройних Силах України та перерахунок грошової допомоги на оздоровлення і щомісячної премії.

Постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту її проголошення.