ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2484/13-a

05 грудня 2013 року

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

судді Баранюка А.З.

при секретарі судового засідання Дудар М.В.

за участю:

представників позивача - Дупіряк О.М., Яворської С.М.;

представників відповідача - Ткачук М.П., Грішети А.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Тернопільське об'єднання «Текстерно» (надалі - позивач, ВАТ ТО «Текстерно») звернулось до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (надалі - відповідач, Тернопільська ОДПІ) про скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 25 вересня 2013 року № 7023.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління Міндоходів у Тернопільській області прийнято рішення №7023 від 25 вересня 2013 року про опис майна ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» у податкову заставу. Позивач вважає дане рішення незаконним і необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на день винесення спірного рішення відповідачем не було надіслано позивачу жодної податкової вимоги про сплату будь-якого податку. Отже у відповідача було відсутнє право на прийняття рішення про опис майна ВАТ «Текстерно» у податкову заставу. Вказане підтверджується Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі №122239/11/9104, яка набрала законної сили. Зокрема судом встановлено, що Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція не вручала та не надсилала ВАТ «Текстерно» податкових вимог, тому у неї не виникло право на звернення із позовом про стягнення податкового боргу. В силу зазначеного, без попереднього надсилання податкових вимог здійснити опис майна в податкову заставу не вбачається можливим, оскільки, таке майно не є реальним для продажу (ліквідним). Опис майна було проведено з порушенням законодавства на суму, що перевищує суму податкового боргу. Крім того, представники позивача пояснили, що опис майна у податкову заставу суперечить положенням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11 червня 2003 року у справі № 1/Б-294 щодо позивача порушено провадження у справі про банкрутство і на даний час встановлено введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві та просила позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, просили в задоволенні позову відмовити з підстав наведених у запереченні та пояснили, що на підставі рішення Тернопільської ОДПІ від 25.09.2013 року №7023 про опис майна у податкову заставу, податковим керуючим 23 жовтня 2013 року складено акт опису майна, який підписаний в двосторонньому порядку і при складанні вказаного акту опису майна жодних зауважень щодо вказаного рішення було.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та представників відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відкрите акціонерне товариство «Тернопільське об'єднання «Текстерно» зареєстроване органами державної реєстрації, як юридична особа та знаходиться на обліку в Тернопільській об'єднаній державній податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області як платник податків і відповідно до ст. 67 Конституції України, пп. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України на нього покладений обов'язок сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законодавством.

Відповідно до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п.88.1 ст.88 Податкового кодексу України).

Згідно із пп.14.1.155 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Пунктом 1 ст. 89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку, або несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до абз.1 п.89.2 ст.89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Як зазначено у п.89.3 ст.89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Відповідно до п.2.1 «Порядку застосування податкової застави органами податкової служби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1273 від 11.10.2011, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.11.2011 за №1339/20077 (далі - «Порядок застосування податкової застави органами податкової служби»), опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1). Таке рішення приймається керівником органу державної податкової служби і надається платнику податків, що має податковий борг.

На підставі наказу Тернопільської ОДПІ від 25.09.2013 року №719 Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція головного управління Міндоходів у Тернопільській області, в особі заступника керівника органу державної податкової служби Поліщук І.В., прийняла Рішення №7023 від 25 вересня 2013 року про опис майна ВАТ «Текстерно» у податкову заставу.

На виконання рішення Тернопільської ОДПІ від 25.09.2013 року №7023 про опис майна у податкову заставу, податковим керуючим Грішетою А.Б. 23 жовтня 2013 року складено акт опису майна, який підписаний в двосторонньому порядку з боку Тернопільської ОДПІ - Грішетою А.Б., з боку ВАТ «Текстерно» - Александровою К.Є.

Згідно Акту опису майна у податкову заставу описано майно на загальну суму 6276615 грн. 43 коп.

Суд не бере до уваги пояснення представників позивача щодо порушення процедури стягнення боргу та опису майна у податкову заставу у зв'язку із невинесення податковим органом податкової вимог виходячи із наступного.

Пунктом 95.2 ст. 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надіслано відповідачу, а відповідачем отримано першу податкову вимогу № 1/4 від 08 жовтня 2001 року та другу податкову вимогу №2/529 від 08 листопада 2001 року з часу прийняття яких податковий борг платника не переривався. Вказані вимоги не призвели до погашення податкового боргу та в установленому порядку не оскаржені.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11 червня 2003 року у справі № 1/Б-294 порушено провадження у справі про банкрутство відповідача.

В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що зазначені податкові вимоги не повинні братися до уваги судом в силу вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-ХІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону № 2343-ХІІ (в редакції від 15 травня 2003 року, що була чинна на момент порушення провадження у справі про банкрутство) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Частиною 7 ст. 12 Закону № 2343-ХІІ (в редакції від 15 травня 2003 року) передбачалося, що дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Аналогічні норми передбачені у ст. 19 Закону № 2343-ХІІ у чинній на момент розгляду справи редакції.

Разом з тим, відповідно до пп. 6.3.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-III) (в редакції від 15 травня 2003 року, що була чинна на момент порушення провадження у справі про банкрутство) у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Також суд звертає увагу на те, що пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону № 2181-III не передбачав такої підстави для відкликання податкової вимоги, як порушення щодо платника податків провадження у справі про банкрутство.

Згідно із п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, законодавство, що діяло на момент порушення щодо відповідача провадження у справі про банкрутство не пов'язувало з таким провадженням відкликання чи припинення дії податкової вимоги. Не передбачено такого і чинним законодавством України.

Крім цього, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України відображену в постанові від 05 грудня 2011 року у справі № 21-348а11 за позовом відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень.

З матеріалів цієї справи вбачається, що податковий орган здійснював заходи з погашення податкового боргу позивача після порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство не надсилаючи нових податкових вимог.

Так, відмовляючи відкритому акціонерному товариству «Тернопільське об'єднання «Текстерно» в заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції, Верховний Суд України зазначив, що системний аналіз змісту вищезазначених норм права (Закону № 2343-ХІІ та Закону № 2181-III) свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

При цьому, Верховний Суд України не заперечив дійсності податкових вимог № 1/4 від 08 жовтня 2001 року та №2/529 від 08 листопада 2001 року з підстав порушення щодо відповідача провадження у справі про банкрутство після їх надсилання, а також не пов'язував стягнення поточної заборгованості, що виникла після порушення провадження у справі про банкрутство, з необхідністю прийняття нової податкової вимоги.

Відповідно до ч.1 ст. 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім цього, в судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав того, що активи позивача вже звільнені з податкової застави, а також з тих підстав, що у податкову заставу було описано майно, вартість якого перевищує суму узгодженого податкового боргу.

Актом про опис майна від 23 жовтня 2013 року у податкову заставу було описано майно на суму 6276615 грн. 43 коп.

Відповідно до довідки відповідача від 25.11.2013 року № 13203/7/15-01 сума податкового боргу ВАТ ТО "Текстерно" становить 16345813,08 грн., з яких 14859546,25 грн. - узгодженні грошові зобов'язання. В судовому засіданні представниками позивача розмір узгодженого податкового боргу заперечувався.

Відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2003 року у справі № 1/Б-294 визнано частково грошові вимоги Державної податкової інспекції в м. Тернополі відносно ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» в сумі 1 486 266,83 грн. основного боргу та включено в реєстр вимог кредиторів, а також відхилено грошові вимоги Державної податкової інспекції у м.Тернополі в сумі 745365,37 грн. пені та 1197062,74 грн. штрафних санкцій.

В подальшому, ухвалою господарського суду Тернопільської області від 24 червня 2004 року у справі № 1/Б-294 звільнено активи ВАТ ТО «Тестерно» з податкової застави в межах процедур, визначених законодавством про банкрутство.

З наведеного суд приходить до висновку, що основна частина боргу, що перевищує вартість описаного у податкову заставу майна виникла після порушення провадження господарським судом справи про банкрутство позивача та є його поточною заборгованістю.

Як вже зазначалося, згідно із пп.14.1.155 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Пунктом 1 ст. 89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку, або несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Аналогічні норми передбачалися Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Разом з цим, відповідно до підп. «з» п. 8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону № 2181 (в редакції, що діяла на момент звільнення майна з податкової застави господарським судом Тернопільської області) активи платника податків звільняються з податкової застави з дня прийняття окремого рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.

Згідно із пп. 93.1.3 п. 91.3 ст.93 Податкового кодексу України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня прийняття відповідного рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.

Отже суд приходить до висновку, що право податкової застави виникло у Тернопільської ОДПІ згідно закону в межах заходів з погашення податкового боргу по зобов'язаннях, що виникли після порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство, про що і було прийнято оскаржуване рішення від 25 вересня 2013 року № 7023.

Це право податкової застави не пов'язане і не може бути припинене у зв'язку із звільненням майна позивача з податкової застави в межах процедур про банкрутство позивача відповідно до ухвали господарського суду Тернопільської області від 24 червня 2004 року у справі № 1/Б-294.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений права звернутися до господарського суду стосовно звільнення майна з податкової застави, яке виникло із поточних боргів позивача, в межах процедур, визначених законодавством про банкрутство.

Суд також не бере до уваги твердження представників позивача щодо неузгодженості податкових зобов'язань ВАТ ТО «Текстерно» на суму 9510885,85 грн. та опису майна у податкову заставу на суму, що перевищує розмір податкового боргу.

Судом встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі № 122239/11/9104 скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року у справі № 2а-2272/11/1970 про стягнення з позивача податкового боргу в сумі 9510885,85 грн.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що податковий орган не дотримався встановленої законом процедури стягнення боргу, а тому у задоволенні позову про стягнення боргу відмовив.

Однак, при прийнятті постанови суд апеляційної інстанції жодним чином не встановив неузгодженості податкового боргу ВАТ ТО «Текстерно» в сумі 9510885,85 грн. з наведених підстав.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 розділу Податкового кодексу України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків.

Оскільки, в податкову заставу було описано майно позивача на суму 6276615 грн. 43 коп., що не перевищує суми податкового боргу ВАТ ТО «Текстерно», суд не вбачає в цьому протиправності дій відповідача.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про відповідність рішення про опис майна у податкову заставу від 25 вересня 2013 року № 7023 вимогам законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову відкритого акціонерного товариства «Тернопільске об'єднання «Текстерно» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 25 вересня 2013 року № 7023 - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд у порядок і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06 грудня 2013 року.

Суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.