Справа № 22а-734                                               Головуючий по 1 інстанції Желєзний І.В.

Категорія 29                                                       Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

УХВАЛА Іменем України

21   листопада  2006  року  колегія  суддів  судової  палати   в   цивільних  справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Базовкіної Т.М., Мурлигіної О.Я., при секретарі Цвєтковій Ю.В.,

за  апеляційною  скаргою Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області (далі -

ДПІ)

на постанову Баштанського районного суду Миколаївської області від 5 жовтня 2006 року

за  позовом ОСОБА_1 до ДПІ

про визнання податкового повідомлення нечинним,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся із позовом до ДПІ про визнання податкового повідомлення нечинним.

Позивач вказувала, що є спадкоємцем першої черги померлої жінки ОСОБА_2 і отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно: право на земельну частку (пай).

6 травня 2006 р. він отримав від відповідача податкове повідомлення від НОМЕР_1, в якому зазначено про обов'язок сплатити у 30-денний термін податок з вартості отриманої спадщини 7473 грн. 57 коп.

Посилаючись на те, що така вимога відповідача суперечить податковому законодавству, оскільки для нього, як спадкоємця першої черги, повинна застосовуватися нульова ставка податку, позивачка просив про задоволення його вимог.

Постановою Баштанського районного суду Миколаївської області від 5 жовтня 2006 р. позов задоволено.

В апеляційній скарзі начальник ДПІ посилаючись на те, що висновок суду є помилковим, оскільки на його думку, спадкове майно відноситься до об'єкту комерційної власності, просить постанову суду скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд в межах заявлених вимог, на підставі наданих сторонами доказів правильно встановив, що 28 листопада 2005 р. ОСОБА_1, який є спадкоємцем першої черги після смерті дружини ОСОБА_2, отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з права на земельну частку (пай) розміром 5,06 умовних кадастрових гектарах, що перебуває у колективній власності сільськогосподарського підприємства.

28 квітня 2006 р. ОСОБА_1 направлено податкове повідомлення з вимогою щодо сплати у 30-денний строк податку з доходу, отриманого внаслідок прийняття спадщини, в сумі 7473 грн. 57 коп., тобто за ставкою 13%, встановленою пунктом 7.1 ст. 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон).

Відповідно до ст. 190 ЦК України до майна як особливого об'єкту відносяться речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату, яке успадкував позивач, засвідчує його право на частку у спільній (колективній) власності на землю сільськогосподарського підприємства, а тому з огляду на наведену норму та положення ст. 181 ЦК України з метою оподаткування може бути віднесено до нерухомого майна.

Враховуючи наведене, суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що отримана позивачем спадщина повинна оподатковуватися за нульовою ставкою згідно пункту 13.2.1 ст. 13 Закону.

Посилання апелянта на те, що право на земельну частку (пай) з метою оподаткування необхідно відносити відповідно до підпункту "в" пункту 13.1 ст. 13 Закону до об'єктів комерційної власності, а саме, корпоративного права є помилковим.

Так, ст. 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Таким чином, корпоративне право включає в себе відносини, які виникають між акціонером, учасником господарської організації і самою корпорацією, а також між самими учасниками чи акціонерами з приводу реалізації їх прав власності на акції чи права власності на частку у статутному фонді корпорації.

Оскільки право на земельну частку (пай) не визначає прав власника цього паю у статутному фонді господарської організації та не встановлює його прав на участь в управлінні підприємством та отриманні частки прибутку, то таке право не може бути віднесено до корпоративних прав.

Не мають правового значення і посилання апелянта на податкове роз'яснення, зокрема на лист ДПА України від НОМЕР_2. Відповідно до п. 1.3 Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 12 квітня 2003 р. № 176, такі роз'яснення є лише оприлюдненням розуміння податковими органами окремих положень податкового законодавства, яке не має сили нормативно-правового акту.

Необгрунтованим є також посилання в апеляційній скарзі на п.5.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 р. № 2181 (далі Закон № 2181), оскільки ця норма стосується податкового зобов'язання, яке самостійно визначає платник податків у податковій декларації. Податок з доходу фізичних осіб нараховує не платник податків, а контролюючий орган (підпункти 4.1.1 та розділ "г" підпункту 4.2.2 ст. 4 Закону № 2181). Між тим, у декларації позивач не визначав податкового зобов'язання.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які спростовують висновки суду, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись статтями 195, 200, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Баштанського районного суду Миколаївської області від 5 жовтня 2006 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом одного

місяця може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду

України.