Справа № 22ц-1937/2006р.                                  Головуючий 1-ї інстанції: Алейнікова В.О.

Категорія   27                                              Суддя-доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.

УХВАЛА

Іменем України

2006 року     листопада   місяця 16 дня колегія суддів судової палати   в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого:        Лисенка П.П.,

суддів:                     Данилова О.О.,

Кутової Т.З., при секретарі:     Варміш О.С.,

за   участю:             позивачки   ОСОБА_2,   відповідача

ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на    ухвалу      Центрального    районного суду    м. Миколаєва   від   7 червня   2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди                                                                                                                                                                                         ВСТАНОВИЛА:                                                                                                                                                  В   березні 2001 року   ОСОБА_2  звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1    про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2003 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26 серпня 2003 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано оспорюванні відомості, які розповсюдив ОСОБА_1  17 березня 2001 року не відповідаючими дійсності та принижуючими її честь та гідність. Зобов'язано ОСОБА_1 публічно у дворі будинку АДРЕСА_1 принести вибачення ОСОБА_2 за розповсюдження 17 березня 2001 року недостовірної інформації. Стягнуто з в відповідача на користь позивачки 300 грн. моральної (немайнової) шкоди.

Ухвалою Верховного Суду України від 12 квітня 2005 року вказане рішення залишено без змін.

В травні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про зміну способу рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26 серпня 2003 року в частині покладення зобов'язання на ОСОБА_1 публічного вибачення на стягнення 2000 грн. грошей.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 7 червня 2006 року змінено спосіб виконання рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26 серпня 2003 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1000 грн., зупинивши його обов'язок  публічного вибачення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить вказану ухвалу скасувати, і в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зміну способу виконання рішення відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Змінюючи спосіб виконання рішення , суд виходив з того, що вибачення та стягнення моральної шкоди є способами захисту одного й того ж порушенного права, а саме честі, гідності та ділової репутації, а тому вважав за можливе заміну їх один одним.

Між тим такий висновок суду не відповідає вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо ), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення.

Як вбачається з суті поданої ОСОБА_2 заяви, вона просить змінити спосіб виконання (як вона вважає) рішення в частині вибачення на стягнення грошей  з тих підстав, що відповідач, відмовляється його виконувати.

Однак, із змісту наведеної норми випливає, що зміна способу виконання рішення можлива лише в разі зовнішніх об'єктивних обставин, які утруднюють його виконання, а не суб'єктивних факторів, а саме бажання боржника.

До того ж, зобов'язання покладені судом на боржника немайнового характеру не можуть бути замінені на майнові зобов'язання, так як це не є зміна способу виконання рішення, а фактично є зміною його по суті.

Вимоги ж ОСОБА_2 про заміну рішення суду в частині зобов'язання боржника вибачитись на стягнення грошей є по суті майновими вимогами, які можуть бути розглянуті в позовному провадженні. Однак, такі вимоги нею були заявлені при розгляді даної справи і судом розглянуті.

Враховуючи наведене оскаржувану ухвалу, як не відповідаючу вимогам закону слід скасувати і відмовити ОСОБА_2 в задоволенні її заяви про зміну способу виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 307, 312   ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1   - задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 7 червня 2006 року скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про зміну способу виконання рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26 серпня 2003 року відмовити.

Ухвалу апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили, тобто з дня проголошення.