Справа 22ц-1751/ 2006 року                Головуючий 1-ї інстанції:   Косяк В.В.

Категорія                                         Суддя - доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.

УХВАЛА Іменем України

2006 року квітня місяця 16 дня судова колегія в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого:                           Лисенка П.П.,

суддів:                                    Данилової О.О.,

Кутової Т.З.,

при секретарі:            Варміш О.С.,

за участю:    позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_4, відповідачів ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5, ОСОБА_3, розглянувши  у  відкритому  судовому засіданні  в  м.  Миколаєві  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення   Ленінського районного суду    м. Миколаєва    від 27   жовтня   2005 року та ухвалу від 3 серпня 2006 року  за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення та стягнення заборгованості по квартирній платі                                                                                                                                                                ВСТАНОВИЛА:                                                                                                                                                                В січні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3   про виселення та стягнення заборгованості по квартирній платі.

Позивач зазначав, що квартиру АДРЕСА_1 у 2000 році йому подарував відповідач і за усною домовленістю, останній залишився проживати в цій квартирі до першої вимоги позивача. Незважаючи на те, що позивач просив відповідачів звільнити квартиру, оскільки йому особисто потрібне житло, останні добровільно не виселяються. Крім того, відповідачі за весь час користування квартирою не сплачують витрати на утримання квартири та комунальні послуги, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 6585 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив задовольнити його вимоги. Рішенням Ленінського   районного суду м. Миколаєва від   27 жовтня 2005 року позов  задоволено  частково.Виселено     ОСОБА_2,   ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_6  з квартири АДРЕСА_1. На користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 стягнуто 2157 грн. 04 коп. витрат на утримання квартири.

В серпні 2006 року Державна виконавча служба Ленінського району м. Миколаєва звернулася до суду з поданням про надання дозволу на примусове проникнення до спірної квартири, в зв'язку з неможливістю виконання судового рішення.

Ухвалою того ж суду від 3 серпня 2006 року подання задоволено та надано дозвіл державному виконавцю на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 в зв'язку з примусовим виконанням рішення суду.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить вказане рішення та ухвалу скасувати, а справу направити на новий розгляд посилаючись на те, що справу розглянуто в його відсутність чим порушені його процесуальні права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з п. З ст. 311 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо її розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, яким не було повідомлено належним чином про час і місце судового засідання.

Із матеріалів справи вбачається, що суд постановив рішення за відсутності відповідачів, не маючи даних про те, що їм було повідомлено в установленому законом порядку про час та місце судового розгляду справи 29 липня 2005 року, 9 серпня 2005 року та 27 жовтня 2005 року. Більше того, про судове засідання 9 серпня 2005 року відповідачі не повідомлялися, відповідно до зворотного поштового повідомлення телеграма адресована ОСОБА_2 про судове засідання 27 жовтня 2005 року не була доставлена, судове повідомлення на ім'я відповідачки взагалі відсутнє. Також в матеріалах справи відсутні данні про те, що позов, яким було уточнено позовні вимоги, було направлено будь кому з відповідачів.

Враховуючи те, що судом були порушені норми цивільно-процесуального права, а саме вимоги ст. 169 ЦПК України , судова колегія прийшла до висновку про необхідність скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, оскільки вказане порушення безумовно тягне зазначені наслідки.

Також підлягає скасуванню і ухвала суду від 3 серпня 2006 року про дозвіл на проникнення в житло, оскільки воно пов'язане з виконанням скасованого рішення.

Керуючись ст. ст. 302, 307, 311   ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 жовтня 2005 року та ухвалу від 3 серпня 2006 року - скасувати, а справу повернути до того ж суду першої інстанції  на новий розгляд іншому судді.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили, тобто з дня проголошення.