Справа № 22-2972-2006р.     Головуючий у 1-й інстанції: Усатенко Ю.Ю.

Категорія:    21                      Доповідач: Белінська І.M.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

28 листопада 2006 року    Колегія суддів судової палати в цивіль­

них справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого   - Полежая В.Д.,

суддів                            - Спірідонової Л.С., Белінської І.М.,

при секретарі - Шевченко Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соці­ального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Маловисківському районі (далі - Фонд) на рішення Маловис­кінського районного суду гід 5 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду про стягнення страхової виплати у відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА: У вересні 2006 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до Фонду про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкод­ження здоров"я на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 16 січня 2001 року під час виконання своїх трудових обов'язків тесляра у будівельній бригаді СТОВ „Правда" з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого була завдана шкода його здоров"ю. За висновком Кіровоградської облМСЕК від 14.01.2002 року він втратив 45% працездат- ності та йому була встановлена третя група інвалідності.

Втрата здоров"я негативно вплинула на звичний ритм його життя, вимагає постійних додаткових зусиль для його організації, що призводить до моральних страждань, у відшкодування яких ОСОБА_1просив стягнути з відповідача 74 000 гривень.

Рішенням Маловисківського районного суду від 5 жовтня 2006 року позов задоволено частково: з Фонду на користь позивача стягнуто 40 000 гри­вень як страхову виплату за моральну шкоду.

В апеляційній скарзі Фондом ставиться питання про скасування цього рішення і про ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Вказується на те, що суд 1-ї інстанції розглянув справу з порушенням норм матеріального та цивільно- процесуального права, що призвело до по­становления незаконного і необгрунтованого рішення. Зокрема, зазначається про те, що суд не звернув уваги на пропуск позивачем без поважних причин встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України строку для звернення до суду за за­хистом своїх трудових прав, що є підставою для відмови в позові. Суд не за­стосував положення ч.2 ст.1193 ЦК України щодо зменшення розміру від-

шкодування шкоди у разі грубої необережності самого потерпілого, яка сприяла виникненню шкоди. Висновок суду щодо доведеності факту запо­діяння позивачу моральної шкоди не відповідає наявним у матеріалах справи доказам. Неправильним, таким, що не відповідає Закону України від 23.09.1999 року „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" є рішення суду щодо стягнення з Фонду відповідної страхової виплати, оскільки суд у таких випадках має лише ви­значити її розмір, а призначення страхової виплати за моральну шкоду здій­снюється Фондом, як страховиком, у загальному порядку.

Вислухавши пояснення представника Фонду Майстренка О.М., який просив задовільнити апеляційну скаргу, перевіривши законність і обгрунто­ваність рішення суду першої інстанції в межах, встановлених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вирішила, що воно підлягає зміні з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції, правильно встановивши характер правовідносин, що виникли між сторонами з приводу відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві, та норми матеріального права, якими вони врегульовані, обґрунтовано виходив з того, що позивач має право на отримання страхової виплати за моральну шкоду, завдану стійкою втратою працездатності, що настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, який мав місце 16.10 2001 року.

За висновком Кіровоградського обласного бюро МСЕК від 13.01. 2004 року позивачу безстроково було встановлена втрата працездатності в розмірі 45% та третя група інвалідності. Вперше стійка втрата працездатності була встановлена йому 14.01.2002 року.

Факт заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди полягає у раптовому погіршенні стану його здоров"я внаслідок отриманої травми, у вимушених негативних змінах у його житті, що настали після нещасного випадку, у необхідності докладати додаткові зусилля для організації свого життя, що завдає йому душевних страждань, і про що позивач зазначив у позовній заяві та надав докази, які свідчать про необхідність дотримуватись відповідно до стану здоров"я обмежень у роботі, що ускладнює її пошуки після звільнення зі СТОВ „Правда", про необхідність періодичного лікування протягом тривалого часу і т.ін.

Колегія суддів не вбачає порушення судом 1-ї інстанції положень ст..233 КЗпП України, оскільки, враховуючи характер правовідносин між сторонами, власне трудового спору між позивачем та відповідачем на час розгляду справи не існує, оскільки Фонд на цьому етапі право позивача на отримання грошової суми за моральну шкоду не порушував. В усякому випадку, стан здоров"я позивача є достатньо поважною причиною для поновлення йому строку звернення до суду для вирішення питання щодо визначення розміру моральної шкоди.

З доводами відповідача щодо неправильного формулювання резолю-

тивної частини рішення суду, де мова йде про „стягнення" відповідної грошової суми у відшкодування моральної шкоди, а не про „визначення розміру" цієї суми можна було б погодитись, проте, судова практика свідчить про переважне використання судами при вирішенні таких справ виразу „стягнути" в розумінні зобов"язати виплатити визначену грошову суму, а не іншу..

Таким чином, наведені доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду про наявність підстав та доказів для встановлення самого факту заподіяння позивачу моральної шкоди, яка відповідно до ст..21 ч.1 п."е", ст..28 ч.З вищезазначеного Закону повинна бути відшкодована йому Фондом шляхом здійснення страхової виплати.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що розмір виплати за моральну шкоду, визначений судом 1-ї інстанції, є значно завищеним та необгрунтова­ним. Враховуючи, згідно з вимогами ст..23 ЦК України, обставини нещасно­го випадку, його наслідки, обсяг душевних страждань позивача внаслідок ушкодження здоров"я та настання стійкої втрати працездатності, ступінь доведеності цих обставин, колегія дійшла висновку про необхідність зменшення визначеної судом 1-ї інстанції суми до 5000 гривень. У зв"язку з цим рішення суду підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303-304, 307-309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Рішення Маловисківського районного суду від 5 жовтня 2006 року змінити в частині визначення розміру грошової суми за моральну шкоду, що підлягає виплаті відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страху­вання від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Маловисківському районі ОСОБА_1 та зменши­ти її з 40 000 гривень до 5 000 гривень.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на про­тязі двох місяців з дня набрання ним законної сили.