Справа № 684/698/13-ц
РІШЕННЯ
іменем України
13 листопада 2013 року
Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючої судді Галиш І.Б.
при секретарі Ситніцькому А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Старій Синяві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи – ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи – ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування своїх вимог вказує, те що 04 січня 2006 року у с.Нова Синявка Старосинявського району померла його баба по материнській лінії ОСОБА_5. Після її смерті відповідач ОСОБА_2, яка є однією із трьох дітей померлої, звернулась у нотаріальну контору та оформила спадщину після смерті матері, вказавши про відсутність інших спадкоємців. Однак, померла ОСОБА_5 ще за життя, а саме 27 березня 2000 року у Новосинявській сільській раді склала заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла йому. Про існування вказаного заповіту йому не було відомо до серпня 2012 року, тому він не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Позивач зазначає, що після смерті баби його мати ОСОБА_3 цікавилась тим, чи є заповіт на його користь, оскільки за життя баба говорила, що заповість йому своє майно, так як він був її улюбленим внуком, однак відповідач ОСОБА_2 повідомила, що ОСОБА_5О склала заповіт на неї, тому всі у сім’ї так і вважали, оскільки стосунки між сестрами були дружні та довірливі.
Про існування заповіту ОСОБА_5, складеного на його користь він дізнався у серпні 2012 року від своєї матері ОСОБА_3, яка його виявила серед переданих їй відповідачкою ОСОБА_2 документів на майнові паї. В подальшому з врахуванням консультації нотаріуса він у вересні 2012 року звернувся до суду за захистом своїх прав із позовом про визнання недійсними отриманих відповідачкою свідоцтв про право на спадщину за законом, однак рішенням апеляційного суду за результатами перегляду рішення суду першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено з підстав, що він протягом встановленого законом строку не реалізував своє право на прийняття спадщини.
Позивач вважає, що встановлений законом шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини ним пропущено виключно з поважних причин, а саме через необізнаність про наявність заповіту на його користь, що і стало перешкодою для реалізації права на спадщину за заповітом, тому з врахуванням вказаних обставин просить визначити додатковий строк для прийняття спадщини.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що після смерті ОСОБА_5 до серпня 2012 року йому не було відомо про наявність заповіту на його користь, а за життя покійна бабка ОСОБА_5 йому не повідомила, що склала такий заповіт, тому просить задовольнити його позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що вона правомірно прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5 та оформила свої спадкові права, оскільки була наймолодшою дитиною у сім’ї, доглянула матір до часу смерті, похоронила її. Щодо визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини заперечує та просить відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача – адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечив відносно задоволення позову, посилаючись безпідставність позовних вимог, зокрема вказує, що позивачем строк для прийняття спадщини пропущено без поважних причин, так як у нього були підстави звернутись у нотаріальну контору для з’ясування наявності складеного на його користь заповіту. Заперечуючи проти позовних вимог, також посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 доглядала свою матір до часу смерті, в тому числі і у лікарні, купляла їй ліки, готувала їжу, провела похорони та поминальні обіди, тому з врахуванням цих обставин при зверненні її до нотаріуса для оформлення спадщини інші спадкоємці першої черги не претендували на спадщину. Про те, що мати склала заповіт на користь ОСОБА_1 відповідачці не було відомо до отримання копії позовної заяви, поданої у вересні 2012 року. Вважає, що підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини немає, тому просить відмовити у задоволенні позову.
Третя особа ОСОБА_3 вважала позов підставним, пояснивши у судовому засіданні те, що після смерті її матері ОСОБА_5 сестра ОСОБА_2 повідоммила, що є заповіт на її користь та вона вступає у спадщину. У 2012 року вона у документах на майновий пай виявила наявність оригіналу заповіту матері ОСОБА_5 на користь онука - її сина ОСОБА_1 та повідомила останньому про це у серпні 2012року, коли він повернувся із Польщі.
Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив суду, що спадщину після смерті матері ОСОБА_5 він не приймав, свої міркування щодо заявленого позову з приводу спору між сторонами не бажав висловлювати.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до переконання, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.
Судом встановлено, що 04 січня 2006 року у с.Нова Синявка Старосинявського району померла ОСОБА_5, що стверджується свідоцтвом про смерть серії 1-БВ №192162, виданим повторно 28 серпня 2012 року відділом РАЦС Старосинявського районного управління юстиції Хмельницької області, актовий запис №2 від 06.01.2006 року.
Після смерті ОСОБА_5 відповідно до ст. 1220 ЦК України відкрилася спадщина.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідач ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_5 та належить до спадкоємців першої черги за законом згідно вимог ст. 1261 ЦК України.
Як вбачається із наданої суду копії спадкової справи щодо померлої 04.01.2006 року ОСОБА_5 №51-2006, відповідач ОСОБА_2 23 лютого 2006 року звернулась до Старосинявської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 та в подальшому 19.11.2007 року та 10.12.2007 року отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої, а саме право на земельну частку пай у ЗАСТ «Граніт» розміром 3,21 га. в умовно кадастрових гектарах, грошові внески у Ощадбанку із процентами та компенсація, земельну ділянку площею 3,43 га на території Новосинявської сільської ради, яке належало померлій.
Також судом об’єктивно встановлено, що 27 березня 2000 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Новосинявської сільської ради та зареєстрований у реєстрі за № 14, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, заповіла ОСОБА_1.
Вказаний заповіт заповідачем не було змінено чи скасовано, про що свідчить відмітка Новосинявської сільської ради Старосинявського району.
В силу вимог ст.ст. 1233, 1234, 1235 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ( ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк не подав у нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини, яка відкрилась 04 січня 2006 року після смерті ОСОБА_5 за заповітом від 27 березня 2000 року, складеним на його користь.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Як свідчить судова практика, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями , у тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту (ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.06.2013 року, 24.04.2013 року).
У відповідності до вимог ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві посилається на те, що причиною пропуску ним строку прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 є необізнаність про існування складеного на його користь спадкодавцем заповіту до серпня 2012 року.
Вказана обставина підтверджується показами допитаних у судовому засіданні свідків.
Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7, яка являється колишньою дружиною позивача, суду надала пояснення про те, що перебувала у шлюбі та проживала спільно із ОСОБА_1 з 2003 р. по 2007 р. та в цей період їм не було нічого відомо про заповіт ОСОБА_5 на користь її чоловіка. Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні надала покази, згідно яких підтвердила, що ОСОБА_1 про існування заповіту ОСОБА_5 стало відомо лише у серпні 2012 року від мами, коли він приїхав із Польщі. Даний заповіт був виявлений ОСОБА_3 у документах на майновий пай. Також свідок показала, що ОСОБА_2 нотаріально оформила спадщину ОСОБА_5, повідомивши, що остання заповіт склала на її користь.
Показання свідка ОСОБА_9 суд вважає недостатніми для підтвердження факту про те, що позивачу ОСОБА_1 було відомо про заповіт, так як свідок показала, що лише чула зі слів ОСОБА_3 розмови про заповіт, не вказуючи конкретний період часу, а також сама це припускає, оскільки позивач забрав будматеріали покрівлі будинку ОСОБА_5
Як свідчать матеріали цивільної справи №2216/696/2012, у вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про скасування свідоцтв про право на спадщину за законом, в ході розгляду якої також встановлено, що про наявність заповіту ОСОБА_5 ОСОБА_1 стало відомо лише у серпні 2012 року.
Також судом враховується те, що у даному випадку обізнаність позивача про існування заповіту на його користь є істотною обставиною для реалізації права на прийняття спадщини, оскільки при існуванні спадкоємців першої черги за законом, подання позивачем заяви про прийняття спадщини після смерті баби не створювало б для нього будь-яких правових наслідків.
Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Ураховуючи те, що в законі не міститься визначення поняття поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини і їх поважність повинна визначатися судом у кожному випадку виходячи з конкретних обставин справи та характеру взаємовідносин сторін, суд приходить до переконання, що необізнаність позивача про існування складеного на його користь спадкодавцем заповіту є істотними труднощами, через які позивач не зміг реалізувати своє право на подачу заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини в установленому законом порядку, внаслідок чого судом розцінюється в якості поважної причини пропуску строку на прийняття спадщини за заповітом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити та визначити йому додатковий строк трьохмісячний строк, який починає перебігати з моменту набрання рішення суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла 04 січня 2006 року у с.Нова Синявка Старосинявського району.
Керуючись ст.ст.4, 10, 60, 212-215, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.3, 16, 1216, 1217, 1223, 1233, 1234, 1235, 1268, 1269, 1270, 1272 Цивільного кодексу України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 додатковий трьохмісячний строк з моменту набрання рішенням законної сили для подання у нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла 04 січня 2006 року у с.Нова Синявка Старосинявського району.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області через Старосинявський районний суд Хмельницької області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуюча Галиш І.Б.