Справа № 22-2827-2006р.          Головуючий у 1-й інстанції: Мумига І.М.

Категорія: 33                              Доповідач: Белінська І.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

8 листопада 2006 року     Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі колегії суддів: головуючого - Полежая В.Д., членів колегії - Спірідонової Л.С., Белінської І.М., при секретарі - Шевченко Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою сільськогосподарського виробничого коопе­ративу (далі СВК ) „Нива" на рішення Компаніївського районного суду від 12 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до СВК „Нива" про визнання договору оренди землі недійсним,

               ВСТАНОВИЛА:                                                                                                        У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд до СВК „Нива" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, площею 6,02 га, розташованої на території Маріївської сільської ради Компаніївського району.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що є власником зазначе­ної земельної ділянки на підставі державного акта на право приватної влас­ності на землю, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1.

З 2003 року відповідач безпідставно використовує належну йому земельну ділянку, посилаючись на нібито наявність договору оренди землі від 19.05.2003 року. Проте, він такого договору не укладав, з його умовами не знайомий, підпис на договорі, вчинений від імені орендодавця, зроблений не ним. З цих підстав просив визнати недійсним договір оренди належної йому земельної ділянки від 19.05.2003 року між ним та СВК „Нива".

Рішенням Компаніївського районного суду від 12 вересня 2006 року позов задоволено - договір оренди землі визнано недійсним.

В апеляційній скарзі СВК „Нива" ставить питання про скасування рішення суду 1-ї інстанції через порушення норм цивільно-процесуального та матеріального права і про направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначається про те, що суд неправильно встановив обставини справи, з по­рушенням норм процесуального права дійшов висновку про недійсність спірного договору, не дав належної оцінки доказам, які свідчать про обізна­ність позивача щодо наявності договору та про його визнання ним і виконання шляхом, зокрема, отримання орендної плати.

Заслухавши пояснення представника СВК „Нива" Бурлака О.С, який просив задовільнити апеляційну скаргу, заперечення представника позивача адвоката ОСОБА_2, який просив її відхилити, дослідивши ма­теріали справи, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд 1-ї інстанції встановив, що позивач договір оренди належної йому земельної ділянки від 19.05.2003 року з відповідачем не укладав, не підписував його і не доручав будь-кому робити це від його імені, а також не отримував за цим договором орендної плати. Крім того, встановлено, що у договорі не зазначені істотні умови щодо розміру орендної плати.Застосовуючи до спірних правовідносин норми статей 207, 208, 319 ЦК України 2003р., який набрав чинності з 1.01.2004р., та ст..ст.1, 13-15 Закону України „Про оренду землі", суд дійшов висновку про недійсність оспорюваного договору.

         Колегія суддів погоджується з висновком суду про недійсність зазначеного вище договору, хоча вважає, що суд повинен був застосовувати норми ЦК України 1963 року. Норми матеріального права, застосовані судом 1-ї інстанції, не суперечать нормам, які слід було застосувати, а тому рішення суду не можна визнати незаконним, оскільки по суті воно є правильним. Той факт, що оспорюваний договір позивачем не підписувався, а також ним не давалось доручення на його підписання іншим особам, судом достовірно встановлено, як показами свідків, так і висновком судово-почер­кознавчої експертизи.

Згідно із ч.2 ст.44 ЦК України 1963 року письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають, або за їх дорученням іншими громадя­нами при дотриманні вимог ч.З цієї ж статті. Фактично такий договір вважа­ється неукладеним, а його недійсність визначена ч. 1 ст.48 ЦК України, нор­мами статей Закону України „Про оренду землі", застосованими судом. Відповідно до норм ЦК України 2003 року в такому випадку договір вважався би нікчемним.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач на протязі 2003-2004 років вчиняв дії, які свідчать про схвалення ним спірного договору, який за його усним дорученням підписала його колишня співмешканка ОСОБА_3, не підтверджуються доказами, які досліджувалися судом 1-ї інстанції відпо­відно до вимог ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що факт одер­жання позивачем орендної плати за договором від 19.05.2003 року відповіда­чем не доведений, оскільки він ґрунтується на належній оцінці наданих сторонами доказів на підтвердження своїх доводів і заперечень, висновку судово-бухгалтерської експертизи. Відповідач не довів тієї обставини, що він на протязі 2003-2004 років виконував умови договору щодо виплати орендної плати позивачу.

Апеляційна скарга не містить конкретного обґрунтування неправиль­ності або неповноти проведеної судово-бухгалтерської експертизи, додаткові докази апеляційному суду не надані, клопотання про проведення додаткової або повторної експертизи не заявлено.

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених в рішенні. Суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та вирішив спір згідно з чинним законодавством. Підстави для скасу-

вання рішення відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.303-304, 307-309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу СВК „Нива" відхилити, а рішення Компаніїв-ського районного суду від 12 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на про­тязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.