Справа № 22ас-457-2006                               Головуючий у 1 інстанції - Ковтун Л.М.

Категорія № 39                                                                          Доповідач - Бубличенко В.П.

ПОСТАНОВА Іменем України

5 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді     -   Бубличенко В.П.

суддів                         -   Потапенка В.І.

Сукач Т.О.

при секретарі            -    Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою Ленінської районної у М.Кіровограді ради на постанову Ленінського районного суду М.Кіровограда від 4 жовтня 2006 року   і

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2006 року ОСОБА_1 пред"явив позов до Ленінської районної у місті Кіровограді ради про оскарження рішення ради та розпорядження голови ради.

Позивач просив: визнати нечинними та скасувати частину 2 рішення від НОМЕР_1 другої сесії Ленінської районної у місті Кіровограді ради п"ятого скликання „Про звільнення заступника голови районної у місті Кіровограді ради четвертого скликання"; розпорядження голови Ленінської районної у місті Кіровограді ради від НОМЕР_2 „Про проведення розрахунків із ОСОБА_1."'; зобов"язати відповідача прийняти рішення про його звільнення у відповідності до чинного законодавства.

Постановою Ленінського районного суду М.Кіровограда від 4 жовтня 2006 року позов задоволено.

У апеляційній скарзі районна рада ставить питання про скасування постанови місцевого суду з ухваленням нової постанови, якою позовні вимоги залишити без задоволення. Відповідач вважає рішення суду незаконним і безпідставним, ухваленим з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, заперечення на скаргу ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, перевіривши обгрунтованість доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що позивач працював ІНФОРМАЦІЯ_1 Ленінської районної у місті Кіровограді ради, і 13 червня 2006 року був звільнений у зв"язку із закінченням строку повноважень (частина 1 статті 56 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні").

З доводами позивача і висновками суду про те, що звільнення було проведено з порушенням вимог закону, зокрема, що позивача не можна було звільняти під час перебування його у відпустці, не можна погодитися, оскільки вони не грунтуються на законі.

Відповідно до ч.З ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності , а також у період перебування працівника у відпустці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Позивач був звільнений не з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а в зв"язку із закінченням строку повноважень, тому дія зазначеної норми на нього не поширювалась.

Враховуючи наведене, суд безпідставно визнав обгрунтованими доводи позивача про те, що його звільнення у період перебування у відпустці є порушенням закону, та зобов'язав відповідача провести звільнення ОСОБА_1 відповідно до вимог закону.

Також безпідставно суд скасував пункт 2 рішення ради НОМЕР_1, оскільки зміст цього пункту не порушує прав позивача.                                                                                  -

Не можна визнати обґрунтованим рішення суду стосовно скасування у повному обсязі розпорядження голови ради НОМЕР_2 „Про проведення розрахунків із ОСОБА_1.".

Положення цього розпорядження про видачу позивачеві трудової книжки, копії рішення про його звільнення і проведення з ним повного розрахунку згідно з чинним законодавством відповідає вимогам закону і прав позивача не порушує. Тому в цій частині підстав визнавати розпорядження неправомірним немає.

Проте, не можна погодитися з тією частиною п.2 розпорядження, згідно з якою із середньої заробітної плати, що виплачується позивачеві на період його працевлаштування, провадиться відрахування за 7 календарних днів відпустки. Згідно з п.1 ч.2 ст.127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. Оскільки ОСОБА_1 заперечує проти проведення відрахування, утримання переплаченої суми може мати місце тільки на підставі відповідного рішення суду.

Питання про час, з якого у позивача виникло право на отримання середньої заробітної плати на період працевлаштування, суд вирішив правильно. Позивач звільнений з роботи 13 червня 2006 року і з часу звільнення у нього виникає право на отримання середньої заробітної плати на період працевлаштування в зв"язку неможливістю надання йому рівноцінної роботи.

Враховуючи неправильне застосування судом деяких норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст.ст.55-56 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 40 ч.З, 127 ч.2 п.1 КЗпП України, ст.22 Закону України „Про відпустки", керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну   скаргу   Ленінської   районної   у   М.Кіровограді   ради    задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду М.Кіровограда від 4 жовтня 2006 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Ленінської районної у М.Кіровограді ради про оскарження рішення ради та розпорядження голови ради задовольнити частково.

Визнати протиправними і скасувати п.2 розпорядження голови Ленінської районної у М.Кіровограді ради НОМЕР_2 в частині, в якій зазначено: „...здійснивши відрахування за 7 (сім) календарних днів відпусти, зарахувавши їх в рахунок виплат середньої заробітної плати за період працевлаштування", а також вказівку у п.З цього розпорядження про те, що збереження середньої заробітної плати ОСОБА_1 на період працевлаштування, але не більше шести місяців, провадиться з 27 квітня 2006 року.

Встановити, що ОСОБА_1 має право на отримання середньої заробітної плати на період працевлаштування, але не більше шести місяців, починаючи з часу його звільнення у зв"язку із закінченням строку повноважень, а саме з 14 червня 2006 року.

В решті вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі, а саме з 11 грудня 2006 року.