Справа № 22ас-491-2006 Головуючий у 1 інстанції - Черненко І.B.
Категорія № 39 Доповідач - Бубличенко В.П.
УХВАЛА Іменем України
12 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючої судді - Бубличенко В.П.
суддів - Голованя А.М.
Сукач Т.О.
при секретарі - Савченко Н.В.
за участю адвоката - ОСОБА_2 розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою Генеральної прокуратури України на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 10 серпня 2005 року і
ВСТАНОВИЛА:
10 червня 2005 року ОСОБА_1 пред"явив позов до Генеральної прокуратури України про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 16 травня 2005 року наказом Генерального прокурора України НОМЕР_1 він був звільнений з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ст.ст. 8 ч.1 та 9 ч.5 Дисциплінарного статуту прокуратури України за неналежне виконання службових обов"язків, суттєві недоліки і прорахунки в організації роботи органів прокуратури області, незабезпечення вимог Законів України „Про, прокуратуру України" та „Про вибори Президента України". Звільнення з роботи позивач вважає незаконним.
Рішенням Кіровського районного суду М.Кіровограда від 10 серпня 2005 року позов задоволено. Суд скасував наказ Генерального прокурора України НОМЕР_1 „Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", поновив ОСОБА_1 на роботі на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 з 16 травня 2005 року і стягнув на його користь з Генеральної прокуратури України 7646,36 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У апеляційній скарзі Генеральний прокурор просить зазначене рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні його вимог. Посилається на неповне з"ясування судом та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи. Крім того, на думку відповідача, суд розглянув справу неповноважним складом та вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не були притягнені до участі в справі.
Заслухавши доповідача, пояснення представників Генеральної прокуратури України та прокуратури Кіровоградської області, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для його скасування.
Судом встановлено, що з 19 лютого 2004 року ОСОБА_1 працював ІНФОРМАЦІЯ_1 і був звільнений з цієї посади 16 травня 2005 року наказом Генерального прокурора України НОМЕР_1 „Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" (а.с. 17-18).
Вирішуючи питання про законність цього наказу, суд обгрунтовано керувався Законом України „Про прокуратуру", ст.48 ч.З якого передбачає, що за порушення закону, неналежне виконання службових обов"язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.
Відповідно до ст.8 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України 6 листопада 1991 року, дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов"язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури. Одним із видів дисциплінарних стягнень є звільнення (п.5 ст.9 статуту).
Обгрунтованим є висновок суду про те, що звільнення позивача за неналежне виконання службових обов"язків, суттєві недоліки і прорахунки в організації роботи органів прокуратури області, незабезпечення вимог Законів України „Про прокуратуру" та „Про вибори Президента України" в частині звільнення за суттєві недоліки і прорахунки в організації роботи органів прокуратури області, незабезпечення вимог Законів України „Про прокуратуру" та „Про вибори Президента України" не передбачено чинним законодавством.
Стосовно такої підстави звільнення як неналежне виконання позивачем службових обов'язків суд встановив, що в наказі про звільнення не зазначено, які саме обов'язки прокурора області ним не виконано, якими правовими нормами ці обов'язки визначено та час їх невиконання. Такі висновки суду грунтуються на доказах, які є в матеріалах справи, досліджених в судовому засіданні.
В рішенні суд надав правильну правову оцінку усім наведеним в наказі Генерального прокурора обставинам, що були підставою для звільнення позивача.
В зв"язку з цим не можна визнати обгрунтованими доводи апеляційної скарги про неповне з"ясування судом та недоведеність обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про те, що справа вирішена неповноважним складом суду.
Заявлений представником відповідача в судовому засіданні відвід судді Черненко І.В. в зв"язку з тим, що вона працювала в прокуратурі області в той час, коли заступником прокурора області був позивач, вирішений ухвалою суду від 12 липня 2005 року відповідно до положень процесуального закону, який діяв на час вирішення справи. Наявність передбачених законом підстав для відводу судді Черненко І.В. представником відповідача не була доведена.
До апеляційної скарги Генеральної прокуратури приєдналися прокуратура Кіровоградської області та прокурор області Гардецький О.С, які не брали участі у справі, але вважають, що суд вирішив питання про їх права, інтереси та обов"язки.
Відповідно до ч.1 ст.192 КАС України особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов"язки, у будь який час до закінчення апеляційного розгляду мають право приєднатися до апеляційної скарги, підтримавши її вимоги.
Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи прокуратури і прокурора області про порушення їх прав оскаржуваним рішенням. Суд вирішив питання про право позивача на поновлення на роботі та отримання заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також обов"язок відповідача поновити ОСОБА_1 на роботі і виплатити йому суму втраченого заробітку.
З матеріалів справи вбачається, що питання про прийняття на роботу і звільнення ОСОБА_1 вирішувала Генеральна прокуратура України відповідними наказами Генерального прокурора.
Пленум Верховного Суду України у п.27 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз"яснив, що судам необхідно враховувати, що згідно зі ст.21 КЗпП належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.
Зважаючи на те, що трудовий договір позивачем укладений з Генеральною прокуратурою України, саме ця організація, на думку колегії суддів, і є належним відповідачем по даній справі, а доводи осіб, які приєдналися до апеляційної скарги про порушення їх прав судовим рішенням є безпідставними.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам і ухвалив рішення, яке відповідає обставинам справи та вимогам закону. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому вона залишена без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду М.Кіровограда від 10 серпня 2005 року без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця, починаючи з 12 грудня 2006 року.