Справа №2-14/ 2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2007 року. Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Гандзюка Д.М.

секретарів Гончарук М. В., Брайляк М. М. , Савчук М. І.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору довічного утримання, визнання права власності на будинок та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловим будинком, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору довічного утримання, посвідченого нотаріусом Яремчанської державної нотаріальної контори 23 березня 1990р. та визнання права власності на цілий будинок № 81-А на уч.Полумистий в с. Микуличин. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про поділ житлового будинку № 81-А на уч.Полумистий в с. Микуличин. Ухвалою суду про відкриття провадження в справі від 6 вересня 2006р. названі позови об'єднано в одне провадження. Під час розгляду справи представник ОСОБА_3 змінив предмет позову і просить встановити порядок користування названим будинком.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свій позов підтримав, а ОСОБА_3 заперечив. Позивач пояснив, що в 1992р. помер його батько ОСОБА_5. На уч.Полумистий в с. Микуличин залишився батьківський будинок, в якому з 1990р. проживає позивач. Він ствердив, що при зборі документів для оформлення права власності на будинок №81-А в порядку спадкування, йому стало відомо про оспорюваний договір. Позивач вважає цей договір недійсним, тому що договір не підписаний його батьком або іншою особою і відповідачем не виконувалися умови договору. Тому позивач просить визнати недійсним договір довічного утримання і визнати за ним право власності на цілий будинок.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов ОСОБА_3 підтримав, а ОСОБА_1 не визнав. Представник пояснив, що 23.03.1990р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 укладено договір довічного утримання, який нотаріально посвідчений і цей договір названими особами не оспорювався. Згідно укладеного договору ОСОБА_4 став власником половини будинку №81-А, в якому проживає позивач і з яким виник спір з приводу користування будинком. Представник просить встановити порядок користування будинком: ОСОБА_3 залишити в користуванні житлову кімнату площею 16.4 кв.м та кладову площею 5.9 кв.м, а ОСОБА_1 залишити в користуванні житлову кімнату площею 31.2 кв.м, кухню площею 11.7 кв.м, коридор площею 3.6 кв.м, а господарські приміщення залишити в спільному користуванні.

Представник також ствердив, що вимоги позивача про визнання недійсним договору є безпідставними, тому що відповідач надавав допомогу і доглядав батька позивача, а договір підписаний і нотаріально посвідчений. Тому представник просить задоволити позов ОСОБА_3 і відмовити в позові ОСОБА_1

2

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, вивчивши письмові докази та оцінюючи досліджені докази в сукупності, вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Поясненнями осіб, які беруть участь у справі і стверджуються копією договору (а.с. 59), встановлено, що 23.03.1990р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено і нотаріально посвідчено договір довічного утримання.

Поясненнями представника відповідача, які стверджуються показаннями свідка ОСОБА_6 та записами в договорі (а.с. 59), встановлено, що вказаний договір по проханню ОСОБА_5 підписаний іншою особою.

Поясненнями осіб, які беруть участь у справі і стверджуються копією свідоцтва про смерть (а.с. 12), встановлено, що ОСОБА_5, який за договором передав відповідачу половину жилого будинку, помер 24.07.1992р..

Відповідно до положень ст. ст. 425, 426, 428 ЦК України в ред. 1963р., які були чинними на час укладення договору, за договором довічного утримання, який повинен бути нотаріально посвідчений, відчужувач передає у власність набувачеві будинок або його частину і такий договір може бути розірваний за вимогою відчужувача або набувача майна.

Поясненнями осіб, які беруть участь у справі і стверджуються довідкою про реєстрацію (а.с. 11), листом Микуличинської сільської ради (а.с. 12), копією технічного паспорта (а.с. 25-30), витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів (а.с. 32), листом державного нотаріуса (а.с. 58), встановлено, що за вказаним договором відповідач став власником половини жилого будинку №81-А на уч.Полумистий в с. Микуличин і цей договір не було розірвано за вимогою відчужувача або набувача майна.

На підставі досліджених і наведених доказів суд вважає непереконливими твердження позивача ОСОБА_1 про недійсність укладеного договору.

Поясненнями осіб, які беруть участь у справі і стверджуються даними в оглянутому паспорті позивача встановлено, що в будинку №81-А проживає ОСОБА_1.

Відповідно до положень ст. 358 ч.3 ЦК України, співвласник має право на надання йому у користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Згідно висновку будівельно-технічної експертизи (а.с. 79-96), запропонований відповідачем порядок користування жилим будинком відповідає його частці у праві власності на жилий будинок №81-А.

Отже, вимоги відповідача ОСОБА_3 є обґрунтованими і законними, тому їх слід задоволити.

Вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання права власності на цілий будинок є необґрунтованими. Судом встановлено, що половина спірного будинку належить ОСОБА_3, тому ОСОБА_1 безпідставно претендує на майно відповідача. Крім цього, позивачем не доведено, що його права на іншу половину спірного будинку порушені, не визнані або оспорюються. Відповідно до правил ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Постільки позивач не довів наведених судом обставин, тому в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Судові витрати відповідача складають 416 гр. і стверджуються квитанцією (а.с. 34).

На підставі ст. ст. 15, 267 ч.3. 358 ч.3 ЦК України, ст. ст. 425, 426, 428 ЦК України в ред. 1963р. та керуючись ст. ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

позов ОСОБА_3 задоволити.

Встановити порядок користування житловим будинком №81-А на уч.Полумистий в с. Микуличин, Яремчанської міської ради: залишити ОСОБА_3 в користуванні житлову кімнату площею 16.4 кв. м, кладову площею5.9 кв.м; залишити ОСОБА_1 в користуванні житлову кімнату площею 31.2кв.м, кухню площею 11.7 кв.м, коридор площею 3.6 кв.м. Господарські будівлі і споруди залишити в спільному користуванні ОСОБА_1 і ОСОБА_3.

3

ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову про визнання недійсним договору довічного утримання від 23 березня 1990 p., посвідченого нотаріусом Яремчанської державної нотаріальної контори та про визнання права власності на цілий будинок №81-А на уч. Полумистий в с. Микуличин, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області. Стягнути з ОСОБА_1Ф.в користь ОСОБА_3 416 гривнів понесених судових витрат.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Яремчанський міський суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.