Справа № 256/6829/13-ц

2/256/1951/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 листопада 2013 року м. Донецьк

Калінінській районний суд м. Донецька Донецької області у складі:

головуючої судді - Гладкої І.А.,

при секретарі - Скляренко Ю.С.,

за участю сторін:

представника позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні2013 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, якою просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 24615,51 грн.Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він, відповідно до укладеного договору від 06 квітня 2006 року, надав відповідачу кредит в розмірі 1560 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак відповідач, в порушення норм цивільного законодавства та умов договору, свої обов'язки не виконав, у зв'язку з чим виникла вищезазначена заборгованість.

Представник позивача, який діє по довіреності - Глушко Ю.О., у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте надав заяву, відповідно до якої, просив суд, розглянути справу у його відсутність та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак доказів поважності своєї неявки або заяви про розгляд справи в його відсутність до суду не надав.

У зв'язку з чим, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або, якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 8 Цивільного процесуального кодексу України визначає законодавство, відповідно до якого суд вирішує справи. Суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 629, 638 Цивільного кодексу України встановлено що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язання в натурі. Примусове виконання зобов'язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов'язання та полягає в зобов'язанні здійснити дію, або утриматися від його здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Згідно з ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення відповідачем зобов'язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено зобов'язання підлягають виконанню у вказаний в договорі строк, а якщо строк визначений моментом вимоги, то протягом семи днів з моменту отримання вимоги кредитора.

Згідно змісту ч.3 ст.531 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із матеріалів, долучених до поданої до суду заяви вбачається, що 06 квітня 2006 року між сторонами було укладено кредитний договір № DNH4KP30900308, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 1560 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом на строк з 06 квітня 2006 року по 07 квітня 2008 року включно. Крім того позивач був ознайомлений та погодився з Умовами надання споживчого кредиту «Розстрочка», про що свідчить його особистий підпис.

Згідно п. 3.2.2, 3.2.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), відповідач зобов'язався погашати кредит у порядку та строки відповідно до заяви. Сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до заяви та п.п. 4.1., 4.2. умов та тарифів. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту.

Відповідно до п. 5.1. вищезазначених умов, при порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених Заявою та п.п.3.2.2, 3.2.3 даних Умов, Банк має право нарахувати, а Позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Згідно з пунктом 5.2., 5.3. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), у випадку невиконання Банком зобов'язань по видачі Кредиту згідно Заяви та п.3.1.1 даних Умов, Банк сплачує Позичальнику пеню в розмірі 0,1% річних від несвоєчасно виданої суми Кредиту за кожний день прострочення виконання даного зобов'язання (за винятком випадків, передбачених п.3.3.6. даних Умов), Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. При порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 гри. + 5% від суми заборгованості.

Як вбачається судом з п. 5.5. умов, терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлені сторонами у 5 років.

Судом також встановлено, що відповідно до розрахунку позивача, заборгованість, яка виникла через невиконання відповідачем своїх зобов'язань, станом на 22 серпня 2013 року становить: 24615,51 грн., що складається з: заборгованості за кредитом - 1560 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі - 7554,59 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 13852,56 грн.; а також: штрафу (фіксована частина) у розмірі - 500 грн.; штрафу (процентна складова) у розмірі - 1148,36 грн.

Аналіз фактично встановлених обставин справи та вимог цивільного законодавства дозволяє суду зробити висновок про те, що позивач надав суду безспірні докази щодо наявності непогашеної відповідачами заборгованості за кредитним договором. Однак, приймаючи до уваги, що сума заборгованості за кредитом становить 1560 грн., а сума пені 13852,56 грн., що значно перевищує розмір основного боргу, суд вважає за необхідне стягнути пеню у розмірі 7000 грн.

Отже, з огляду на фактично встановлені під час розгляду обставини даної цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного Банку «Приват Банк» ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, обґрунтовані частково та підлягають частковому задоволенню.

При задоволенні позову на користь позивача з відповідача, відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 10, 11, 525, 526, 527, 530, 531, 549, 551, 625, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 10, 11, 57, 60, 88, 158, 169, 208-210, 212, 214-215, 216, 224, Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват банк» заборгованість в розмірі 17762,95 грн. за кредитним договором № DNH4KP30900308 від 06 квітня 2006 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 177,63 грн.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.А. Гладка 27.11.2013