Справа № 22-2704-2006р. Головуючий у 1-й інстанції: Чельник О.І.
Категорія: 12 Доповідач: Белінська І.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати в цвіль-
них справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого - Полежая В.Д.,
суддів - Спірідонової Л.С., Белінської І.М.,
при секретарі - Шевченко Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Кіро-вограда від 9 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1та ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,
ВСТАНОВИЛА: У грудні 2005 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 12 червня 2001 року між ними (позивачами) та ОСОБА_1.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що даний договір є фіктивним, оскільки він був укладений в силу тяжких для сім"ї обставин, що склалися через хворобу ОСОБА_5 (відповідно чоловіка і батька позивачів), лише для вигляду, без наміру утворити наслідки, які зазвичай настають у разі укладання договору купівлі-продажу.
Рішенням Ленінського районного суду М.Кіровограда від 9 червня 2006 року позов задоволено: договір купівлі-продажу від 12.06.2001 року, укладений між ОСОБА_5(так в рішенні), ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований у реєстрі за НОМЕР_1, визнано недійсним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду 1-ї інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права. Вказується, зокрема, на те, що суд, задовольнивши позов, дійшов необгрунтованого висновку про те, що строк позовної давності для захисту позивачами своїх прав у суді не минув. Не відповідає дійсності та доказам, що є в матеріалах справи, і висновок суду щодо наявності підстав для визнання спірного договору недійсним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, який приймав участь в справі
як третя особа на стороні відповідача, також ставиться питання про скасування судового рішення з посиланням на ті ж підстави, які наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та його представника адвоката ОСОБА_7, заперечення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представника ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вирішила, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд 1-ї інстанції дійшов висновку про те, що оспорювана угода є недійсною з підстав, передбачених ст..58 ЦК України 1963р., а саме про те, що ця угода є мнимою (укладеною лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки).
Однак, при розгляді справи суд допустив порушення норм цивільно-процесуального та матеріального права, внаслідок яких рішення не можна визнати законним і обґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що на час пред'явлення цього позову до суду юридичним власником спірної квартири був ОСОБА_2, до якого вона перейшла у власність на підставі договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2002 року, укладеного між ОСОБА_1 та ним. ОСОБА_2 був заявлений відповідачем у справі. Проте, в подальшому його процесуальний статус був змінений судом без будь-якого обґрунтування (а.с. 19), без дотримання порядку залучення до участі у справі або вступу в справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, встановленого ст..36 ЦПК України, відмова позивачів від позову до ОСОБА_2 відсутня. Рішення, відповідно, щодо задоволення чи про відмову в задоволенні позову стосовно нього не ухвалювалось.
Для правильного визначення процесуального статусу сторін,зокрема, відповідачів, третіх осіб, суду необхідно було, відповідно до вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини, встановити, які юридичні наслідки має визнання спірного договору недійсним за тих обставин, що квартира, яка була предметом цього договору, перейшла за іншим договором купівлі-продажу у власність іншій особі - ОСОБА_2. Вирішення питання щодо недійсності договору купівлі-продажу квартири від 12.06.2001 року не вирішує до кінця спір щодо повернення у власність позивачів квартири, що належала їм до укладення зазначеного договору. Тому, суду необхідно було, згідно із ч.4 ст.10 ЦПК України посприяти всебічному і повному з"ясуванню обставин справи.
Наведене свідчить про те, що суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, що згідно із п.5ч.1ст.311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд.
Відповідно до ч.З ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
При новому розгляді необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з"ясувати обставини справи, ретельніше перевірити доводи та заперечення сторін щодо наявності чи відсутності підстав для визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, наявності чи відсутності інших обставин, що мають значення для справи (щодо дотримання строку позовної давності), та постановити рішення відповідно до вимог ст..ст.213-215 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.303, 304, 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Рішення Ленінського районного суду М.Кіровограда від 9 червня 2006 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1та ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним передати на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.