ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
03.07.06 Справа № 5/339-13/59А
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Дубник О.П.,
Орищин Г.В.
при секретарі Горбач Ю.Б.,
з участю представників:
від скаржника (відповідача) –Сольвар О.М.
від позивача – Матвійчук Г.М., Іванків В.І.
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області від 28.04.2006 року вих.№450/100
на постанову господарського суду Львівської області від 04.04.2006 року, суддя Станько Л.Л.
у справі №5/339-13/59А,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», с.Хоробрів
до відповідача Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області (правонаступник Червоноградської ОДПІ Сокальського відділення), м.Сокаль
про визнання недійними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 лютого 2006 року №0001851501/0, №0001281501/0 та №0001861501/0
Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено.
Постановою господарського суду Львівської області від 04.04.2006 року по справі №5/339-13/59А позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»задоволено повністю, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 28 лютого 2006 року №0001851501/0, №0001281501/0 та №0001861501/0 на суму відповідно 887,40 грн., 3549,21 грн. та 35264,57 грн.
Суд першої інстанції при винесенні постанови виходив з того, що в порушення п.6.2.1 Закону України №2181-ІІІ відповідачем не надіслано позивачу податкових вимог на сплату узгодженої суми податкового зобов'язання, а податкові зобов'язання на сплату штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями від 28 лютого 2006 року №0001851501/0, №0001281501/0 та №0001861501/0 на суму відповідно 887,40 грн., 3549,21 грн. та 35264,57 грн. визначені податковим органом після закінчення 1095 днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
В постанові господарським судом відзначено, що не взято до уваги зауваження відповідача про невизначення податковим органом податкового зобов'язання і пояснення щодо розмежування порядку сплати штрафних санкцій та податку, мотивуючи тим, що сплата штрафних санкцій і податку прирівнено у п.17.3 ЗУ №2181-ІІІ, і визначення податкового зобов'язання податковим органом підтверджено актом перевірки № 15-0/117 від 28.02.06р. за період з 02.04.01р. до 26.11.02 р. на суму 39701,18 грн.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ДПІ у Сокальському районі Львівської області подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Львівської області від 04.04.2006 року по справі №5/339-13/59А скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»відмовити, оскільки при розгляді справи господарським судом порушено норми процесуального та матеріального права.
Зокрема скаржник зазначає, що при здійсненні контролю за своєчасністю розрахунків з бюджетом з боку позивача по фіксованому сільськогосподарському податку (по картці особового рахунку), Сокальським відділенням Червоноградської ОДПІ було встановлено несвоєчасну сплату до бюджету задекларованих сум по ФСП (по різних розрахунках), тобто позивачем було порушено граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання по ФСП, передбачений п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” даний факт позивачем не спростовується.
Відповідно до вимог підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону 2181 –ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф, відповідно до строку затримки.
На підставі наведеного позивачу визначено штрафні санкції в розмірі 887,40 грн., 3549,21 грн. та 35264,57 грн. про що винесено спірні податкові повідомлення-рішення.
Крім того, апелянт вказує на те, що в даному випадку податковий орган не визначав податкове зобов’язання позивача. Податкове зобов’язання позивача визначене ним самостійно і являється узгодженим, а штрафні санкції визначені за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань.
Одночасно скаржник зазначає, що штрафні санкції, які оскаржуються позивачем не можуть вважатися податковим боргом і на них не розповсюджуються положення ст.18 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Представник скаржника (відповідача) у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив постанову господарського суду Львівської області від 04.04.2006 року по справі №5/339-13/59А скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»відмовити, з підстав наведених у апеляційній скарзі.
Представники позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили постанову господарського суду Львівської області від 04.04.2006 року по справі №5/339-13/59А залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав наведених у запереченні на апеляційну скаргу. Вказували на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення видано з порушенням вимог п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України № 2181-ІІІ, оскільки згідно вказаного Закону, податковий орган має право самостійно визначати суму податкового зобов'язання у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових, зобов'язань, платник податків вважається вільним від такою податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Представники позивача вказували на те, що у відповідності до п. 17.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум., тобто на них поширюються вимоги пп. 15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні докази по справі, встановив наступне:
28 лютого 2006р. Сокальським відділенням Червоноградської ОДПІ проведено перевірку своєчасності розрахунків з бюджетом за період з 02.04.01р. до 26.11.02р. та складено акт №15-0/117 від 28.02.06р., яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3. ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
28 лютого 2006 року Сокальським відділенням Червоноградської ОДПІ прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0001851501/0, яким позивача зобов’язано сплатити штраф у сумі 887,40 грн.
- №0001281501/0, яким позивача зобов’язано сплатити штраф у сумі 3549,21 грн.
- №0001861501/0, яким позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 35264,57 грн.
Суд, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Відповідно до абз.1 преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.
Враховуючи положення ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ, а саме п.15.1.1 п.15.1 податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п.1.2) ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання – це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 10.01.2002р. № 2922-ІП (із змінами та доповненнями), однією з функцій, які здійснюють органи державної податкової служби, є контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до ст.7 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.1998 року № 320-ХІV (із внесеними змінами і доповненнями), органи державної податкової служби у районах ведуть облік нарахування і сплати сум фіксованого сільськогосподарського податку за формою і в порядку, затвердженими Державною податковою адміністрацією України і здійснюють контроль за своєчасним і повним надходженням сум фіксованого сільськогосподарського податку, а платники податку, згідно ст.8 Закону, несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум фіксованого сільськогосподарського податку згідно із законодавчими актами України.
Підпунктом 17.1.7. п.17.1 ст.7 передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Отже, на підставі п.п 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181-ІІІ, керуючись.п.6.17 п.6.1 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових санкції) органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України №110 від 17.03.01, за затримку граничного строку сплати узгоджених сум податкового зобов'язання в загальній сумі 97149,19 грн., позивачу правомірно було визначено штрафні санкції в розмірі 887,40грн., 3549,21грн., та 35264,57 грн. податковими повідомленнями-рішеннями від 28.02.06р. №00001851501/0, №.00001281501/0, та № 0001861501/0.
Відповідно до п.1.5 ст. 1 Закону 2181-Ш, штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Підпунктом 15.1.1 п.15.1 статті 15 Закону 2181-ПІ, встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, —за днем її фактичного подання.»
Слід зазначити, що в даному випадку, податковий орган не визначав податкове зобов'язання позивача. Податкове зобов'язання позивача визначене ним самостійно при поданні розрахунку і являється узгодженим, а штрафні санкції, застосовані за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань.
Що стосується застосування п.17.3 ст.17 Закону 2181 -III, то ним встановлено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
З огляду на наведене, поняття «сплати штрафних санкцій»не ототожнюються з «порядком застосування штрафних санкцій». І тому, порядок сплати штрафних санкцій не може впливати на порядок застосування штрафних санкцій.
Статтею 18 Закону 2181 -III передбачено списання податкового боргу, яким, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону 2181, являється податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання,
Поряд з цим, слід зазначити що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення, тобто штрафні санкції, які оскаржуються позивачем не можуть вважатися податковим боргом і на них не розповсюджуються положення статті 18 Закону 2181-ІІІ.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанова господарського суду Львівської області підлягає скасуванню
Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,209 п.6,7 розділу VІІ КАС України, суд,
постановив:
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі задоволити.
Постанову господарського суду Львівської області від 04.04.2006 року по справі №5/339-13/59А - скасувати, прийняти нову, якою в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Дубник О.П.
Орищин Г.В.