Номер провадження 1-кп/259/434/2013
Справа № 259/11290/13-к
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02.12.2013 р. місто Донецьк
Куйбишевський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді - Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Малай Н.А.,
за участю прокурора Перетятька Д.В.,
потерпілого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі районного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12013050840001806 від 01.07.2013 р., з угодою про примирення сторін, за обвинуваченням:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, за національністю українця, громадянина України, з загальною середньою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину 2010 року народження, раніше судимого 11.11.1999 р. Куйбишевським районним судом м. Донецька за ст.ст. 94, 115 ч. 1-3 КК України (в редакції 1961 р.) до 12 років позбавлення волі, звільнений 24.11.2008 р. умовно-достроково на 1 рік 11 місяців, який працює кріпильником на шахті «Октябрський рудник», проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, -
В С Т А Н О В И В :
27 червня 2013 р. в період часу з 16-00 год. до 17-00 год. ОСОБА_2 разом із своїми знайомими: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та батьком ОСОБА_6 знаходився біля АТС, яка розташована по вул. Зуївській, що у Куйбишевському районі м. Донецька, де спільно розпивали напої. Перебуваючи в зазначеному місці у ОСОБА_2, виник умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, належного ОСОБА_1. Після чого ОСОБА_2, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, діючи умисно, під приводом здійснення дзвінка, попросив у ОСОБА_1 належний йому мобільний телефон марки «Nokia 206 DualSim». ОСОБА_1 будучи помилково впевнений в справедливості дій ОСОБА_2 передав останньому, належний йому, мобільний телефон для здійснення дзвінка. Після чого, ОСОБА_2, зберігаючи при собі вказаний мобільний телефон марки «Nokia 206 DualSim», належний ОСОБА_1, вартість якого складає 531,69 грн., в якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв'язку МТС, матеріальної цінності для потерпілого не представляє, на рахунку якої грошових коштів не було, та сім-картка оператора мобільного зв'язку Лайф, яка матеріальної цінності для потерпілого не представляє, на рахунку якої грошових коштів не було, що належить ОСОБА_1. З місця злочину ОСОБА_2 зник та розпорядився вищевказаний майном на власний розсуд, тим самим заподіяв своїми злочинними діями потерпілому ОСОБА_1 матеріальний збиток на загальну суму 531,69 грн..
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ст.190 ч.1 КК України, визнав повністю та підтвердив фактичні обставини щодо вчиненого ним діяння, викладені в обвинувальному акті. У вчиненому щиро каявся. Пояснив, що він повністю під час досудового розслідування відшкодував шкоду потерпілому і ніяких претензій матеріального та морального характеру він до нього не має.
Крім визнальних показань обвинуваченого, його вина у вчиненні інкримінуємого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується також такими доказами:
- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_1, який повністю підтвердив фактичні обставини щодо шахрайських дій ОСОБА_2 стосовно нього;
- протоколом огляду місця події від 21.10.2013 р., в ході якого було оглянуто та вилучено у ОСОБА_8 мобільний телефон марки «Нокіа»;
- висновком товарознавчої експертизи № 823 від 25.10.2013 р., згідно якого залишкова вартість мобільного телефону марки «Nokia» модель «206», 1). імей: НОМЕР_1 и 2) імей: НОМЕР_2 станом на 27.06.2013 р., становить - 531,69 грн.;
- речовим доказом: мобільний телефон марки «Nokia» модель «206», визнаний таким постановою слідчого від 05.11.2013 р.;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 05.11.2013 р., в ході якого ОСОБА_2 вказав на механізм та обставини скоєння ним заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_1 шляхом обману.
У відповідності до ст.349 ч.3 КПК України суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, оскільки фактичні обставини вчинення обвинуваченим вищевказаного кримінального правопорушення ніким із учасників судового провадження не оспорюються, зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, наслідки учасникам роз'яснені та вони не заперечують.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), тобто у злочині, передбаченому ст.190 ч.1 КК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в ході досудового розслідування 12.11.2013 р. між потерпілим ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2 укладена угода про примирення сторін.
Згідно вказаної угоди ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України, визнав повністю, у вчинені злочину розкаявся, примирився з потерпілим, претензій матеріального та морального характеру він до нього не має. Обидві сторони згодні на призначення мінімального покарання ОСОБА_2 за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
Вказаною угодою встановлено наслідки її укладення та затвердження, у відповідності до приписів статті 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Відповідно до статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно ч. 3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2 та у вчиненні якого він визнав себе винним, відноситься до категорії невеликої тяжкості.
Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком зрозумів права, визначені частиною 5 статті 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені статтею 476 КПК України, характер підозри, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до ОСОБА_2 у разі затвердження угоди судом.
Судом також встановлено що потерпілий ОСОБА_1 також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України. Потерпілому органом досудового розслідування були роз'яснено, йому зрозумілі наслідки невиконання угоди про примирення, передбачені ст. 476 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, а тому угода може бути затверджена. На умовах цієї угоди може бути ухвалено вирок, оскільки правова кваліфікація кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_2, зроблена вірно. Умови цієї угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін, або інших осіб, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання підозрюваним взятих на себе зобов'язань, наявність у нього фактичних підстав для визнання вини.
При призначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня невеликої тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, умов угоди про примирення, позиції сторони обвинувачення щодо призначення покарання, а також особи обвинуваченого, який раніше притягався до кримінальної відповідальності, офіційно працює, маючи джерело доходу, за місцем проживання характеризується позитивно.
Як обставину, яка пом'якшує покарання обвинуваченому, суд враховує щире каяття обвинуваченого та відшкодування потерпілому шкоди.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ст.190 ч.1 КК України у вигляді штрафу. Саме таке покарання буде повністю відповідати ступнею тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, встановленим судом обставинам, обставинам, що пом'якшують покарання останнього, а також вимогам ст.65 КК України.
Міра запобіжного заходу стосовно обвинуваченого у вигляді особистого зобов'язання, обраного під час досудового розслідування слідчим суддею ухвалою від 05.11.2013 р. строком на 2 місяці, суд вважає необхідним залишити без змін до набуття вироком законної сили, після чого такий захід скасовується.
Речовий доказ - мобільний телефон марки «Nokia» модель «206», який знаходиться в камері зберігання речових доказів Куйбишевського РВ ДМУ УМВС України в Донецької області за квитанцією № 247, на підставі ст.100 ч.9 п.5 КПК України підлягає поверненню за належністю ОСОБА_1.
Згідно довідки НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи в кримінальному провадженні складають 195,60 грн., які відповідно до ст.124 ч.2 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 374, 475 КПК України, -
З А С У Д И В :
Затвердити угоду від 12 листопада 2013 р., укладену між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_1.
Визнати ОСОБА_2 винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. (вісімсот п'ятдесят грн. 00 коп.).
Міру запобіжного заходу - особисте зобов'язання - до набрання вироком законної чинності залишити ОСОБА_2 без змін, після чого скасувати.
Речовий доказ - мобільний телефон марки «Nokia» модель «206», який знаходиться в камері зберігання речових доказів Куйбишевського РВ ДМУ УМВС України в Донецької області за квитанцією № 247, - повернути потерпілому ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 195,60 грн. ( сто дев'яносто п'ять грн. 60 коп..) за проведену судово-товарознавчу експертизу науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУМВС України в Донецькій області.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Куйбишевський районний суд м.Донецька протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками кримінального провадження, якщо скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а обвинуваченому та прокурору вона підлягає негайному врученню.
Головуючий суддя: Н.М.Ларіонова