Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/5932/13 Головуючий у 1-й інстанції: Бредун Д.С.

Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Воробйової І.А.,

При секретарі: Свинаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «МетаБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року ПАТ «МетаБанк» (далі-Банк) звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 24 січня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №618700751309, за яким Банк надав позичальнику для придбання транспортного засобу кредит у розмірі 6 432 доларів США зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитом на строк 60 (шістдесят) місяців по 24 січня 2013 року включно.

На забезпечення зазначених зобов'язань позичальника 24 січня 2008 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №9187007513002, згідно якому останній зобов'язався самостійно слідкувати за виконанням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, а у разі їх порушення - погасити борг позичальника, сплатити відсотки за кредитом, комісію, суми неустойки і нанесені збитки та інші передбачені кредитним договором платежі.

Внаслідок неналежного виконання позичальником ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором станом на 14 серпня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 16 431,30 грн., із яких 12 622,23 грн. - за тілом кредиту; 756,22 грн. - відсотків; 3 052,85 грн. пені за несвоєчасну оплату кредиту та відсотків, яку Банк просив стягнути солідарно з боржника і поручителя.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Банку 16 189,06 грн., із яких 12 622,23 грн. простроченого кредиту, 756,22 грн. прострочених відсотків; 2 810,61 грн. пені за несвоєчасну оплату кредиту та відсотків.

В задоволенні решти позовних вимог Банку відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В засідання апеляційного належним чином повідомлений апелянт і його представник не з'явилися. ОСОБА_4 причини неявки суду не повідомив. Його представник ОСОБА_5 направив клопотання про відкладення судового засідання, пославшись на свою зайнятість в іншому процесі. Колегія суддів на підставі ст.305 ч.2 ЦПК України визнала причини неявки апелянта і його представника неповажними і такими, що не перешкоджають розгляду справи по суті.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

За змістом ст.ст.1054, 1050 ч.2, 554 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до договору або закону.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Встановлено, що 24 січня 2008 року Банк уклав з ОСОБА_3 кредитний договір №618700751309 А на суму 6 432 долари США зі строком погашення до 24 січня 2013 року з виплатою 12,5 % річних. Позичальник зобов'язався здійснювати погашення частини кредиту та сплату відсотків за користування кредитом шляхом внесення на картковий рахунок 145 доларів США щомісячно в період з 1 по 24 число кожного місяця. В разі порушення позичальником своїх зобов'язань він сплачує штраф(пеню) за кожний випадок порушення зобов'язання: за порушення строків і порядку внесення щомісячних платежів - у розмірі 0,5% від суми кредиту, але не менше 60 грн.; у разі виникнення простроченої заборгованості за відсотками, комісією, або кредитом позичальник сплачує пеню в розмірі 0,2% від простроченої суми за кожний день прострочення (а.с.8-11).

Кредитний договір забезпечений порукою ОСОБА_4, який зобов'язався перед банком відповідати за кредитним договором ОСОБА_3 як солідарний боржник (а.с.13).

На порушення умов договору позичальник взяті на себе зобов'язання не виконував, передбачені умовами договору платежі вносив несвоєчасно і не в повному розмірі, а з січня 2012 року взагалі припинив погашати кредит, внаслідок чого станом на 14 серпня 2012 року заборгованість становила 16 431, 30 грн., із яких за тілом кредиту - 12 622, 23 грн., по відсоткам - 756,22 грн., пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків за період з 24 серпня 2011 року по 14 серпня 2012 року - 3 052,85 грн. (а.с.6-7).

Задовольняючи частково позов Банку про солідарне стягнення з боржника і поручителя заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із положень ст. ст. 541, 543, 553, 554, 1048 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і вважав, що поручитель солідарно з боржником відповідають за кредитними зобов'язаннями боржника, розмір яких визначений позивачем у відповідності з умовами кредитного договору.

Посилання в апеляційній скарзі на неповне з'ясування судом фактичних обставин справи, недоведеність позовних вимог безпідставні. Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується доданою до позовної зави довідкою-розрахунком, виданою посадовими особами Банку, який в силу ст.ст.59, 64 ЦПК України являється допустимим доказом у справі. У передбаченому законом порядку вказаний письмовий доказ відповідачами не спростований і не оспорений. Будь-яких клопотань про витребування копії рахунку позичальника, призначення судової бухгалтерської експертизи, тощо, в порядку, передбаченому ст.ст.134, 143 ЦПК України, відповідачі ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не заявляли. Доказів в обґрунтування неправильності визначення суми боргу апелянт до апеляційної скарги не додав, клопотання про їх витребування не заявляв.

Разом з тим, при визначенні розміру пені, яка підлягає стягненню за порушення умов договору суд допустився помилки у застосуванні норм матеріального права.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України та умов договору (п. 6.5) розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання визначений у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожний день прострочення. За загальним правилом, що випливає із Цивільного кодексу України, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не обмежується.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Із наданих Банком розрахунків вбачається, що нарахування пені проведено Банком за період з 24 серпня 2011 року по 24 серпня 2012 року (а.с.7).

З відповідним позовом до суду Банк звернувся 24 жовтня 2012 року.

З урахуванням положень ст.ст. 266, ч.2 ст.258 ЦК України стягнення пені має бути обмежено останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду і починатися з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Таким чином, з відповідачів на користь Банку підлягає стягненню пеня в межах строку позовної давності за період з 24 жовтня 2011 року до 14 серпня 2012 року, а саме : 254, 92 долари США, що за курсом НБУ становить 2037, 58 грн.

За таких обставин оскаржуване рішення на підставі ст.309 ЦПК України підлягає зміні в частині визначення пені , а відтак - і всієї суми боргу відповідно, з відповідачів на користь Банку підлягає стягненню не 2 810, 61 грн. пені, як помилково визначив суд першої інстанції, а 2037, 58 коп., нарахованої за період з 24 жовтня 2011 року по 24 жовтня 2012 року. Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з боржників на користь Банку становить відповідно 15 416, 03 грн., із яких за тілом кредиту - 12 622, 23 грн., по відсоткам - 756,22 грн., пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків за період з 24 жовтня 2011 року по 14 серпня 2012 року - 2037,58 грн.

Керуючись ст. ст.307, 309,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2013 року по цій справі змінити, стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «МетаБанк» заборгованість за кредитним договором №618700751309 від 24 січня 2008 року, укладеним з ОСОБА_3, яка станом на 14 серпня 2012 року становить 15 416,03 грн., із яких 12 622,23 грн. простроченого кредиту, 756,22 грн. прострочених відсотків; 2 037,58 грн. пені за несвоєчасну оплату кредиту та відсотків, нарахованої за період з 24 жовтня 2011 року.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кочеткова І.В.

Маловічко С.В.

Судді:

Воробйова І.А.