Судове рішення #3396024

Справа №2-9/2007 рік

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

07 листопада 2007 року.

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі головуючого Карпенко О.Л. при секретарі Пономаренко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоукраїнка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, яке є об»єктом права спільної сумісної власністю подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на майно, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

Позивач звернулася з позовом до відповідача посилаючись на те, що вони з відповідачем з 25 вересня 1999 року перебували у шлюбі і від шлюбу мають дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. З лютого 2005 року фактично припинили шлюбні відносини. Однак, в період шлюбу, а саме 15 квітня 2002 року, придбали будинок в м. Новоукраїнка по АДРЕСА_1, сплативши за нього 19000 грн. Вказане домоволодіння є їх спільною сумісною власністю і підлягає поділу між ними. При цьому її частка має бути збільшена так, як з нею проживає їх малолітня дитина, а відповідач відмовляється сплачувати аліменти на її утримання. Враховуючи, що відповідач бажає бути власником всього домоволодіння, вона просить суд зобов"язати відповідача сплатити на її користь 2/3 частини вартості будинку, а сам будинок залишити у власності відповідача.

Під час розгляду справи позивач уточнила свої позовні вимоги вказавши, що у їх сумісній власності перебуває ще і мотоцикл ГЖ, який вони придбали за спільні кошти. Вона вважає за можливе закріпити мотоцикл за відповідачем без відповідного збільшення її частки.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги повністю.

Позивач надала суду додаткові пояснення про те, що після реєстрації шлюбу вона з відповідачем проживали у будинку його батьків, а з 01 січня 2000 року по 05 липня 2000 року у будинку її батьків. Після цього відповідач самостійно повернувся проживати до своїх батьків і до кінця квітня 2002 року вони подружні стосунки не підтримували, не спілкувалися і спільного господарства не вели. Перед тим, як повернутися до своїх батьків, відповідач розділив їх спільне майно, на власний розсуд, а саме: забрав з собою належні їй коштовності (ланцюжок і дві каблучки), шестеро дорослих свиней вагою близько 100 кг кожне, гуси в кількості 11 шт., подаровані їм на весілля 700 дол. США та мотоцикд марки "ІЖ" придбаний ними за спільні кошти - 150 дол. США. Наприкінці квітня 2002 року вони примирилися і вирішили відновити шлюбні стосунки, відповідач пообіцяв, що придбає будинок в якому вони проживатимуть однією сім"єю окремо від батьків. 15 квітня 2002 року

 

відповідач придбав будинок. Вона не надавала відповідачу кошти на його придбання, але їй відомо, що відповідач витратив їх спільні ("весільні") кошти та отримав кошти від продажу підсобного господарства, яке вони розом утримували у 2000 році. Крім того, частину коштів на придбання будинку відповідачу надали його батьки. Будинок був фактично придбаний за 2500 дол. США. На час коли вони відновили шлюбні стосунки із раніше надбаного спільного майна у них лишився лише мотоцикл, але і той, як і раніше, не був належним чином оформлений. Поліпшень у житловому будинку вони не проводили, лише почали будівництво сараю, яке не було завершене і яке проводилося без відповідних дозволів. На це будівництво вони витратили спільні кошти у сумі 5000 грн. На час розгляду справи шлюб між ними розірвано, малолітня дитина проживає з нею, а відповідач сплачує аліменти на її утримання у розмірі близько 70 грн. на місяць, що є недостатнім.

Відповідач звернувся з зустрічним позовом в якому просить суд визнати за ним право особистої власності на домоволодіння розташоване в м. новоукрашка, АДРЕСА_1. Вимоги обгрунтовано тим, що з 05 червня 2000 року по 01 травня 2002 року вони з позивачем однією сім"єю не проживали, вели окреме господарство. Крім того, будинок був придбаний за кошти його батьків, а саме 5000 грн., які отримала його мати в позику від КСП "Нива" та 1100 дол США, які отримала його мати від ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в позичку. Решта коштів одержано від продажу підсобного господарства, яке він утримував розом з своїми батьками.

Представник відповідача підтримала зустрічний позов та заперечила первісний позов.

В судовому засіданні позивач проти позову заперечив і підтримав зустрічний позов та надав додаткові пояснення про те, що на весілля їм подарували 700 дол. США, 115 дол. США було витрачено ними на придбання мотоциклу, але документи не оформлялися. Крім того, їм було подаровано шестеро поросят. 05 липня 2000 року вони припинили шлюбні стосунки майже на два роки. При цьому він забрав чотирьох свиней, а двох лишив позивачці, 600 доларів розділив порівну, крім того він забрав золоті прикраси, які раніше дарував позивачці. Будинок був придбаний ним за 2500 дол. США, переважну частину цієї суми він отримав від своїх батьків, крім того ним були витрачені їх спільні з позивачкою кошти у сумі 300 дол. США. На час придбання будинку вони все ще проживали окремо, але примирилися і планували спільно осилитися в новому будинку.

Свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в судовому засіданні дали показання про те, що зі слів матері позивача їм відомо, що вона надала сторонам бичка і свиней, допомагала їм доглядати за цим господарством. Вони також особисто бачили, що у 2000 році відповідач переїздив від батьків позивачки до своїх батьків при цьому він забирав з собою свиней і гусей, але кількості вони не знають.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні дала показання про те, що вона продала будинок в м. Новоукрашці по АДРЕСА_1, відповідачу по справі. Угода була вчинена за 2500 дол. США. Під час оформлення угоди була присутня позивач по справі, але вона говорила, що будинок купують за кошти батьків відповідача.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні дала показання про те, що вона була свідоком того, як мати відповідача брала в позику гроші у ОСОБА_5 для придбання будинку відповідачу.

 

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні дала показання про те, що у березні 2002 року вона надала в позику ОСОБА_10 500 дол. США. і та повідомила, що ці гроші потрібні для придбання будинку для сина.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні дала показання про те, що 30 березня 2002 року вона надала в позику ОСОБА_10 600 дол. США. Та мотивувала це необхідністю придбання будинку для свого сина.

Свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_12 в судовому засіданні дали показання, що в 2000 року вони допомагали відповідачу перевезти майно від батьків позивачки. При цьому перевозилися свині, але їх кількість вони назвати не можуть так, як не пам"ятають.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідків, дослідивши письмові докази по справі суд встановив слідуючі обставини справи і визначив відповідні до них правовідносини.

З 25 вересня 1999 року по 07 липня 2005 року сторони перебували у шлюбі, що підтверджується відомостями свідоцтва про одруження (а.с. 5) і відомостями свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 49) та рішенням Новоукрашського районного суду від 08 квітня 2005 року (а.с. 44).

Згідно ст. 22 КпШС України майно, набуте подружжям під час шлюбу, являється їх спільною сумісною власністю.

Позивач послалася на те, що в їх з відповідачем спільній сумісній власності перебуває мотоцикл марки "ІЖ". Відповідач визнав цю обствину, однак суду не було подано доказів державної реєстрації цього транспортного засобу та доказів його належності сторонам, а тому суд відхиляє ці доводи сторін.

15 квітня 2002 року відповідач придбав за договором купівлі - продажу домоволодіння за адресою м. Новоукрашка, АДРЕСА_1 (а.с. 29), яке складається з житлового будинку, погребу, бані, сарою, вбиральні, басейни, паркану і воріт. Домоволодіння було придбане за 2500 дол. США, що підтверджується поясненнями сторін та показаннями свідка ОСОБА_8 -продавця будинку.

Сторон визнали, що з 05 липня 2007 року по 01 травня 2002 року вони проживали окремо і спільне господарство не вели. Однак, на час придбання відповідачем домоволодіння сторони відновили шлюбні стосунки і відповідач придбавав цей будинок в інтересах сім"ї. Крім того, на його придбання відповідачем було частково витрачено спільні кошти подружжя у сумі 300 дол. США та кошти, які він заощадив з свого заробітку - еквівалент 160 дол. США. Ці обставини були визнані відповідачем у судовому засіданні і відповідно до ст. 61 ч. 1 ЦПК України вони не підлягає доказуванню. У зв'язку з цим зустрічний позов про визнання за відповідачем права особистої власності на все домоволодіння є необгрунтованим.

Однак, домоволодіння було набуте відповідачем частково за кошти, які належать йому особисто так, як вони були отриманні ним в якості подарунка від його матері ОСОБА_10 Ця обставина піддтверджується випискою з протокола правління КСП Нива від 31 січня 2002 року (а.с. 18) згідно якого ОСОБА_10 надано грошову позику у розмірі 5000 грн., видатковими касовими ордерами від 14 березня 2002 року 33 і 34 (а.с. 43) на 2500 грн. кожен, показаннями свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які підтвердили, що мати відповідача ОСОБА_10 брала у них в позику гроші у сумі 600 дол. США і 500 дол. США, відповідно. Ці обставини не заперечувалися і позивачем по справі. Таким чином, відповідач отримав від своєї матері ОСОБА_10 в кості подарунку

 

кошти у сумі 1100 дол. США та 5000 грн. (що згідно курсу НБУ станом на березень місяць 2002 року (а.с. 46) становило : 5000 : 5, 3225 = 940 дол. США), які згодом витратив на придбання спірного домоволодіння.

Отже, відповідач витратив на придбання спірного домоволодіння 2040 дол. США, які йому належали на праві особистої власності, що становить відповідно 82 % від загальної суми коштів за яку фактично було придбано домоволодіння. Решта - 18 % від загальної суми коштів за яку фактично було придбано домоволодіння - кошти, які належать сторонам на праві спільної сумісної власності.

Згідно змісту п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім"ю України", якщо котрийсь із подружжя зробив вкладення у придбання спільного майна за рахунок майна, яке було одержано ним в дар, то ці вкладення мають враховуватися при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності.

ст. 57 ч. 7 СК України встановлено, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Таким чином, 41/50 (82 %) домоволодіння в м. Новоукраїнка по АДРЕСА_1, є особистою власністю відповідача і поділу не підлягає, решта 9/50 (18 %) домоволодіння є спільною сумісною власністю сторін.

Крім того, сторонами проводилося самочинне будівництво господарського приміщення за адресою АДРЕСА_1, м. Новоукраїнка. Витрачені на будівництво матеріали і конструкції також є об"єктом права спільної сумісної власності сторін.

Відповідно до змісту ст. 28 КпШС України і ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленність між ними або шлюбним договором. Частиною 3 ст. 70 СК України встановлено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Враховуючи, що з позивачем проживає малолітня дочка сторін ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, а стягувані за рішенням Новоукраїнського районного суду від 08 квітня 2005 року (а.с. 44) аліменти на утримання дочки у розмірі 70 грн. на місяць є недостатніми для забезпечення фізичного і духовного розвитку дитини, частка позивача при поділі майна, що є об"ектом права спільної сумісної власності сторін підлягає збільшенню з 1/2 до 3/4 (75 %).

Згідно висновку судової будівельно - технічної експертизи № 105/21 від

28 вересня 2007 року (а.с. ) дійсна (ринкова) вартість домоволодіння по

АДРЕСА_1, в м. Новоукраїнка з урахуванням фізичного зносу конструктивних елементів будинку, з урахуванням цінності земельної ділянки, інженерного забезпечення та споживчих якостей об"єкуту складає по методу витрат 62618 грн. Вартість будівельних матеріалів та конструкцій використаних на зведення незавершеного будівництва господарського приміщення розташованого в м. Новоукраїнка, АДРЕСА_1, складає - 10611 грн. Висновки експертизи сторонами не оспорювалися і доказів на їх спростування

 

вони не подавали. Суд важає, що висновок експертизи є належним і допустимим доказом по справі а висновки викладені в ньому не суперечать іншим доказам по справі і є достовірними.

Таким чином вартість майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності сторін становить: (62618 х 18%) + 10611 = 21882, 24 (грн.). Відповідно визначена цим рішенням суду вартісна оцінка частки позивача становить: 21882, 24 х 75 % = 16411, 68 (грн.)., а вартісна оцінка частки відповідача становить 21882, 24 х 25 % = 5470, 56 (грн.).

ст. 71 ч.1 СК України встановлено, що майно, що є об"єктом права сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. ст. 71 ч. 4 СК України встановлено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Враховуючи, що позивач не бажає отримувати в натурі свою частку при поділі майна, а бажає отримати її грошову компенсацію, а відповідач бажає залишення всього домоволодіння і незавершеного будівництвом господарського приміщення за ним, суд дійшов висновку, що стягнення з відповідача на кориться позивача грошової компенсації замість її частки в майні, що є об"єктом спільної сумісної власності відповідає інтересам сторін і не суперечить вимогам законодавства.

Крім того, з позивача підлягає стягненню в дохід держави не сплачений нею в повному обсязі судовий збір. (Так, при загальній вартості спірного майна 73229 грн. ціна позову становить 48770 грн., сума судового збору становить 1 % ціни позову - 487 грн. 70 коп. Натомість позивачем документально підтверджено (а.с. 9, 10) сплату лише 59 грн. 50 коп. судового збору. Тому з позивача підлягає стягненню 428 грн. 20 коп. судового збору).

З відповідача підлягає стягненню в дохід держави не сплачений ним в повному обсязі судовий збір. (Так, ціна зустрічного позову становить 73229 грн., сума судового збору становить 1 % ціни позову - 732 грн. 29 коп. Натомість відповідачем документально підтверджено (а.с. 17) сплату лише 51 грн. 00 коп. судового збору. Тому з відповідача підлягає стягненню 681 грн. 20 коп. судового збору). З відповідача на користь позивача підлягає стягнення відшкодування документально підтверджених (а.с. 73, ) позивачем судових витрат по справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 22 КпШС України, ст. 57 ч. 1, ст. 70 ч. 1, 2, ст. 71 ч. 4 Сімейного кодексу України ст. 368, 372 ЦК України, ст. 61 ч. 1, ст. 88 ч.3, ст. СТ. СТ. 209, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

 

Позов задовольнити частково.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 41/50 частин домоволодіння за адресою Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, АДРЕСА_1. Закріпити за ОСОБА_2 на праві особистої власності решту, 9/50 частин домоволодіння за адресою Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, АДРЕСА_1, та матеріали і конструкції використані для зведення господарського приміщення.

 

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16411 (шістнадцять тисяч чотирста одинадцять) грн. 68 коп. грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно, 161 (сто шістдесят одну) грн. 36 коп. судових витрат по справі, а всього 16573 (шістнадцять тисяч п"ятьсот сімдесят три) грн. 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 428 (чотириста двадцять вісім) грн. 20 коп. несплаченого нею судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 681 (шістьсот вісімдесят одну) грн. 29 коп. несплаченого ним судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукрашський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги протягом наступних двадцяти днів після подання заяви.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація