Справа № 2-905/2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2007 року.

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі головуючого - Карпенко О.Л. при секретарі - Пономаренко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новоукрашка справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу генерального директора ТОВ "Агро-Гарант-Цукор" від 20 серпня 2007 року №41, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування завданої моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з позовом до відповідача обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона перебувала в трудових відносинах з відповідачем. 18 червня 2007 року відповідачем видано наказ № 7 відповідно до якого скорочено посаду начальника відділу кадрів (яку займала позивач) з 19 червня 2007 року у зв"язку зі зміною структури виробництва. З наказом вона була ознайомлена 20 червня 2007 року, після чого продовжувала виконувати свої трудові обов"язки. Крім неї у відділі кадрів працювала старший інспектор відділу кадрів ОСОБА_3, яка не має ні освіти, ні досвіду роботи з кадрами, однак звільнена була саме позивач. 20 серпня 2007 року її ознайомлено з наказом № 41 відповідно до якого вона звільнена з роботи згідно ст. 40 ч. 1 КЗпІІ України у зв"язку з закінченням двомісячного строку відпрацювання. Позивач вважає, що її фактично не було повідомлено за два місяці про наступне звільнення, не враховано її переважне право на залишення на роботі, не було запропоновано іншої роботи, а тому її звільнення є незаконним. Крім того, незаконним звільненням їй завдано моральних страждань. Позивач просить суд визнати незаконним наказ від 20 серпня 2007 року № 41, поновити її на попередній посаді, стягнути з позивача на її користь заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 950 грн. та 5000 грн. компенсації завданої моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач змінила свої вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і просить суд стягнути її заробіток за час вимушеного прогулу по день постановления рішення у справі. Решту своїх позовних вимог позивач підтримала повністю. Додатково вона пояснила, що на її думку звільнення відбулося з особистих мотивів керівництва товариства так, як між керівництвом товариства і ЇЇ чоловіком, який також працював на підприємстві і звільнився за власною ініціативою, склалися неприязні відносини. Позивач також пояснила, що на підприємстві відсутня профспілкова організація.

Представник позивача надав пояснення про те, що під час звільнення позивачки відповідачем було порушено встановлений порядок вивільнення працівників при скореченні. Скорочення штату працівників фактично не відбувалося.

Відповідач подав суду письмові заперечення на позов в яких послався на те, що відповідач була повідомлена про наступне звільнення за два місяці, про що свідчить її

підпис у наказі зроблений 20 червня 2007 року, а тому відповідач виконав вимоги ст. 49-2 ч. 1 КЗпП України. В день звільнення позивачу видано трудову книжку, копію наказу про звільнення. Так, як підстави звільнення працівника були законними то вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними. Позивачем не надано доказів заподіяння їй моральної шкоди.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, підтримав доводи викладені в письмових запереченнях але доказів на їх підтвердження не подав. Крім того, він пояснив, що на підприємстві відсутня профспілкова організація, а тому звільнення позивача відбувалося без отримання згоди профспілкової організайії.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - генеральний директор ТОВ "Агро-Гарант-Цукор" ОСОБА_2 в судове засідання не зявився.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив слідуючі обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з відомостей трудової книжки позивача (а.с. 7 ), вона працювала на посаді начальника відділу кадрів ТОВ "Агро-Гарант-Цукор" в період з 05 серпня 2004 року по 20 серпня 2007 року.

18 червня 2007 року генеральним директором товариства ОСОБА_2 видано наказ № 7 відповідно до змісту якого з 19 червня 2007 року скорочено посаду начальника відділу кадрів з виплатою ОСОБА_1. (позивачу по справі) компенсації за невикористані дні щорічної відпустки а також вихідної допомоги.

Статтею 40 п. 1) КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, скороченні чисельності або штату працівників. Частиною 2 цієї норми Закону встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на Іншу роботу.

Додаткові гарантії залишення на роботі працівників при скороченні чисельності чи штату працівників встановлені ст. 42 КЗпП України.

Крім того, ст. 49 -2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці, а також враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, кваліфікації та розміру оплати праці.

Аналіз тексту наказу генерального директора ТОВ "Агро-Гарант-Цукор" від 18 червня 2007 року № 7 дає підстави стверджувати про те, що в ньому йдеться про звільнення позивача з посади начальника відділу кадрів з 19 червня 2007 року у зв"язку з скороченням штату працівників. При цьому, фактичне скрочення з 19 червня 2007 року не проводилося так, як після вказаної дати позивач звільнена не була, а згідно листа Новоукраїнського районного центру зайнятості від 14 грудня 2007 року № 03-1371 (а.с. 40) в період з 18 червня 2007 року по 20 серпня 2007 року товариство не подавало відомості про скорочення посади начальника відділу кадрів.

Вказаний наказ, з яким позивача ознайомлено під розпис 20 червня 2007 року, не може вважатися персональним попередженням про наступне вивільнення в розумінні ст. 49-2 КЗпП України так, як в ньому йде мова не про попередження у строки визначені Законом про наступне звільнення, а про скорочення посади яку займала позивач та її звільнення з наступного дня після видання наказу.

20 серпня 2007 року генеральним директором товариства ОСОБА_2 видано наказ № 44 відповідно до якого у зв"язку з закінченням двомісячного строку відпрацювання і у

зв"язку із скороченням чисельності звільнено з роботи ОСОБА_1. - начальника відділу кадрів.

В наказі від 20 серпня 2007 року № 44, на відміну від наказу від 18 червня 2007 року, підставою звільнення позивача зазначається скорочення чисельності, а не скорочення посади (штату). Доказів, які б підтверджували реальність скорочення чисельності працівників відповідачем не подано. Крім того, не подано даказів того, що позивач була належним чином повідомлена про наступне вивільнення у зв"язку з скороченням чисельності працівників відповідачем, а тому суд дійшом висновку, що відповідач не виконав вимог ст. 49-2 КЗпП України в цій частині.

Сторонами не подано доказів наявності або відсутньості у позивача переважного прва на залишення на роботі, а тому ці обставини не можуть бути встановлені судом і враховані при вирішенні спору.

Як вбачається з листа Новоукрашського районного центру зайнятості від 14 грудня 2007 року № 03-1371 (а.с. 40), в період з 18 червня 2007 року по 20 серпня 2007 року, включно, у товариства були в наявності 149 вакансій згідно з додатком (а.с. 41 - 43), в тому числі дві вакансії чергового по гуртожитку, чотири вакансії прибиральників, оператор з уведення даних в ЕОМ, чотири вакансії підсобних робітників, оператор компьютерного набору. Однак, жодна з них не була запропонована позивачу. Таким, чином відповідач за власною ініціативою розірвав з позивачем трудовий договір не запропонуавши їй іншу роботу на підприємстві при наявності такої та не отримавши відмови позивача від запропонованої їй іншої роботи.

З урахуванням встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач розірвав трудовий договір з позивачем із суттєвим порушенням вимог ст. 40 ч. 1 п. 1), с 40 ч. 2, с 49-2 КЗпП України, а тому позов в частині визнання незаконним наказу генерального директора ТОВ "Аітю-Гарант-Цукор" від 20 серпня 2007 року № 44 та поновлення позивача на посаді начальника відділу кадрів є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно ст. 23S КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При цьому одночасно приймається рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі вимог цієї норми Закону, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за період з 21 серпня 2007 року по 14 грудня 2007 року, що становить 116 днів. Згідно довідки про середню заробітну плату позивача (а.с. 6) середньодення заробітна плата позивача становить 20 грн. 17 коп., тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2339 грн. 72 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Сума' вказана без утримання податків і інших обов"язкових платежів.

Крім того, згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд погоджується з доводами позивача, що вона зазнала моральних страждань у зв"язку з неправомірним звільненням, які виявилися у порушенні її прав та необхідністю докладати додаткові зусилля для забеспечення свого існування. Однак, суд вважає, що позивачем необгрунтовано завищено розмір відшкодування завданої їй моральної шкоди, а тому, з урахуванням характеру правопорушення та глибини душевних страждань позивачки, завдана моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 700 грн.

Крім того, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір, а на користь ТУ ДКУ - збір на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 40, 49-2, 235, 237-1 КЗпП України, ст. , 11, 61, 88, 209, 212, 213, 215, 367 ч. 1 п. 2 І4 ЦПК України суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати незаконна наказ генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" (м. Кіровоград, ідентифікаційний код 31975271) від 20 серпня 2007 року № 41 про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кадрів товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" (м. Кіровоград, ідентифікаційний код 31975271). Допустити рішення в цій частині до негайного виконання.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" (м. Кіровоград, ідентифікаційний код 31975271) на користь ОСОБА_1 2339 (дві тисячі триста тридцять дев"ять) грн. 72 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без урахування податків і інших платежів.

Допустити до негайного виконання рішення в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" (м. Кіровоград, ідентифікаційний код 31975271) на користь ОСОБА_1 605 (шістьсот п"ять) грн. 10 коп. середнього заробітку за один місяць.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" (м. Кіровоград, ідентифікаційний код 31975271) на користь ОСОБА_1 700 (сімсот) грн. 00 коп. відшкод моральної шкоди.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" (м. Кіровоград, ідентифікаційний код 31975271) в дохід держави 59 (п"ятдесят дев"ять) грн. 50 коп. судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аг листа Новоукраїнського районного центру зайнятості від 14 грудня 2007 року № 03-1371 (а.с. 40) в період з 18 червня 2007 року по 20 серпня 2007 року товариство ро-Гарант-Цукор" (м. Кіровоград, ідентифікаційний код 31975271) на користь Тереторіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області 30 (тридцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги протягом наступних двадцяти днів після подання заяви.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.