Справа № 11-635/06 Головуючий в 1 інстанції Панасюк С.Л.
Категорія: ст. 121 ч. 1 КК України Доповідач Лозовський А. О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 12 грудня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Лозовського А.О. суддів Силки Г.І., Матата О.В. з участю прокурора Смолюка Б.С. засудженого ОСОБА_1. розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок Ковельського міськрайонного суду від 13 жовтня 2006 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець м. Ковеля Волинської області, АДРЕСА_1, українець, громадянин України, пенсіонер, з неповною середньою освітою, не одружений, не судимий, засуджений, -
за ст. 121 ч. 1 КК України на 5 років позбавлення волі.
Строк відбування покаранняОСОБА_1 визначено рахувати з 14 серпня 2006 року.
Вироком вирішено долю речових доказів по справі.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати, -
ВСТАНОВИЛА:
За вироком суду ОСОБА_1визнаний винним у тому, що 25 липня 2006 року близько 18-30 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в квартирі АДРЕСА_2 що в м. Ковелі по АДРЕСА_1, під час конфлікту, що виник на грунті особистих неприязних відносин, умисно наніс удар ножем в живіт ОСОБА_2., спричинивши тим самим тілесні ушкодження у вигляді поранення черевної стінки з незначним ушкодженням сальника, які відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
В особистій апеляції засуджений ОСОБА_1 вказує, що удар ножем потерпілому він наніс захищаючись від протиправних дій останнього, звертає увагу на суперечності в показаннях ОСОБА_2. і стверджує, що останній оговорив його. Окрім того, апелянт зазначає, що він є людиною похилого віку, має ряд захворювань, тому, як вбачається зі змісту апеляції, вважає призначене судом покарання надто суворим.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію, колегія суддів судової палати встановила, що апеляція засудженого ОСОБА_1. до задоволення не підлягає.
Винність ОСОБА_1. у спричинені умисного тяжкого тілесного ушкодження підтверджується зібраними і дослідженими в ході судового слідства доказами, які обґрунтовано покладені в основу вироку, а діям засудженого дана правильна юридична оцінка за ч. 1 ст. 121 КК України.
Потерпілий ОСОБА_2 як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні дав логічні і послідовні показання про обставини заподіяння йому засудженим удару ножем.
Згідно висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_2. заподіяні тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя (а.с.58-61)
Зважаючи на ту обставину, що в ході досудового слідства ОСОБА_1 під час допиту в якості підозрюваного стверджував, що не пам'ятає, однак не заперечував, факту спричинення удару ножем потерпілому ОСОБА_2., суд належно перевірив детальну версію засудженого про самозахист.
Так, з протоколу відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_1. вбачається, що він заподіяв удар ножем, лежачи на підлозі, максимальна висота від підлоги до кінця леза, на яку міг витягнути руку з ножем засуджений становить 96,5 см.
Тоді як під час відтворення обставин та обстановки події з участю ОСОБА_2. встановлено, що відстань від підлоги до рубця на животі потерпілого складає 107 см.
За таких обставин суд обґрунтовано поклав в основу вироку показання потерпілого ОСОБА_2., оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи. Також мотивовано спростована судом версія ОСОБА_1. про самозахист від протиправних дій ОСОБА_2.
Обране засудженомуОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.
При обранні покарання в повній мірі враховані конкретні обставини справи, зокрема вчинення тяжкого злочину в стані алкогольного сп'яніння, характеристику особи ОСОБА_1., який раніше неодноразово вчиняв в стані алкогольного сп'яніння насильство в сім'ї (а.с.38,39), а також показання свідка ОСОБА_3 про погрози засудженого помститись (а.с.97- 98).
З урахуванням наведеного і за відсутності передбачених ст. 67 КК пом'якшуючих обставин покарання, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до переконання про неможливість виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_1. без ізоляції його від суспільства.
Разом з тим в повній мірі враховано вік і стан здоров'я ОСОБА_1., тому йому вірно призначене мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
УХВАЛ ИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду від 13 жовтня 2006 року відносно нього - без змін.