Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/5869/13 Головуючий у 1 інстанції Плечищева О.В. Суддя-доповідач Спас О.В.
У Х В А Л А
Іменем України
04 грудня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Полякова О.З.,
Бабак А.М.,
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 01 листопада 2013 року
у справі за скаргою ОСОБА_2 на рішення державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оріхівського районного управління юстиції, заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання рішень державного виконавця неправомірними та скасування постанов про закінчення виконавчого провадження, поновлення пропущеного строку для подання скарги
В С Т А Н О В И Л А:
13 березня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на рішення державного виконавця ВДВС Оріхівського РУЮ про визнання рішень державного виконавця неправомірними та скасування постанов про закінчення виконавчого провадження, поновлення пропущеного строку для подання скарги.
Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 травня 2013 року до участі у справі у якості заінтересованих осіб залучено ОСОБА_3, ОСОБА_4
У скарзі ОСОБА_2 зазначає, що рішенням апеляційного суду Запорізької області від 18.11.2008 року зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_3 прибрати огорожу із бетонних плит, висотою 2,5м, що знаходиться на межі їх земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1.
17.11.2009 року Оріхівським районним судом видано виконавчі листи № 2-779, на підставі яких відповідачів зобов'язано прибрати вказану огорожу на межі земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1.
28.04.2009 року постановою державного виконавця відділу ДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_1 закінчено виконавче провадження за виконавчим листом № 2-779, виданого 17.11.2009 року у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення суду, оскільки боржником ОСОБА_4 огорожа із бетонних плит по АДРЕСА_2 прибрана (ВП № 16054422). Також 28.04.2010 року постановою державного виконавця відділу ДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_1 закінчено виконавче провадження за виконавчим листом № 20779, виданого 17.11.2009 року, у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення суду, оскільки боржником ОСОБА_3 огорожа по АДРЕСА_2 прибрана ( виконавче провадження № 16054858).
Проте, під час виконання судового рішення, боржниками були прибрані лише бетонні плити, а бетонні опори, між якими кріпилися плити, прибрано не було. Бетонні стовпи були залишені боржниками з метою натягнення сітки замість бетонної огорожі. Внаслідок чого 27.05.2010 року начальником відділу ДВС у порядку, передбаченому ст.8 ЗУ «Про виконавче провадження», було здійснено перевірку виконавчих проваджень та постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 16054422 від 28.04.2010 року скасована. 28.05.2010 року державний виконавець звернувся до Оріхівського районного суду з заявою про роз'яснення виконання виконавчих листів від 17.11.2009 року.
04.06.2010 року Оріхівський районний суд постановив ухвалу по справі, якою визначено, що рішення суду в частині зобов'язання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прибрати огорожу із бетонних плит, необхідно вважати виконаним.
15.06.2010 року державним виконавцем, враховуючи роз'яснення суду, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-779, виданого 17.11.2009 року у зв'язку з його фактичним виконанням (виконавче провадження № 16054422).
Скаржником до Оріхівського районного суду було подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Оріхівського районного суду від 04.06.2010 року, оскільки під час виконання судового рішення огорожа насправді знесена не була.
Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 24.09.2010 року постановив про скасування ухвали Оріхівського районного суду від 04.06.2010 року по справі у зв'язку нововиявленими обставинами, якою раніше було визнано, що рішення суду в частині зобов'язання відповідачів прибрати бетонну огорожу необхідно вважати виконаним.
Таким чином було скасоване судове рішення на підставі якого державним виконавцем винесено оскаржувані постанови про закінчення виконавчих проваджень від 15.06.2010 тому останні мають бути скасовані, а виконавчі провадження №16054422 підлягають поновленню.
05.10.2010 року ВДВС Оріхівського РУЮ подано скаргу на ухвалу Оріхівського районного суду від 27.09.2010 року. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 05.10.2010 року апеляційну скаргу ВДВС Оріхівського РУЮ відхилено.
Скаржник вважає, що постанови державного виконавця ОСОБА_1 від 28.04.2010 року по виконавчому провадженню № 16054858 та від 15.06.2010 року по виконавчому провадженню № 16054422 про закінчення виконавчого провадження є протиправними та підлягають скасуванню.
На даний час, ухвала апеляційного суду Запорізької області від 18.11.2008 року боржниками не виконана, огорожа із бетонних плит насправді не знесена.
ОСОБА_2 вважає, що державний виконавець під час винесення оскаржуваних рішень, а саме постанов про закінчення виконавчого провадження від 28.04.2010 та 15.06.2010 року порушив його права стягувача у виконавчому провадженні та положення законодавства про обов'язковість виконання судових рішень.
19.01.2013 року він одержав поштою Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.12.2012 року, із змісту якої він дізнався про те, що ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 03.07.2012 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню судом скасовано внаслідок того, що 15.06.2010 року державним виконавцем була винесена постанова про закінчення. виконавчого провадження.
04.03.2013 року представник скаржника ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження і цього ж числа від свого представника він вперше одержав фотокопії постанови державного виконавця ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження від 15.06.2010 року та постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.04.2010 року.
З цих постанов він дізнався про те, що його права порушені, оскільки оскаржувані постанови він раніше ніколи не отримував та не знав про їх існування, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження, в якому відсутні докази поштового направлення йому зазначеної постанови та отримання її ним.
Просив суд визнати причини пропуску строку для подання скарги до суду поважними. Оскільки він дізнався про порушення його прав тільки 04.03.2013 року, а для відновлення його права державним виконавцем не було вжито ніяких заходів, вважає, що є достатні підстави для поновлення строку для подання скарги до суду на протиправне рішення державного виконавця.
З цих підстав просив суд поновити йому строк пропущений з поважних причини для подання скарги на постанови державного виконавця ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження від 28.04.2010 року та 15.06.2010 року, визнати постанови від 28.04.2010 року та 15.06.2010 року відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про зобов'язання прибрати огорожу із бетонних плит висотою 2,5 м протиправними та скасувати їх.
В ході судового розгляду ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, в якій просив суд залишити без розгляду вимоги в частині визнання протиправними та скасування постанови державного виконавця ДВС Оріхівського РУЮ від 28.04.2010 року.
Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 14 серпня 2013 року заяву задоволено. Скаргу в частині вимог про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця ВДВС Оріхівського РУЮ від 28.04.2010 року про закінчення викав чого провадження №16054858 з примусового виконання виконавчого листа № 2-779, виданого 17.11.2009 року Оріхівським районним судом Запорізької області про зобов'язання ОСОБА_4 прибрати огорожу із бетонних плит висотою 2,5м залишено без розгляду.
Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 01 листопада 2013 року скаргу залишено без задоволення з підстав пропуску звернення до суду та відсутності поважних причин для поновлення строку.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити в повному обсязі.
В засідання апеляційного суду апелянт, будучи належно та своєчасно повідомленим про час та місце судового засідання, що підтверджується наявним в справі рекомендованим поштовим повідомленням про вручення судової повістки про виклик, не з'явився. З клопотанням про відкладення судового засідання з повідомленням про поважність причин неявки до апеляційного суду не звернувся. Судова колегія на місці ухвалила про можливість розглядати справу за його відсутності.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника Відділу державної виконавчої служби Оріхівського районного управління юстиції Калюжної Н.І., яка бере участь у справі у зв'язку із звільненням державного виконавця ОСОБА_1, представника заінтересованих осіб ОСОБА_9, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п.1 ч.2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ст.385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Відмовляючи ОСОБА_2 в скарзі з підстав пропуску строку звернення суд зазначив, що доводи скаржника про те, що про оскаржену постанову державного виконавця від 15.06.2010р. він дізнався лише 04.03.2013р. не знайшли свого підтвердження.
Суд першої інстанції взяв до уваги відомості, які знаходяться у справі та спростовують заяву ОСОБА_2 А саме, з особистої заяви ОСОБА_2, адресованої на адресу Головного управління юстиції у Запорізькій області від 30 листопада 2010 року, вбачається, що постанова про закриття виконавчого провадження від 15 червня 2010 року поштою йому не надходила, але він її отримав 03 листопада 2010 року у виконавчій службі (а.с.162).
Крім того, безпосередньо у скарзі ОСОБА_2 від 13 березня 2013 року останній вказує, що 19.01.2013 року отримав ухвалу Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2012 року, в якій було посилання на постанову державного виконавця від 15 червня 2010 року про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, є правильним висновок ухвали суду першої інстанції, що про наявність постанови державного виконавця від 15 червня 2010 року про закінчення виконавчого провадження скаржнику було відомо ще 03 листопада 2010 року, однак з даною скаргою він звернувся до суду лише 13 березня 2013 року.
Суд правильно зазначив, що поважність причин пропуску строку відсутня, а тому відсутні підстави для поновлення строку для подання скарги з поважних причин.
Доводи апеляційної скарги повторюють питання, які належним чином досліджені судом першої інстанції. А саме, апелянт знову зазначає, що не знав про оскаржену ним постанову від 15.06.2010р. до 04.03.2013р.
Вказані обставини були перевірені під час розгляду справи у суді першої інстанції і не знайшли свого підтвердження.
Під час апеляційного розгляду справи вказані обставини знову перевірені і колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки матеріалами даної справи безсумнівно підтверджено, що копія оскарженої постанови отримана заявником 03.11.2010р., а скарга до суду подана 13.03.2013р. без наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Посилання апелянта на ті обставини, що ОСОБА_4, ОСОБА_3 з часом знову відновили бетонну огорожу не можуть братися до уваги, оскільки виходять за межі вирішення питання про законність постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 15.06.2010р.
Доводи апелянта про відсутність відомостей, що він отримав постанову від 15.06.2010р. саме у виконавчому провадженні №16054422 спростовуються матеріалами справи, оскільки на наданій самим заявником копії оскарженої постанови від 15.06.2010р. зазначений номер виконавчого провадження, який і є номером 16054422 (а.с.15).
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог процесуального права, а доводи апеляційної скарги її не спростовують.
Немає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду.
Керуючись ст. ст. 307, 312, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 01 листопада 2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: