Справа №344/8333/13-ц
Провадження №22ц/779/2770/2013
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Бабій О.М.
Суддя-доповідач Шишко А.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Шишка А.І.,
суддів: Беркій О.Ю., Томин О.О.,
секретаря Мельник О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат за апеляційною скаргою представника ПАТ КБ "ПриватБанк" - Шуліки Аліни Володимирівни на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 18 вересня 2013 року, -
в с т а н о в и л а:
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 18 вересня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ "ПриватБанк" - Шуліка А.В. посилається на неналежне дослідження судом доказів по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування ним норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задовольнити в повному обсязі.
Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк", суд помилково застосував позовну давність до даних правовідносин. Згідно кредитного договору від 14.07.2005 року ОСОБА_2 отримав кредитні кошти в розмірі 3000 доларів США. Відповідно до п.1.1 даного договору відповідач отримав картку зі строком дії на один рік. Договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу про припинення Договору, він автоматично продовжується на такий же строк. Такі положення передбачені кредитним договором та Правилами користування платіжною карткою, які є невід'ємною частиною договору. Відповідач не звертався до банку із письмовими заявами про закриття картрахунку, а тому, строк дії картки щорічно продовжувався на новий строк та на даний час діє до 14.07.2014 року. Отже, з цього випливає, що дані правовідносини не припинилися, тому що клієнт не виконав зобов'язання перед банком. Таким чином, представник апелянта вважає, що строк позовної давності не був пропущений.
Крім того, представник апелянта вважає недоречним застосування судом строку позовної давності без заяви відповідача, оскільки це суперечить вимогам ч.3 ст.267 ЦК України. В п.7 ч.13 ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів" чітко зазначено, що кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, проте зазначений закон не містить положень, якими передбачено застосування позовної давності незалежно від наявності заяви сторони у спорі. ОСОБА_2 до суду не з'являвся, будь-яких заяв чи клопотань щодо застосування строків позовної давності не подавав, а тому застосування судом першої інстанції позовної давності суперечить нормам діючого законодавства. При цьому, на думку апелянта, роз'яснення ВСС України з цього приводу, які містяться у постанові пленуму, носять рекомендаційний характер, оскільки він не являється правотворчим органом, а значить, за своїми повноваженнями не має права змінювати або доповнювати норми права.
Вислухавши суддю-доповідача, доводи представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" у зв'язку з пропуском строку позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір №IFHA_050714 між сторонами укладено 14.07.2005 року на один рік, а тому кінцевим терміном його дії є дата 14.07.2006 року, яка є початком перебігу трьохрічного строку позовної давності.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції.
Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14 липня 2005 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №IFHA_050714, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 3000 доларів США у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,2% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. В пункті 1.2 кредитного договору зазначено, що строк його дії відповідає строку дії картки. Пунктом 1.1 кредитного договору передбачено, що строк дії картки становить 1 рік.
Як вбачається з п.1.3 кредитного договору, клієнт здійснює за допомогою картки операції по картрахунку, передбачені пунктом 2 дійсного договору, у відповідності з діючим законодавством, Правилами користування платіжними картами, які є невід'ємною частиною цього договору. У пункті 2.1.3 правил користування платіжною картою зазначено, що по закінченні строку дії відповідна карта продовжується на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійде письмова заява клієнта про закриття карткового рахунку (а.с.44). З даними умовами позичальник погодився, що підтверджується його підписом у кредитному договорі (а.с.7).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Однак, суд першої інстанції на дані положення кредитного договору та вимоги закону уваги не звернув та у встановленому порядку їх не дослідив. Зокрема, суд не врахував, що ОСОБА_2 після 14.07.2006 року до ПАТ КБ "ПриватБанк" з письмовою заявою про закриття карткового рахунку, згідно вимог п.2.1.3. Правил користування платіжною карткою, не звертався. Пролонгація (продовження) договору полягає у продовженні його строку зі збереженням тих умов, на яких його було укладено (якщо інше не передбачено договором), зокрема щодо самої умови про порядок пролонгації договору, які також залишаються чинними. А тому, відповідна картка, а отже і термін дії кредитного договору, продовжувались на новий строк, а саме на один рік. Враховуючи це, на даний час термін дії картки та кредитного договору спливає 14.07.2014 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що позивач пропустив загальний строк позовної давності та помилково відмовив у задоволенні позову.
Колегія суддів також приймає до уваги позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловлену в ухвалах від 11.09.2013 року та 18.09.2013 року по аналогічних справах.
Як вбачається із кредитного договору, ОСОБА_2 отримав в тимчасове користування кредитні кошти на умовах строковості, забезпеченості, платності та зворотності та зобов'язався сплачувати платежі у розмірі, порядку та строки, встановлені договором та графіком платежів щодо погашення суми кредиту, відсотків за користування ним, комісій банку, сукупних послуг, які надаються позичальнику у зв'язку з укладенням цього договору. За порушення умов договору у розділах 8, 9 передбачена відповідальність позичальника.
Із змісту кредитного договору вбачається, що сторони погодили всі істотні його умови як це передбачено ст.207 ЦК України і це узгоджується з вимогами ч.1 ст.638 ЦК України.
Виходячи із положень ст.ст.526, 626-631 ЦК України, укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами, відповідно до його умов, вимог Цивільного Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання згідно кредитного договору №IFHA_050714, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед кредитором, яка станом на 27.03.2013 року, згідно наданого банком розрахунку (а.с.4), складає 8023,33 доларів США, що в еквіваленті в гривнях становить 64106 грн. 41 коп., з яких: заборгованість по кредиту - 2899,04 доларів США (23163 грн. 33 коп.), заборгованість по відсотках за користування кредитом - 5064,29 доларів США (40463 грн. 68 коп.), комісія - 60 доларів США (479 грн.40 коп.).
Згідно ст. 610-611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк".
Судові витрати слід розподілити відповідно до ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ "ПриватБанк" - Шуліки Аліни Володимирівни задовольнити.
Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 18 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №IFHA_050714 від 14 липня 2005 року в розмірі 64106 (шістдесят чотири тисячі сто шість) гривень 41 копійку, з яких: заборгованість по кредиту - 23163 гривень 33 копійки, заборгованість по відсотках за користування кредитом - 40463 гривні 68 копійок, комісія - 479 гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 961 (дев'ятсот шістдесят одну) гривню 59 копійок судового збору.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий А.І. Шишко
Судді: О.Ю. Беркій
О.О. Томин