Справа № 11-647/06 Головуючий в 1 інстанції Лященко О.В.
Категорія ст.ст. 186 ч. 2, Доповідач Лозовський А. О.
152 ч. 4 КК України
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Луцьк 19 грудня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду
Волинської області в складі; ,
головуючого - судді Лозовського А.О.. суддів Матвієнко Н.В., Оксентюка В.Н. з участю прокурора Артиша Я.Д. захисника ОСОБА_2 засудженого ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 на вирок Володимир-Волинського міського суду від 10 жовтня 2006 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2 мешканецьАДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працює, раніше судимий:
вироком Володимир-Волинського міського суду від 14.02.2002 року за ст.ст. 185 ч.З, 75 КК України року на 3 роки позбавлення волі з випробуванням, встановлений іспитовий строк 1 рік;
вироком Володимир-Волинського міського суду від 31.05.2002 року за ст.ст. 185 ч.З, 71 КК України року на 4 роки позбавлення волі, звільнений 25.03.2006 року по відбуттю строку покарання, засуджений, -
за ст. 186 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення,
за ст. 152 ч. 4 КК України на 11 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_1 11 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання визначено рахувати з 10.10.2006 року, зараховано термін перебування під вартою з 11 липня по 10 жовтня 2006 року.
Вирішено долю речових доказів.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати ,-
ВСТАНОВИЛА:
За вироком суду ОСОБА_1. визнаний винними в тому, що 08 липня 2006 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в квартирі АДРЕСА_2, із застосуванням та погрозою застосування фізичного насильства вступив у статеві зносини із малолітньоюОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, заподіявши при цьому потерпілій легкі тілесні ушкодження.
При тих же обставинах місця і часу ОСОБА_1., застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я, до малолітньої ОСОБА_3, відкрито викрав гроші в сумі 6 грн.
В особистій апеляції засуджений ОСОБА_1. вказує, що в ході досудового слідства до нього застосовувався фізичний та психологічний тиск з боку слідчого з метою отримання визнавальних показань, порушено його право на захист і на ознайомлення з матеріалами справи, звертає увагу, що суд належно не перевірив його показання про незаконні методи слідства, а взяв до уваги неправдиві, на думку апелянта, показання свідків, стверджує, як вбачається зі змісту апеляції, що ніяких злочинів він не вчиняв.
В апеляції захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого вказує, що визнавальні показання ОСОБА_1 на досудовому слідстві не можуть бути взяті до уваги оскільки отримані із застосуванням психічного та фізичного насильства, обвинувальний висновок не відповідає вимогам закону, оскільки в його описовій частині допущено зайву натуралізацію зґвалтування. За версією захисника, викладеною в апеляції, в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбаченого ст. 152 ч. 4 КК України, оскільки той не знав про вік ОСОБА_3, а дізнавшись про те, що потерпілій 13 років, добровільно відмовився від вчинення зґвалтування. Вважає, що зґвалтування не мало місця, оскільки висновком судово-медичної експертизи лише висловлено припущення про можливість здійснення статевого акту з потерпілою без порушення цілісності дівочої пліви. Взагалі ставить під сумнів висновок судово -медичної експертизи щодо виявлених тілесних ушкоджень у потерпілої, зокрема їх часу. Стверджує, що висновок судово - медичної експертизи речових доказів про можливе походження виявленої сім'яної рідини від ОСОБА_1- лише припущення. Окрім того зазначає, що доказів про вчинення засудженим грабежу у справі взагалі немає. Просить вирок суду першої інстанції скасувати, пом'якшити покарання, або направити справу на додаткове розслідування чи на новий судовий розгляд.
В запереченні на апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом, першої інстанції, вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які той засуджений, доведеною повністю а призначене покарання справедливим, просить вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляції засудженого та захисника - без задоволення
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, доводи апеляцій і заперечення на них, пояснення засудженого ОСОБА_1 та захисникаОСОБА_2, які підтримали свої апеляції, міркування прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила, що апеляції засудженого ОСОБА_1 т а в його інтересах захисника ОСОБА_2 до задоволення не підлягають.
Висновок суду про доведеність вчинення злочинів засудженим відповідає
фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні.
Малолітня потерпіла ОСОБА_3, яка у відповідності до висновку експертизи (а.с.133-134) могла розуміти характер і значення вчинюваних щодо неї протиправних дій, чинити опір та давати правильні показання, послідовно і детально розповіла про вчинення ОСОБА_1 щодо неї зґвалтування, про механізм заподіяння засудженим при цьому фізичного та психічного насильства, про відкрите заволодіння засудженим грошима в сумі 6 грн.
Ці показання об'єктивно підтверджується іншими доказами у справі.
Так, під час огляду місця події були виявлено та вилучено розірвану нижню білизну потерпілої (а.с. 10-11).
На вилученому в помешканні ОСОБА_3 одіялі під час проведення судово-медичної експертизи речових доказів виявлені сліди сперми, яка може походити в тому числі і від ОСОБА_1(а.с.22, 120 - 125).
Згідно висновку судово-медичної експертизи (а.с. 111-112) на момент освідування, тобто 10 липня 2006 року, у потерпілоїОСОБА_3 виявлені легкі тілесні ушкодження, в тому числі і в області статевих органів, що може свідчити про здійснення насильницького статевого акту. Цілісність дівочої пліви у ОСОБА_3 не пошкоджена, однак наявність фізіологічного отвору та еластичність його вільного краю можуть бути передумовою для здійснення статевого акту без її порушення.
Висновки судових експертиз у справі науково - обґрунтовані, узгоджуються з іншими матеріалами справи, тому підстав піддавати їх сумніву колегія суддів не вбачає.
Окрім того, той факт що потерпіла ОСОБА_3 кричала про допомогу ствердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, котра проживає по сусідству. Свідок в суді також показала, що зустріла ОСОБА_1 близько 5 години ранку, коли йшла на роботу (а.с.230).
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, мешканці відповідно НОМЕР_1 та НОМЕР_2 квартири в будинку АДРЕСА_1 в м. Володимир-Волинському, також чули шум і жіночі крики, орієнтовно в час, коли відбулось зґвалтування (а.с.230, 231).
Сукупність зазначених доказів, зокрема показання потерпілої, які підтверджені вилученими під час огляду місця події речовими доказами, висновками вищевказаних експертиз та показаннями свідків, які узгоджуються між собою, дала можливість суду першої інстанції прийти правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 зґвалтування потерпілої ОСОБА_3
Враховуючи ту обставину, що потерпіла повідомляла ОСОБА_1 про свій вік (а.с.224), а сам засуджений мешкав по сусідству з родиною ОСОБА_3, і йому було відомо про те що ОСОБА_3 не досягла повноліття, чого не заперечує і сам засуджений, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 152 КК України за такою кваліфікуючою ознакою, як зґвалтування малолітньої.
Разом з тим, на думку колегії суддів судової палати, суд першої інстанції вірно взяв до уваги визнавальні показання ОСОБА_1, і розцінив пояснення дані засудженим в судовому засіданні, як спосіб захисту.
Оскільки свідок ОСОБА_4 показала що дійсно залишала 6 гривень дітям на хліб (а.с.225-226), з урахуванням пояснень потерпілої про відкрите викрадення цих грошей засудженим, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у повторному відкритому викраденні чужого майна, поєднаному із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя і здоров'я, і вірно кваліфікував такі дії за ч. 2 ст. 186 КК України.
Належно перевірена і спростована судом версія апелянтів про застосування незаконних методів досудового слідства до ОСОБА_1 Не ґрунтується на матеріалах кримінальної справи і твердження апелянтів про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Упродовж досудового слідства ОСОБА_1. тричі ознайомлювався з правом на захист і відмовлявся від захисника (а.с.41-41, 104-105, 148-149).
Згідно висновку судово-медичної експертизи у ОСОБА_1 не було виявлено
будь-яких тілесних ушкоджень (а.с. 116).
Допитаний в судовому засіданні слідчий ствердив, що будь-якого тиску на ОСОБА_1 він не чинив (а.с.234).
Згідно висновку комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_1. осудний, при розпитуванні про інкриміноване правопорушення розповідав, що «так, зґвалтував, тримав за обличчя рукою», визнає себе винним (а.с. 139-140).
У відповідності до протоколу від 08 вересня 2006 року ОСОБА_1. в присутності свого захисника ознайомився з усіма матеріалами справи і будь-яких заяв чи клопотань не було (а.с. 172).
Окрім того, на думку колегії суддів, у справі не було допущено натуралізації під час опису обставин вчинення зґвалтування.
Тому твердження апелянтів про численні, на їх думку, порушення вимог закону під час досудового та судового слідства не заслуговують на увагу.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкцій інкримінованих статей КК України, суд у відповідності до ст.ст. 50, 65, 70 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких корисливих злочинів, відбував покарання в місцях позбавлення волі, однак після звільнення вчинив тяжкий злочин проти власності та особливо тяжкий злочин проти статевої недоторканості особи.
Разом з тим, врахував суд в повному об'ємі обставини, що пом'якшують покарання, і вірно застосувавши принци поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначив ОСОБА_1 покарання, яке є необхідним для виправлення засудженого, а також запобігатиме вчиненню ним нових злочинів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
УХВАЛ ИЛА:
Апеляції засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Володимир-Волинського міського суду від 10 жовтня 2006 року відносно ОСОБА_1- без змін.