№ 11-660 / 2006 р Головуючий у 1 інстанції Данилюк А.В.
ст. 125 ч. 1 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Опейда В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ У К Р А ї Н И
м.Луцьк 19 грудня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинського області в складі:
головуючого - судді Опейди В.О.
суддів Матата О.В., Польового М.І.
потерпілої ОСОБА_1
представника потерпілої ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого на вирок Ківерцівського районного суду від 19 жовтня 2006 року, яким ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженцяІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, не судимого, засудженого за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 650 грн..
Вирішено заявлений цивільний позов і стягнуто з ОСОБА_3. в користь ОСОБА_1 2500 грн. моральної шкоди, та 150 грн. витрат за отриману юридичну допомогу.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати, -
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що він 30 грудня 2004 року, близько 14 години знаходячись в АДРЕСА_1, під час спору, на грунті неприязних відносин з ОСОБА_1, умисно наніс їй удар кулаком в груди, від чого потерпіла впала на землю, після чого наніс ще один удар кулаком в голову потерпілій. Внаслідок зазначених дій ОСОБА_1 були спричинені легкі тілесні ушкодження, що не спричинили розладу здоров'я.
У поданій на вирок апеляції захисник засудженого вважає вирок суду незаконним і не обгрунтованим, а тому підлягає скасуванню. Зокрема, стверджує, що не доведено отримання тілесних ушкоджень потерпілою внаслідок дій саме засудженого. Покази потерпілої і членів її сім'ї, які допитані у справі як свідки є суперечливими. Судом не взято до уваги покази свідків ОСОБА_4 щодо перебування чоловіка потерпілої в зазначений час в селі, а також свідка ОСОБА_5. в частині отримання тілесних ушкоджень потерпілою. Просив вирок суду скасувати.
У запереченні на апеляцію захисника засудженого прокурор, що приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції просить залишити її без задоволення. Вважає, що суд дав належну оцінку зібраним у справі і дослідженим у судовому засіданні доказам.
У запереченні на апеляцію захисника засудженого потерпіла ОСОБА_1 просила залишити апеляцію без задоволення. Вважає вирок суду щодо ОСОБА_3 законним.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, міркування потерпілої і її представника, які заперечили апеляцію і просили залишити її без задоволення. Розглянувши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів судової палати знаходить, що апеляція захисника засудженого не підлягає до задоволення.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність вини засудженого у скоєнні інкримінованого злочину відповідає зібраним у справі і дослідженим у судовому засіданні доказам. Водночас, твердження захисту про невинуватість засудженого ОСОБА_3. у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України суперечить встановленим фактичним обставинам справи.
Зокрема, згідно матеріалів справи вбачається, що конфлікт між засудженим ОСОБА_3 і потерпілою ОСОБА_1 дійсно мав місце близько 14 години по АДРЕСА_1 Даний факт підтвердили як потерпіла і засуджений, так і свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_4. Разом з тим останній ствердив, що не бачив моменту спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, оскільки перебував в магазині. Об'єктивно факт спричинення потерпілій і інкримінованих засудженому тілесних ушкоджень стверджується висновком судово-медичної експертизи /а.с.26/ у відповідності до якого пошкодження у вигляді травматичної припухлості в тім'яній ділянці і на передній поверхні грудної клітки утворились саме від ударів руками, при обставинах і в термін вказаних у постанові. З досліджених матеріалів справи вбачається, що відразу після вчинення щодо ОСОБА_1 протиправних дій вона зверталась як до дільничного інспектора міліції так і в медичні установи, що ствердженого показаннями свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9
Твердження в апеляції про постійні скандали в сім'ї потерпілої, а також відсутність ОСОБА_6 . в селі по місцю проживання не ґрунтуються на матеріалах справах. Зокрема, посилання в цій частині на а.с.64 і протокол судового засідання як в першому так і в другому випадку об'єктивно не підтвердженні, оскільки на зазначеному аркуші і в протоколі судового засіданні така інформація відсутня. Разом з тим у відповідності до матеріалів справи, відсутні об'єктивні дані про перебування ОСОБА_6. в обговорюваний період часу в АДРЕСА_2 Зважаючи на викладене, твердження захисту про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи не відповідає зібраним у справі і дослідженим в судовому засіданні доказам. Посилання в апеляції на протиріччя в показаннях свідків ОСОБА_6. і ОСОБА_7 не є суттєвими, а тому не впливають на правильність прийнятого рішення.
Визнавши ОСОБА_3. винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.125 КК України, суд при призначенні йому покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу та конкретні обставини справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, не працює, характеризується задовільно, на його утриманні перебуває троє дітей, злочин скоєний щодо особи похилого віку.
З урахуванням наведених обставин суд прийшов до обґрунтованого висновку про застосування покарання саме у виді штрафу.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування постановленого у справі судового рішення, не встановлено.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Ківерцівського районного суду від 19 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України залишити без змін.