№ 11-670 / 2006 р Головуючий у 1 інстанції Ющук О.С.
ст.286 ч.2 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Опейда В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УК Р А ї Н И
м.Луцьк 19 грудня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинського області в складі:
головуючого - судді Опейди В.О.
судців Польового М.І., Матата О.В.
з участю прокурора Артиша Я.Д.
потерпілої ОСОБА_2
представника потерпілого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м. Луцька на вирок Луцького міськрайонного суду від 25 жовтня 2006 року, яким ОСОБА_1,. ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця м. Луцька, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, не працюючого, не судимого, засудженого за ч.2 ст.286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Вирішено заявлений цивільний позов і стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 16384,73 грн. матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль, 2185 грн. матеріальної шкоди пов'язаної з витратами на поховання, та 30000 грн. моральної шкоди, а також 10000 грн. моральної шкоди в користь ОСОБА_5 і ОСОБА_6
Вироком вирішено питання речового доказу у справі, а також стягнення судових витрат.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати,-
ВСТАНОВИЛА :
Даним вироком ОСОБА_1. визнаний винним в тому, що він 18 вересня 2005 року, близько 07 години 30 хвилин перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «Мерседес-Бенц 210» державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Глушець в напрямку вул. Паркової в м.Луцьку, проявив безпечність, не врахував дорожньої обстановки виконуючи обгін транспортного засобу що рухався в попутному напрямку, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Опель-Омега» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7. Після цього продовжуючи рух ОСОБА_1. допустив зіткнення з автомобілем «Рено-Рапід» державний номерний знакНОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8 та зіткнувся з тролейбусом - бортовий номер 199. В результаті зіткнення з автомобілем «Рено-Рапід» водій зазначеного автомобіля ОСОБА_8. - помер на місці ДТП. Згідно висновку судово-медичної експертизи НОМЕР_4 від 02.11.2005 р. смерть ОСОБА_8 настала внаслідок поєднаної тупої травми тіла з пошкодженням внутрішніх органів.
розривом зчленування між першим та шийним хребцем та потиличною кісткою черепа, забоєм довгастого мозку, що і стало безпосередньою причиною смерті останнього.
В прямому причинному зв'язку з виникненням ДТП та подальшими наслідками є грубе порушення ОСОБА_1. вимог п.п. 2.9 (а); 10.1; 12.3 Правил дорожнього руху України. Де в порушення вимог п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. В порушення вимог п. 10.1 цих же правил, перед перестроюванням та виїздом на смугу зустрічного руху, не переконався, що це буде безпечним для інших учасників руху. В порушення вимог п.12.3 зазначених правил, в момент виникнення небезпеки для руху, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості і повної зупинки автомобіля.
У поданій на вирок апеляції потерпіла ОСОБА_2, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій засудженого, стверджує, що вирок незаконний в частині вирішення цивільного позову. Вважає безпідставною відмову в задоволенні цивільного позову в частині стягнення з відповідачів матеріальної шкоди завданої втратою годувальника. Крім цього не взято до уваги, що власник джерела підвищеної небезпеки недбало поставився до свого майна. Зважаючи на положення п.4 ст.1187 ЦК України суд мав би стягувати завдану злочином шкоду не тільки з засудженого, а й власника автомобіля. Просила вирок змінити в частині вирішення цивільного позову.
Не погоджуючись з вироком суду захисник засудженого у своїй апеляції просить його скасувати як незаконний та необгрунтований, а кримінальну справу по відношенню до засудженого ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Вважає обвинуваченого у незаконному виїзді ОСОБА_1 на смугу зустрічного руху безпідставним. Стверджує про упереджену оцінку судом показів ОСОБА_1, а також необ'єктивним взяття за основу показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10. та ОСОБА_11 які не бачили як сталась дорожньо-транспортна пригода, а отже висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а вирок постановлений з порушенням вимог п.1, 2 ч.1 ст.324 КПК України.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, міркування потерпілої ОСОБА_2 і її представника, які підтримали подану ОСОБА_2 апеляцію і заперечили апеляцію захисника засудженого, думку захисника засудженого і засудженого, які підтримали апеляцію захисника і заперечили апеляцію потерпілої, висновок прокурора, який просив обидві апеляції залишити без задоволення. Розглянувши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів судової палати знаходить, що апеляція потерпілої підлягає до часткового задоволення, а апеляція захисника засудженого слід залишити без задоволення.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність вини засудженого у скоєнні інкримінованого злочину відповідає зібраним у справі і дослідженим у судовому засіданні доказам. Водночас, твердження захисту про невинуватість засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України суперечить встановленим фактичним обставинам справи.
Зокрема, згідно матеріалів справи вбачається, що зіткнення транспортних засобів відбулось поза межами перехрестя, на відстані понад сто метрів від нього, а отже посилання захисту про те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_8 повинен був дати дорогу автомобілю під керуванням ОСОБА_1, не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначений дорожній знак 5.16 «Напрямки руху по смугах» в конкретному випадку регламентує і показує кількість смуг і дозволені напрямки руху на самому перехресті в одному напрямку. Суд вірно зробив висновок, що зіткнення транспортних засобів відбулось на смузі руху автомобіля під керуванням ОСОБА_8. Даний висновок грунтується на тому, що ширина проїзної частини становить 12 м, а при відсутності розмітки проїзної частини вона ділиться відповідно на половину у відповідності до напрямків руху. Зафіксовані на місці пригоди сліди об'єктивно узгоджуються з показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10., ОСОБА_11, а також висновком авто-технічної експертизи щодо утворення дорожньо-транспортної пригоди. Зважаючи на викладене, твердження захисту про умовну осьову лінію і відповідно траєкторію руху транспортного
засобу, а також необхідність проведення комісійної авто-технічної експертизи
суперечить зібраним доказам, а отже є надуманим. У відповідності до наведеного не заслуговують на увагу посилання захисту на порушення вимог п. 1, 2 ч. 1 ст.324 КПК України.
Свідчення ОСОБА_1 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, як вірно визнав суд першої інстанції, є не послідовними. Зокрема при проведенні досудового слідства так і початково будучи допитаним в судовому засіданні при першому розгляді 20.12.2005 р. /а.с. 164/ він стверджував, що рухався по смузі зустрічного руху і коли виїхав автомобіль «Рено» то не встиг зреагувати. В подальшому покази змінив, стверджував, що зіткнення відбулось на його смузі руху. Щодо показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10., ОСОБА_11 то вони узгоджуються з фактичними обставинами зафіксованими на місці дорожньо-транспортної пригоди і є складовими доказами вини засудженого.
Апеляція потерпілої ОСОБА_2. підлягає до часткового задоволення. Згідно ст.328 КПК України суд при розгляді кримінальної справи і постановленні обвинувального вироку повинен вирішити цивільний позов. У відповідності до з'ясованих у справі обставин встановлено, що власником транспортного засобу на якому ОСОБА_1. скоїв дорожньо-транспортну пригоду належить ОСОБА_12. Встановлено також, що транспортний засіб перебував у володінні ОСОБА_1 для проведення його ремонту, а не для використанням його за безпосереднім призначенням, що в судовому засіданні підтвердив і сам засуджений. Зважаючи на викладене суд правомірно прийшов до висновку про покладення витрат на безпосереднього винуватця спричинення шкоди. Разом з тим при розгляді заявленого цивільного позову судом не мотивовано з яких підстав позовні вимоги були задоволені в повному обсязі або частково. Окрім, цього судом не вирішені вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди завданої втратою годувальника. За таких обставин вирок в частині розгляду цивільного позову підлягає скасуванню.
Висновок про винуватість ОСОБА_1 грунтується на зібраних у справі доказах. Зокрема, основним доказом у справі є протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди де відображено розташування транспортних засобів, а також зафіксовано сліди на місці пригоди. Наведене узгоджується з показами допитаних вище вказаних свідків, а також висновком авто-технічної експертизи. Таким чином причиною скоєння дорожньо-транспортної пригоди і наставших наслідків стало порушення ОСОБА_1. Правил дорожнього руху України у відповідності до яких автомобіль під керуванням засудженого виїхав на смугу зустрічного руху де і відбулось зіткнення транспортних засобів в результаті чого загинула людина.
Визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України, суд при призначенні йому покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу та конкретні обставини справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. вперше притягується до кримінальної відповідальності, не працює, характеризується задовільно, злочин скоїв в стані алкогольного сп'яніння, а його результатом стали тяжкі наслідки. При визначенні міри покарання засудженому враховано і думку потерпілої, яка просила суворо покарати ОСОБА_1.
З урахуванням наведених обставин суд прийшов до обґрунтованого висновку про призначення реального покарання у виді позбавлення волі з визначенням покарання ближче до нижчої межі визначеної санкцією статті закону за яким він притягнутий до відповідальності. Обгрунтовано призначене і додаткове покарання, зважаючи на тяжкість наслідків спричинених вчиненням злочину, а також того, що вчинений він в стані алкогольного сп'яніння.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування постановленого у справі судового рішення, не встановлено.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника засудженого залишити без задоволення, апеляцію потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду від 25 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 в частині кваліфікації його дій за ч.1 ст,286 КК України та призначеного покарання залишити без змін.
Цей же вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 в частині стягнення спричиненої шкоди ОСОБА_1 скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В решті вирок залишити без змін.