АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц/791/2602/13 Головуючий в І інстанції: Корецький Д.Б. Категорія: 34 Доповідач: Вейтас І.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2013 року листопада місяця 18 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:Вейтас І.В.
Суддів:Цуканової І.В.
Склярської І.В.
при секретарі:Благовещенській О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 31 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про відшкодування збитків, -
в с т а н о в и л а :
В квітні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 29 вересня 2011 року в м.Херсоні з вини відповідача ОСОБА_5, який керував автомобілем по довіреності, виданій Головним управлінням Державного казначейства України, цивільна відповідальність якого застрахована HACK «Оранта», сталася дорожньо-транспортна пригода з транспортним засобом «Nissan Almera», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням позивача ОСОБА_6, внаслідок чого транспортний засіб позивачки отримав механічні пошкодження у вигляді деформації переднього бамперу та тріщини лобового скла. 21.12.2011 року HACK «Оранта» виплатила позивачці 749 грн.
Позивач вказує, що розмір відшкодування, перерахованого страховою компанією, не покрив розмір нанесених відповідачем збитків та після уточнення позовних вимог просила стягнути з відповідача на її користь збитки завдані пошкодженням автомобіля в сумі 4277,00 грн., витрати на правову допомогу в сумі 500 грн., судовий збір.
Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 31 травня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в сумі 4277,00 грн., та судовий збір в сумі 214,60 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, не погоджуючись з рішенням суду, вказує, що суд не врахував, що його цивільно-правова відповідальність застрахована в HACK «Оранта», яка здійснила страхову виплату на користь відповідача та відшкодувала завдані ДТП збитки в сумі 749 грн., тоді як ліміт відповідальності за страховим полісом складає 100000 грн. Також вказує, що позивачем не підтверджено розмір шкоди, яку вона просила стягнути з відповідача, зазначає, що він не давав згоди на відшкодування шкоди особисто і тому у суду не було підстав для стягнення коштів з нього .
Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 29 вересня 2010 року з вини ОСОБА_5, який управляв автомобілем Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_2, сталася дорожньо-транспортна подія, в якій був пошкоджений автомобіль марки «Nissan Almera», державний номерний знак НОМЕР_1, належний на праві власності позивачеві ОСОБА_6, яка ним керувала.
Обставини, при яких сталася дорожньо-транспортна подія, і вина ОСОБА_5 у зіткненні транспортних засобів встановлена та останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 31 жовтня 2011 року.
Відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
При цьому, згідно із ст. 1187 ЦК України, яка регулює відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Також, цією ж статтею визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 6 постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року № 4, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.
В день зіткнення наведених вище джерел підвищеної небезпеки ОСОБА_5 використовував транспортний засіб, переданий йому Головним управлінням Державної казначейської служби України у Херсонській області, виконуючи свої трудові обов'язки як водій легкових автомобілів адміністративно - господарського відділу Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області.(а.с. 117)
Що судом першої інстанції при вирішенні справи по суді враховано не було.
Крім того як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 16 постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року № 4 питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик. У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.
Цивільно-правова відповідальність Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області як власника транспортного засобу марки Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в НАСК «ОРАНТА» (а.с. 118), якою власнику пошкодженого з вини ОСОБА_5 транспортного засобу здійснено страхову виплату в сумі 749 грн., хоча ліміт матеріальної відповідальності НАСК «ОРАНТА» згідно п. 2 полісу № ВЕ/6948467 складає 50000 грн. за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), при нульовій франшизі.
В порушення цивільного процесуального законодавства суд не з'ясував причини визначення страховою компанією «ОРАНТА» розміру страхового відшкодування в сумі 749 грн., що значно нижче ліміту відповідальності страховика за укладеним з ним договором, а натомість поклав відповідальність за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки на відповідача який в силу ст.ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України такої відповідальності не несе.
Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
При цьому відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що обставини, які мають значення для справи і які суд вважав встановленими, не доведені, а висновки суду не відповідають обставинам справи і суперечать нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, в тому числі і щодо належного відповідача у спірних правовідносинах, а тому ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст.303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст. 316 ЦПК України колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 31 травня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: