АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 11/791/1333/2013 Головуючий у 1-й інстанції:Францішко Ю.В.

Категорія: ч.1 ст.115 КК України Доповідач Ришкова Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :

головуючого судді Ришкової Н.М..,

суддів - Буженко Н.В.,Грушицького А.А.,

за участю прокурора Дворецького О.О.,

засуджених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_2 адвоката - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 01 липня 2013 року ,-

В С Т А Н О В И Л А:

цим вироком: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Херсон, українець, громадянин України, освіта середня спеціальна, не одружений, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст.89 КК України не судимий,

- визнаний винним, засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на десять років.

ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.289 КК України, виправданий.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився в с. Копанка, Республіки Молдова, росіянин, громадянин РФ, освіта середня, одружений, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_2, не судимий,

- визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю три роки, покладено обов'язки на ОСОБА_2, передбачені ст.76 КК України.

ОСОБА_2 у вчиненні злочину,передбаченого ч.2 ст.146 КК України виправданий.

ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він 13.06. 2012 року, близько 16.00 години, знаходячись у полі між с. Гладківка та с. Малі Копані, Голопристанського районну, Херсонської області, в ході сварки з ОСОБА_4, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, маючи намір на умисне протиправне заподіяння смерті останньому, реалізуючи свій злочинний умисел та усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, наніс ОСОБА_4 вісім ударів ножем в поперекову область спини. В результаті таких дій, відповідно до висновку судово-медичної експертизи, ОСОБА_4 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних поранень в поперековій області з пошкодженням судинних пучків, нирок і при ниркової клітковини, що супроводжувалися гострою крововтратою, які спричинили смерть потерпілого.

ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 13.06. 2012 року, приблизно в 16.00 год., знаходячись у полі між с. Гладківка та с. Малі Копані, Голопристанського районну, Херсонської області, умисно, незаконно, заволодів транспортним засобом - автомобілем марки «GREAY WALL» д.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, вартістю 71489 грн. 40 коп.

В апеляції прокурор, який приймав участь в суді першої інстанції, вважає оскаржуваний вирок незаконним і таким, що підлягає скасування в зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, істотним порушенням кримінально-процесуального закону , неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості.

На думку прокурора суд безпідставно виправдав ОСОБА_1 за ч.2 ст.146, ч.2 ст.289 КК України та ОСОБА_2- за ч.2 ст.146 КК України та безпідставно перекваліфікував дії останнього з ч.2 на ч.1 ст.289 КК України.

При цьому безпідставно послався на показання свідка ОСОБА_5, який змінив свої попередні показання, проте, суд не навів достатніх підстав , чому поклав в основу вироку саме показання зазначеного свідка в суді, та залишив поза увагою дані ним в ході досудового слідства показання.

Вважає, що спільність та узгодженість злочинних дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підтверджують той факт, що між ними була попередня змова на скоєння злочинів.

Достатньо не досліджені обставини справи , в тому числі і узгоджені дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо обставин пересування на автомобілі потерпілого ОСОБА_4 до лісосмуги, де ОСОБА_2 залишив автомобіль потерпілого та пересів в автомобіль, на якому, за їх домовленістю, за ним рухався ОСОБА_1

У вироку суд послався як на доказ вини підсудних, на покази свідка ОСОБА_6, тоді як був допитаний свідок з іншим прізвищем - ОСОБА_6

Судом не перевірялася шляхом проведення відповідної перевірки заява свідка ОСОБА_8про застосування до неї недозволених методів під час досудового слідства.

Також, прокурор вважає порушеними права потерпілої ОСОБА_9, яка не приймала участі в судових дебатах.

Призначене судом покарання засудженим, на думку прокурора, є занадто м'яким .

Просить вирок суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 вважає вирок суду першої інстанції занадто суворим, оскільки суд першої інстанції при призначенні покарання не встановив належно всі обставини справи, в тому числі, не прийняв до уваги неправильну поведінку потерпілого, що призвело до вчинення злочинних дій щодо нього. Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні він стверджував, що між ним та ОСОБА_4 в ході сварки виникла бійка, в ході якої, захищаючись від нападу ОСОБА_4, який був фізично сильніший, він наніс йому ножем декілька неприцільних ударів, які прийшлися в область поясниці. Зазначає, що вбивство ОСОБА_4 була зарані не сплановане, вчинене ним без участі ОСОБА_2, умислу на позбавлення життя потерпілого не мав. Проте, суд не з'ясував належно зазначені обставини, не врахував визнання ним вини та щире каяття, і призначив занадто суворе покарання, яке просить пом'якшити шляхом зміни вироку.

Від інших учасників судового розгляду кримінальної справи апеляції не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційні вимоги прокурора, який приймав участь у розгляді кримінальної справи судом першої інстанції, та заперечував проти апеляції засудженого, засудженого ОСОБА_1, який просив відхилити апеляцію прокурора та задовольнити його апеляційні вимоги, засудженого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_3, які заперечували проти вимог апелянтів, в дебатах: прокурор просив вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, засуджений ОСОБА_1 просив змінити вирок, пом'якшивши йому покарання, засуджений ОСОБА_2 та його захисник просили вирок суду залишити без зміни, в останньому слові засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявили про щире каяття, перевіривши матеріали справи, доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 64-66 КПК України 1960 року суд зобов'язаний вжити заходів для повного, всебічного й об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті обставини, що виправдовують обвинувачених, а також, обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання.

Проте, судом, ці вимоги закону не виконані, що згідно з приписами ст.370 КПК України 1960 року є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, оскільки обмежують права обвинувачених на захист і є безумовною підставою для скасування вироку.

Так, суд неповно та неналежно дослідив показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та не усунув наявні протиріччя в їх показаннях щодо обставин злочину порівняно з їх показаннями в судовому засіданні.

Як в ході досудового, так і судового слідства ОСОБА_1 стверджував, що не мав умислу на спричинення смерті потерпілому, наносив йому удари ножем неприцільно, захищаючись від нападу ОСОБА_4

Проте, ця позиція ОСОБА_1 на свій захист не була перевірена в ході судового розгляду, та залишилася не підтвердженою чи не спростованою судом з наведенням доказів у вироку .

Неналежно та неповно суд першої інстанції дослідив показання свідка ОСОБА_5, в тому числі, в ході відтворення обстановки та обставин події з його участю, який в судовому засіданні змінив свої показання, дані ним в ході досудового слідства.

Проте, суд не встановив причини зміни показань зазначеним свідком, який був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази, та без достатнього аналізу та перевірки поклав в основу вироку його показання в суді, не вмотивувавши таке рішення належним чином.

Поза увагою суду залишилися і показання свідка ОСОБА_8 про застосуванням до неї недозволених методів слідства під час її допиту в ході досудового слідства, з приводу чого вона дала неправдиві показання .

Проте, суд не перевірив цю заяву зазначеного свідка шляхом призначення відповідної перевірки, та безпідставно послався на її показання як доказ по справі.

Відповідно проявленому обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувалися за ч.2 ст.146 та ч.2 ст.289 КК України в незаконному позбавленні волі ОСОБА_4, незаконному заволодінні транспортним засобом останнього, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням фізичного насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, що завдало значної матеріальної шкоди. Зважаючи, що обставини справи судом повно не з'ясовані та достатньо не досліджені , в тому числі, і щодо пересування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на автомобілях потерпілого ОСОБА_4 та автомобілі під керування ОСОБА_1після вбивства потерпілого, висновки суду про виправдання обох за ч.2 ст.146 КК України та ОСОБА_1 - за ч.2 ст. 289 КК України, перекваліфікація дій ОСОБА_2 з ч.2 на ч.1 ст. 289 КК України, на думку колегії суддів, є передчасними, та підлягають перевірці в ході нового судового розгляду.

Заслуговують на увагу і доводи прокурора відносно порушення прав потерпілої ОСОБА_9 та вимог ст.318 КПК України 1960 року, оскільки потерпіла не приймала участі в дебатах. З матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_9 надала суду заяву про неможливість явки в судове засідання 27.06.2013 року, проте, заяви про відмову від участі в судових дебатах від неї на адресу суду не надходило.

Колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції при розгляді справи істотні порушення кримінально-процесуального закону, неповне та необ'єктивне з'ясування всіх обставин справи, виключали можливість постановлення вироку та привели суд до передчасних висновків як про наявність вини, так і про виправдання підсудних .

За таких обставин доводи апелянтів про неповне та необ'єктивне з'ясування всіх обставин справи, та доводи прокурора про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та істотні порушення кримінально-процесуального закону при розгляді даної кримінальної справи в суді , є слушними.

Тому на підставі вимог ч.2 ст.374 КК України 1960 року вирок суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає скасуванню з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд, в ході якого суду необхідно розглянути справу у відповідності з вимогами кримінально - процесуального закону та керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, дати відповідну оцінку зібраним у справі доказам, об'єктивно і повно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи наведені у апеляціях прокурора та ОСОБА_1, в тому числі, доводи ОСОБА_1 про його перебування в стані необхідної оборони під час скоєння вбивства потерпілого, вжити додаткових заходів для перевірки заяви свідка ОСОБА_8 про застосування до неї недозволених методів досудового слідства, повно дослідити показання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_5 як в ході досудового, так і судового слідства, усунути наявні в них протиріччя, прийняти по справі законне і обґрунтоване рішення, та обрати покарання, яке відповідає вимогам ст.65 КК України.

Відповідно ч.3 ст.374 КПК України 1960 року апеляційний суд, скасовуючи вирок, не має права вирішувати питання про доведеність чи не доведеність обвинувачення, застосування судом першої інстанції того чи іншого кримінального закону та покарання .

Оскільки, по справі слід з'ясувати обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, доводи прокурора про м'якість призначеного покарання обом засудженим та доводи ОСОБА_1 про суворість покарання не можуть бути предметом даного апеляційного розгляду та підлягають перевірці у разі повторного судового розгляду.

Тому апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині скасування вироку, а також прокурора - в частині направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України в редакції 1960 року, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1- задовольнити частково.

Вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 01 липня 2013 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - скасувати.

Кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі суду.

Судді: (три підписи)

З оригіналом згідно.

Суддя Н.М.Ришкова