Справа № 22ц - 984/06 Головуючий у 1 інстанції Шарунович В.В.
Категорія відшкодування шкоди Доповідач Шевчук Л.Я.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 р. грудня 14 місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді Шевчук Л.Я.
суддів Подолюка В.А., Осіпука В.В.
при секретарі Гордійчук І.В.
з участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, спільного підприємства «Упекс - ЛТД» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 10 серпня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Ковельського міськрайонного суду від 10 серпня 2006 року, яким в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і спільного підприємства «Упекс - ЛТД» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовлено.
В поданій на рішення суду апеляційній скарзі позивач, покликаючись на незаконність рішення суду із-за порушення норм матеріального і процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення його позовних вимог та зазначає, що за заподіяну йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду повинно нести відповідальність товариство з обмеженою відповідальністю «Волинькабель», оскільки відповідач ОСОБА_2., який вироком суду визнаний винним у вчиненні ДТП, на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди перебував в трудових відносинах з ТзОВ «Волинькабель» і, крім того, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності.
В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу, відповідач ОСОБА_2. і його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечили.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем пропущений строк позовної давності, а тому його позовні вимоги щодо відшкодування майнової і моральної шкоди до задоволення не підлягають.
Апеляційну скаргу позивач слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди до двох відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю «Волинькабель» і ОСОБА_2
Свої вимоги позивач обгрунтував тим, що 20 березня 2002 року в с.Брище Млинівського району Рівненської області з вини відповідача ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої позивачу була заподіяна як матеріальна так і моральна шкода.
ОСОБА_1 свій позов пред'явив як до відповідача ОСОБА_2, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, так і до відповідача ТзОВ «Волинькабель», як до володільця джерела підвищеної небезпеки.
Суд, не припиняючи розгляду справи, замінив первісного відповідача ТзОВ «Волинькабель» відповідачем - спільним підприємством «Упекс - ЛТД».
При цьому суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_2. управляв автомобілем марки ВАЗ 21102 в силу трудових відносин з володільцем транспортного засобу спільним підприємством «Упекс - ЛТД» і в день, коли сталася дорожньо-транспортна пригода виконував усне розпорядження директора СП «Упекс - ЛТД».
Проте, на думку суду апеляційної інстанції суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку про заміну первісного відповідача ТзОВ «Волинькабель» на відповідача СП «Упекс - ЛТД».
Так, із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2. перебував в трудових відносинах з ТзОВ «Волинькабель» (а.с.72, 73).
Відповідач СП «Упекс - ЛТД» не подав суду докази про те, що на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, Диб'як перебував в трудових відносинах саме із спільним підприємством «Упекс - ЛТД», хоч відповідно до вимог статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зокрема, Державна податкова інспекція в м.Луцьку в своїй інформації від 2 серпня 2002 року повідомила, що станом на 2 серпня 2002 року Українсько-польським спільним підприємством «Упекс - ЛТД» за 1-2 квартал 2002 року подавалась звітність по формі 8ДР лише на засновника підприємства. Згідно поданих даних ф.8.ДР наймані працівники на вищевказаному підприємстві відсутні, а відповідно до повідомлення відділу державної реєстрації суб'єктів господарювання, спільне підприємство «Упекс - ЛТД» включено до електронного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності 15.07.92 року, а документи на включення до єдиного державного реєстру вищевказаним підприємством не подавались (а.с. 157).
Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і СП «Упекс - ЛТД» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди вирішив питання про права і обов'язки особи, яка не брала участь у справі, а тому, як це вимагає пункт 4 частини 1 статті 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Отже, із-за порушення судом норм процесуального права, рішення суду слід скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Керуючись ст.ст.307, 311, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Ковельського міськрайонного суду від 10 серпня 2006 року по даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.