Номер провадження № 22-ц/785/6070/13
Головуючий у першій інстанції Кравчук Т.С.
Доповідач Гірняк Л. А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.12.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого - Гірняк Л.А.
Суддів - Заїкін А.П., Доценко Л.І.
При секретарі -Булгак Х.О.
За участю:
Прокурора-Шивцова С.А.
Представника відповідача- ОСОБА_9
Представника відповідача-ОСОБА_10
Розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одесі апеляційну скаргу прокурора Одеської області на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 14.05.2013 року по справі за позовом прокуратури Одеської області в інтересах Держави в особі Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області до ОСОБА_4, ОСОБА_5, відділу Держкомзему у Комінтернівському р-ні Одеської області
- про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки та повернення її до земель запасу комунальної власності суд,-
В С Т А Н О В И Л А:
Заступник прокурора прокуратури Одеської області звернувся з позовом до Комінтернівського районного суду Одеської області в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області до ОСОБА_4, ОСОБА_5, відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку вартістю 323200 грн., договору купівлі-продажу земельної ділянки та повернення її до земель запасу комунальної власності з підстав ст.388 ЦК України, посилаючись на те, що на ХY сесії ХХ111 скликання Фонтанськоїсільської ради від 28.12.2000 року питання щодо видачі земельних ділянок в приватну власність питання щодо видачі земельної ділянки ОСОБА_4 не вирішувалось до списку він не був внесений. В ході досудового слідства по кримінальній справі стосовно ОСОБА_6, ОСОБА_7, та ОСОБА_8, порушеної прокурором Одеської області 01.06.2011 року за ознаками злочинів передбачених ч. З ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. З ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України встановлено, що ОСОБА_6 обіймаючи посаду голови Фонтанської сільської ради використовуючи службове становище всупереч інтересам служби та в інтересах третіх осіб вніс завідомо неправдиві відомості до офіційних документів (витяг з рішення сесії Фонтанської сільської ради від 30.11.2000 року № 114, довідок та листів Фонтанської сільської ради) щодо передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,080 га в АДРЕСА_1, вартістю 323200 грн., для будівництва та обслуговування житлового будинку будівель та споруд. На підставі таких документів 12.07.2007 року на ім'я ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку. В подальшому 11.04.2007 року за договором купівлі- продажу вказану земельну ділянку від імені ОСОБА_4 було продано ОСОБА_5 Так як з матеріалів кримінальної справи вбачається, що рішення про передачу у приватну власність вказаної земельної ділянки сесією сільської ради не приймалось просив суд задовольнити заявлені вимоги.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 травня 2013 року в заявлених вимогах відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового, про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на відсутність рішення про виділення ОСОБА_4 земельної ділянки відповідно до списку громадян Фонтанської сільської ради, яким передано у приватну власність земельні ділянки та на безпідставність видачі державного акту на земельну ділянку ОСОБА_4, який набув її без правових підстав та перепродав її ОСОБА_5
Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в заявлених вимогах районний суд виходив з того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є неналежними відповідачами так як можуть постраждати за неправомірні дії службових осіб органів місцевого самоврядування, відповідальність за яку передбачена ст.. Конституції України та відносно котрих відсутній обвинувальний вирок суду.
Проте погодитись з таки судженням суду першої інстанції судова колегія не може з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 12.01.2007 ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.
11.04.2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі - продажу цієї земельної ділянки.
Згідно ч. 1 ст. 14 Конституції України та ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Частиною 2 ст. 78 Кодексу передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Це ж положення передбачено ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частинами 6, 1,9, 10 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент видачі державного акту) - громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України та ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності територіальних громад відносяться до компетенції сесії сільської, селищної, міської ради.
Проте, земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_1 передана із земель запасу комунальної власності територіальної громади с. Фонтанка у власність ОСОБА_4 в порушення наведених законодавчих норм та встановленої процедури так як на ХY сесії ХХ111 скликання Фонтанськоїсільської ради від 28.12.2000 року питання щодо видачі йому земельної ділянки не вирішувалось до списку він не був внесений.
Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 та ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, та відшкодування збитків.
Частиною 1 ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 116 цього Кодексу - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Виходячи з того, що ОСОБА_4 отримав державний акт на право власності на спірну земельну ділянку в порушенні чинного законодавства, то і відпала правова підстава для розпорядження нею на свій розсуд, а тому такий правочин з підстав ст. 215 ЦК України визнається судовою колегією недійсним.
Частиною 2 ст. 158 Земельного кодексу України передбачено, що спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян вирішуються виключно судом.
Згідно ч. 1 ст. 330 Цивільного кодексу України - якщо майно відчужене собою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Таким чином, земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_1 підлягає поверненню до земель запасу комунальної власності територіальної громади с. Фонтанка, оскільки вибула з комунальної власності не з волі органу, який відповідно до закону уповноважений розпоряджатися такими землями.
Судова колегія не погоджується з доводами відповідачів, що відсутність вироку суду є підставою для відмови в позовних вимогах, оскільки питання набуття права власності на земельну ділянку встановлений ст.116,118 Земельним Кодексом, яка була порушена при отриманні її ОСОБА_4
Виходячи з того, що районний суд прийшов до помилкового висновку, що відповідачі є неналежними відповідачами по справі , судова колегія з підстав ст.309 ч.1 п.3,4 ЦПК України приходить до висновку про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі .
Керуючись ст.ст.309 ч.1 п.3,4; 316; 317; 319 ЦПК України судова колегія,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора Одеської області задовольнити.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 14.05.2013 року скасувати.
Позовні вимоги прокуратури Одеської області в інтересах Держави в особі Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області до ОСОБА_4, ОСОБА_5, відділу Держкомзему у Комінтернівському р-ні Одеської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку , договору купівлі-продажу земельної ділянки та повернення її до земель запасу комунальної власності задовольнити.
Визнати недійсним державний акт серії ЯГ № 944704 від 12.01.2007 року на право власності на земельну ділянку площею 0,080 га по АДРЕСА_1,вижатий на ім'я ОСОБА_4.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 11.04.2007 року земельної ділянки площею 0,080 га по АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_8, представником ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Зобов'язати ОСОБА_5 повернути до комунальної власності земельну ділянку площею 0,080 га по АДРЕСА_1
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене на протязі 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Гоовуючий суддя - Л.А.Гірняк
Судді- А.П Заїкін
Л.І.Доценко