ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 28» листопада 2013 р. Справа №6/227-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

при секретарі Фільшиній Н.І.,

за участю представників:

апелянта - Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах - не з'явився;

кредиторів - не з'явились;

ліквідатора - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (вх.№3259С/2-8 від 28.10.2013 року) на ухвалу господарського суду Сумської області від 30.09.2013 року за заявою кредитора - Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах до боржника - Публічного акціонерного товариства «Центролит» про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 601418,39 грн. у справі №6/227-09,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.09.2013 року у справі №6/227-09 (суддя Гордієнко М.І.) у задоволенні заяви кредитора - Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах до боржника - Публічного акціонерного товариства «Центролит» про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 601418,39 грн. відмовлено.

Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах не погодилось з зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при винесені ухвали норм матеріального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 30.09.2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його заяву про визнання поточних кредиторських вимог до боржника у розмірі 601418,39 грн. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за червень-липень 2013 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» допускає виникнення (збільшення) в ліквідаційній процедурі у боржника поточної заборгованості, яка повинна бути пред'явлена до моменту затвердження звіту ліквідатора та ліквідації боржника як юридичної особи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 14.11.2013 року з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи задоволено клопотання апелянта та відкладено розгляд справи.

Апелянт, боржник, ліквідатор та кредитори, своїх представників у судове засідання Харківського апеляційного господарського суду не направили, про причини неявки суд не сповістили, про час та місце судового засідання були належним чином повідомлені. У відповідності до штампу вихідної кореспонденції Харківського апеляційного господарського суду (вих.№016878) ухвала про відкладення розгляду апеляційної скарги була направлена 18.11.2013 року у кількості двадцяти двох примірників, що підтверджує належне надіслання копій процесуальних документів - ухвали суду про відкладення розгляду справи від 14.11.2013 року на 28.11.2013 року учасникам судового процесу.

Враховуючи, що наявних матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що сторони повідомлялися про відкладення розгляду справи, а також на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою та зважаючи на стислі строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників кредиторів, апелянта, боржника та ліквідатора.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши викладені в апеляційній скарзі доводи, а також перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.12.2009 року прийнято заяву Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м.Суми до розгляду та порушено провадження у справі №6/227-09 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Центролит» у порядку ст.ст. 6, 7, 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Нагорнєву Т.В. та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В подальшому, господарським судом Сумської області за результатом попереднього засідання винесено ухвалу від 26.06.2012 року, якою затверджено реєстр вимог кредиторів до боржника - Публічного акціонерного товариства «Центролит» по справі №6/227-09.

Постановою господарського суду Сумської області від 15.04.2013 року припинено процедуру санації Публічного акціонерного товариства «Центролит» та визнано його банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Корнілова Є.О., на якого покладено виконання дій по ліквідації боржника відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зобов'язано ліквідатора подати до господарського суду Сумської області звіт та ліквідаційний баланс з доданими до нього документами відповідно до вимог ст. 32 Закону України про банкрутство.

13.08.2013 року Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах звернулось до місцевого господарського суду з заявою про визнання поточних кредиторських вимог в сумі 601418,39 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що за час ліквідаційної процедури заборгованість боржника перед кредитором збільшилася на суму 601418,39 грн. по сплаті боргу по відшкодуванню пільгових пенсій за списком №2 за червень-липень 2013 року, що підтверджується розрахунками сум сплати витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. «б» - «з» та за списком №1 за червень-липень 2013 року, що підтверджується розрахунками сум сплати витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Пре пенсійне забезпечення».

Ухвалою суду від 14.08.2013 року заяву Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах про визнання поточних кредиторських вимог в сумі 601418,39 грн. призначено до розгляду, а 30.09.2013 року господарським судом Сумської області винесено оскаржувану ухвалу з посиланням на те, що у банкрута не виникло і не могло виникнути додаткових зобов'язань перед УПФУ в м.Сумах по відшкодуванню пільгових пенсій за червень-липень 2013 року в силу приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з приписами статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

За приписами пункту 1-1 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», викладеного у новій редакції згідно з Законом України від 22.12.2011 року N4212-VI, який набрав чинності 18.01.2013 року, положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою місцевого господарського суду від 15.04.2013 року визнано банкрутом ПАТ «Центролит» та відкрито ліквідаційну процедуру.

Враховуючи вимоги перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011 року, до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011 року N4212-VI, який набрав чинності 18.01.2013 року (далі - Закон України про банкрутство).

За приписами ст. 2 Закону України про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закон України про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 1 статті 38 Закону України про банкрутство встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

З аналізу наведеної норми вбачається, що в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникнути виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі, і порядок їх виконання визначений спеціальним Законом про банкрутство.

Нормами Закону України про банкрутство встановлено, що в ліквідаційній процедурі у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів в порядку статті 38 Закону про банкрутство.

Відповідно до частини 8 статті 41 Закону про банкрутство кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом. З основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

За приписами частини 2 статті 41 вказаного Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження, як з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.

В пункті 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року N01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 року N4212-VI)» визначено, що статтею 38 Закону передбачено наслідки визнання боржника банкрутом. Зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у останнього не може виникати додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Після оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом заяви з грошовими вимогами, що виникли під час проведення процедур банкрутства, надсилаються кредиторами безпосередньо до господарського суду. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» такі заяви оплачуються судовим збором.

Розгляд грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону. За результатами розгляду грошових вимог кредиторів господарським судом затверджується реєстр вимог кредиторів і формуються представницькі органи кредиторів.

З наведених норм вбачається, що поточні кредитори можуть звернутися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до банкрута, які виникли за період після порушення провадження у справі і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

Законами України врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлена ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Проте, при здійсненні процедури банкрутства боржника (підприємства, установи, організації) до правовідносин, які виникли між ним та іншими господарюючими суб'єктами, юридичними або фізичними особами, а також органами доходів і зборів та іншими державними органами, застосовується Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який є спеціальним Законом та має перевагу серед інших нормативно-правових актів, в тому числі, пов'язаних із застосуванням норм податків і зборів.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що оскільки суми витрат на виплату та доставку пенсій є окремим видом збору на обов'язкове державне пенсійне страхування і підстава для нарахування суми у розмірі 601418,39 грн. виникла після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, на них розповсюджується положення ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду від 23.10.2013р. у справі №5021/1639/2011, від 28.05.2013р. у справі № 11/Б-1042(377/7-10) та від 18.09.2013р. у справі № 6/108-09.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлені фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам та їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, у зв'язку з чим ухвалу господарського суду Сумської області від 30.09.2013 року у справі №6/227-09 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 30.09.2013 року по справі №6/227-09 про відмову у задоволенні заяви про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 601418,39 грн. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 29 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Гетьман Р.А.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.