Номер провадження № 22-ц/785/6130/13

Головуючий у першій інстанції Барвенко В.К.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2013 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Погорєлової С.О., Цюри Т.В.,

при секретарі - Криворучці Ю.П.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, діючого у власних інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3, діючого у власних інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, за участі третьої особи - Страхової компанії «Статус» про відшкодування моральної шкоди, матеріальних збитків заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, витрат на проведення експертизи,

в с т а н о в и л а:

Позивачі звернулись до суду із позовом до відповідачів про стягнення на користь ОСОБА_3 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; 18882, 72 грн. матеріальних збитків, завданих пошкодженням автомобіля, 1040 грн. на відшкодування витрат за проведення експертного дослідження; витрат по оплаті судового збору; стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_2 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_3, в інтересах малолітнього ОСОБА_3 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; витрат по оплаті судового збору. У позовній заяві посилалися на те, що 09.08.2011 року о 09.50 год. в м. Одесі на 21 км Старокиївського шляху ОСОБА_5, керуючи автомобілем Мітсубісі, д/н НОМЕР_1, перед початком руху та при виїзді з прилеглої території не надала перевагу в русі та скоїла зіткнення з автомобілем ЗАЗ -1103, д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі, чим порушила вимоги Правил дорожнього руху України, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водій - ОСОБА_3, пасажири - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - легкі тілесні ушкодження.

У порушенні кримінальної справи відмовлено, постановою Березанського районного суду Миколаївської області від 20.01.2012 року ОСОБА_5 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення. Оскільки добровільно шкоду не відшкодовано, вони вимушені звернутися до суду.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.05.2013 року позов ОСОБА_3, діючого в інтересах малолітнього ОСОБА_4, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, діючого в інтересах малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на відшкодування завданої моральної шкоди 1 500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 15 грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору. Решту судового збору - віднесено на рахунок ОСОБА_3, в задоволенні решти позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, на відшкодування завданої моральної шкоди 1 500 грн., судовий збір в розмірі 15 грн., в задоволенні решти позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, на відшкодування завданої моральної шкоди 2 500 грн., судовий збір 25 грн., решту збору віднесено на рахунок ОСОБА_3

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 1 040 грн. на відшкодування витрат на проведення експертизи, а також 10,40 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальних збитків 11 169,89 грн., в задоволенні решти позову про стягнення матеріальних збитків - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на відшкодування витрат по оплаті судового збору 413,60 грн..

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючий у власних інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, стягнувши шкоду також із ОСОБА_6 як власника джерела підвищеної небезпеки.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого 17.08.2010 року Миколаївським відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ УМВС, власником автомобіля Мітсубісі, д/н НОМЕР_1 є ОСОБА_6, має право керувати автомобілем ОСОБА_8

16.08.2010 року між ПАТ «Страхова компанія «Статус» та ОСОБА_6 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії до 16.08.2011 року включно, за яким застрахованим є автомобіль Мітсубісі, д/н НОМЕР_1.

09.08.2011 року о 09.50 год. в м. Одесі на 21 км Старокиївського шляху Куртяк (прізвище після укладання шлюбу Хільченко) Н.В., керуючи автомобілем Мітсубісі, д/н НОМЕР_1, перед початком руху та при виїзді з прилеглої території не надала перевагу в русі та скоїла зіткнення з автомобілем ЗАЗ -1103, д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі, чим порушила вимоги п.п. 10.1, 10.2 ПДР України, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водій - ОСОБА_3, пасажири - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - легкі тілесні ушкодження.

За фактом дорожньо - транспортної пригоди 18.08.2011 року старшим інспектором ОМ ДТП та дізнання УДАІ ГУМВС України в Одеській області винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи.

20.10.2011 року постанова від 18.08.2011 року старшого інспектора ОМ ДТП та дізнання УДАІ ГУМВС України в Одеській області майором про відмову у порушенні кримінальної справи скасована постановою старшого прокурора відділу прокуратури Одеської області.

Постановою від 21.10.2011 року старшим інспектором ОМ ДТП та дізнання УДАІ ГУМВС України в Одеській області винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи у відношенні водіїв транспортних засобів.

Постановою Березанського районного суду Миколаївської області від 20.01.2012 року ОСОБА_5 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.

Експертним висновком від 15.09.2011 року № 190 встановлено, що розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ЗАЗ 110307, д/н НОМЕР_2, внаслідок ДТП становить 18 882, 72 грн. При цьому експертом визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 27 460,72 грн.; ринкова вартість автомобіля до ДТП - 18 882,72 грн.; вартість замінних частин - 7 725,80 грн., відтак відновлювати даний автомобіль економічно не обґрунтовано, в зв'язку із чим, відповідно до п. 8.2 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду Державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, розмір матеріального збитку визначається в розмірі, що дорівнює дійсній ринковій вартості автомобіля.

Відповідно до аварійного сертифікату № 755/3 від 12.03.2012 року, виданого ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит» на замовлення ПрАТ «Страхова компанія «Статус», можлива ринкова вартість автомобіля ЗАЗ 110307, д/н НОМЕР_2 після дорожньо - транспортної пригоди становить 7712, 83 грн.

Листом № 532 від 04.04.2012 року Голова правління Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» відмовив ОСОБА_3 у виплаті страхового відшкодування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що заподіювачем шкоди була ОСОБА_5, яка керувала автомобілем на належній правовій підставі, в зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову до ОСОБА_6 Також суд прийшов до висновку про неможливість стягнення відшкодування зі страхової компанії, оскільки ОСОБА_5 своєчасно не повідомила їх про ДТП.

Проте повністю погодитися із таким висновком суду не можна з огляду на таке.

Вбачається з матеріалів справи, не заперечується сторонами, що заподіювачем шкоди була ОСОБА_5, яка була притягнута до адміністративної відповідальності, а тому суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що вона має бути відповідальною за завдану шкоду.

Разом із тим, висновки суду про те, що керування нею автомобілем здійснювалося на законній правовій підставі обставинам справи не відповідають.

В протоколі дорожньо-транспортної пригоди від 09.08.2011 року не зазначено ОСОБА_8 у якості будь-якої особи, яка була присутньою на місці пригоді, не містить таких відомостей і первинні пояснення ОСОБА_5, так само як і жоден з документів, складених первісно під час оформлення пригоди.

З оригіналу матеріалів адміністративної справи щодо ОСОБА_5 видно, що відомості про ОСОБА_8 як особи, яка була пасажиром в автомобілі під керуванням ОСОБА_5 з'явилися лише в протоколі 22.10.2011 року про адміністративне правопорушення, складеному повторно.

Водночас з копії матеріалів дорожньо-транспортної пригоди №600 щодо зазначеної пригоди, яка була направлена на запит суду першої інстанції ГУ МВС України в Одеській області 26.03.2013 року за №7/вх3814 (а.с.212-249) видно, що в копії цього ж протоколу від 22.10.2011 року відомості про ОСОБА_8 як свідка не зазначені.

Не підтверджено перебування ОСОБА_8 в автомобілі під керуванням ОСОБА_5 під час ДТП і поясненнями працівників ДАІ, які складали первісний протокол про дорожньо-транспорту пригоду.

Згідно до п.п.16.6, 21.4.6 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України N 111 від 27.03.2009 працівниками ДАІ за всіма виявленими порушеннями ПДР складаються протоколи про адміністративні правопорушення, які після закінчення зміни здаються командирові підрозділу ДПС, чи особі, яка його замінює, або працівникові, на якого покладено ці обов'язки, для реєстрації та передачі до відділів (відділень) Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах протягом однієї доби, а також установлює транспортні засоби, водіїв, пасажирів та інших осіб причетних до ДТП, її свідків і забезпечує присутність вказаних осіб на місці пригоди до прибуття слідчо-оперативної групи, опитуються ці особи про обставини пригоди, записуються їх установчі дані.

Таким чином, у разі присутності ОСОБА_8 у якості пасажира в будь-якому автомобілі відомості про нього мали бути відображені в первинному протоколі про дорожньо-транспорту пригоду.

Відсутність таких відомостей в первинних документах, при тому що складання повторного протоколу із іншими відомостями не передбачено, не дає підстав вважати доведеним факт присутності ОСОБА_8 в автомобілі під час дорожньо-транспортної пригоди.

Слід зазначити, що саме з підстав ненадання належних доказів про керування ОСОБА_5 автомобілем на законних підставах первісно було відмовлено у виплаті страхового відшкодування (а.с.43).

Відповідно до п.2.2 Правил дорожнього руху, в редакції, що діяла на час виникнення відносин, водій механічного транспортного засобу був повинен мати при собі:

а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення; б) реєстраційний документ на транспортний засіб, а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб або реєстраційний чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом; ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також особі, яка навчається водінню транспортним засобом відповідно до вимог цих Правил.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» під відсутністю в особи, винної у завданні шкоди, права керування транспортним засобом відповідної категорії слід розуміти неможливість надання документів, які підтверджують право управління транспортним засобом, через те, що зазначена особа не володіє такими документами або позбавлена такого права у встановленому законом порядку.

Таким чином, факт перебування в автомобілі ОСОБА_8 не доказаний, тягар доказування покладається на ОСОБА_5, засвідченого в установленому порядку документа про право керування автомобілем ОСОБА_5 не надано, тому суд прийшов до помилкового висновку про необхідність спростування позивачами факту перебування ОСОБА_8 в автомобілі під час пригоди.

Та обставина, що ОСОБА_5 не була притягнута до адміністративної відповідальності за керування автомобілем без законних підстав не свідчить про те, що ОСОБА_8 знаходився в автомобілі.

Отже, висновок суду про те, що керування автомобілем здійснювалося нею на законних підставах не відповідає обставинам справи, рішення суду ґрунтується на припущеннях.

Водночас встановлення таких обставин має істотне значення для вирішення справи і тому, що рішення суду має бути виконаним.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 не працює, майна на праві власності не має (а.с.21,22), і в своїх поясненнях на адресу суду першої інстанції посилалася на скрутне матеріальне положення, яке не дає можливості відшкодувати завдану шкоду (а.с.69-70). З огляду на викладене, дії, направлені на підтвердження керування автомобілем на законних підставах за відсутності об'єктивних ознак цього, розцінюються як спроба звільнити від відповідальності власника майна, який є платоспроможним.

Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Керування автомобілем ОСОБА_5 без законних правових підстав дає підстави для покладання відповідальності і на власника джерела підвищеної небезпеки, тому суд незаконно відмовив у стягненні коштів з ОСОБА_6, оскільки він як власник джерела підвищеної небезпеки, який не вжив заходів для унеможливлення користування належним йому автомобілем особам без належних повноважень, має бути відповідальним за шкоду поряд із заподіювачем шкоди.

Оскільки судом неправомірно відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_6, відтак неправильно визначено обсяг та правові підстави відповідальності ОСОБА_5, чим порушено норми матеріального права, то рішення не може вважатися законним, тому на підставі п.4ч.1ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню із ухваленням нового по суті справи.

Визначаючи суму матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля ОСОБА_3, колегія суддів виходить з того, що за матеріалами справи представник позивачів не визнав автомобіль ЗАЗ -110307, д/н НОМЕР_2 фізично знищеним, повідомив про намір його довірителя відновлювати даний автомобіль, і такі обставини не спростовані в доводах апеляційної скарги позивачів. Тому відшкодуванню підлягає сума матеріального збитку 11 169,89 грн. (18 882, 72 грн. (вартість автомобіля до дорожньо - транспортної пригоди) - 7 712,83 грн. (вартість автомобіля після дорожньо - транспортної пригоди) в сумі вартості транспортного засобу як різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, що відповідає п.15 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», яким передбачено, що у разі коли власник не визнає автомобіль фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Також враховуються і те, що кожна сторона відповідно до ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, інших доказів на підтвердження розміру матеріальної шкоди сторонами не надано, клопотань про призначення судової експертизи, як видно з матеріалів справи, не заявлялось.

Встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачам завдано моральної шкоди ушкодженням їх здоров'я та їх дитині, а також переживаннями з приводу пошкодження майна. Тому з врахуванням ступеня тілесних ушкоджень, який був легким, тривалості з цього приводу страждань, страждань з приводу ушкодження майна, обставин справи, вимог розумності та справедливості, невідшкодування шкоди відповідачами добровільно і необхідності докладання зусиль для відновлення прав, вимоги про її відшкодування підлягають частковому задоволенню в розмірі 2000 грн. на користь ОСОБА_2, в розмірі 4000 грн. на користь ОСОБА_3, в тому числі як законного представника малолітнього ОСОБА_4, виходячи з відповідальності двох відповідачів у частковому співвідношенні.

Відповідно до ст.88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тому з врахуванням часткового задоволення позову стягненню з відповідачів підлягають судові витрати на користь ОСОБА_2 в розмірі 1295,3 грн. в рівних частках з відповідачів, на користь ОСОБА_2 - в розмірі 107,3 грн. в рівних частках з відповідачів.

Як встановлено, відповідальність водія автомобіля, належного ОСОБА_6 застрахована, водночас відшкодуванню підлягає шкода, завдана особою, яка управляє майном на законній правовій підставі, і оскільки такого не встановлено, то не має підстав для стягнення страхового відшкодування зі страхової компанії.

Керуючись ст.ст.304,п.2ч.1ст.307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючого у власних інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 травня 2013 року скасувати, ухвалити нове.

Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючого у власних інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_5 5585 гривень, судові витрати в розмірі 594 гривні, з ОСОБА_6 - 5585 гривень, судові витрати в розмірі 594 гривні, в решті вимог про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3, діючого у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, на відшкодування моральної шкоди - з ОСОБА_5 2000 гривень, з ОСОБА_6 2000 гривень, судові витрати в розмірі 107,3 грн. в рівних частках з кожного, в решті вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_5 1000 гривень, з ОСОБА_6 1000 гривень, судові витрати в розмірі 107,3 гривень в рівних частках з кожного, в решті вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: