Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/6414/13-а

26.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кучерука О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М. ) від 19.08.13 у справі № 801/6414/13-а

за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

до Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим (вул. Кечкеметська 114,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95038)

Малоріченської сільської ради м. Алушти АР Крим (вул. Фруктова, 1 а,Малоріченське,Алушта, місто, Автономна Республіка Крим,98520)

третя особа: Відділ Держземагенства у м. Алушті АР Крим (вул. Радянська, буд.1,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання неправомірними дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

18.06.2013 ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Малоріченської сільської ради, Республіканського комітету по земельних ресурсах АРК про визнання неправомірними дій та скасування рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.08.13 позовні вимоги задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовані рішення 50-ї сесії 6-го скликання Малоріченської сільської ради від 29.12.2012 №50-8 "Про затвердження проекту землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря в межах Малоріченської сільської ради (с. Сонячногірське)" в частині включення до прибережної захисної смуги Чорного моря земельної ділянки площею 0,045 га за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 0110392100:04001:0423, що належить ОСОБА_3.

В іншій частині позовних вимог -відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 68,82 гривень з місцевого бюджету Малоріченської сільської ради.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач - Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.08.13 та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 26.11.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2012 рішенням 50-ї сесії 6-го скликання Малоріченської сільської ради м. Алушта №50-8 затверджено проект землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря в межах Малоріченської сільської ради (с. Сонячногірське) (а.с. 6).

Як вбачається з проекту землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря в межах Малоріченської сільської ради до переліку земельних ділянок, які було включено до прибережної захисної смуги Чорного моря увійшла земельна ділянка землекористувача ВАТ «Агропромстрой» (а.с. 7).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 488973 ВАТ «Агропромстрой» належала земельна ділянка площею 0, 0450 га , розташована за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 0110392100:04001:0423 (а.с. 33).

На підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 26.12.2011, ОСОБА_3 придбав земельну ділянку площею 450 кв.м. (0,0450га), розташовану за адресою: АДРЕСА_2, яка має кадастровий номер 0110392100:04001:0423; цільове призначення- для обслуговування існуючого дитячого оздоровчого центру «Сатера», категорія - землі рекреаційного призначення (а.с.34).

На підставі наведеного договору, зареєстрованого нотаріусом в реєстрі за № 2470, право власності на вказану земельну ділянку перейшло до позивача.

Отже, земельну ділянку, що належить на праві власності позивачу, було включено до прибережної захисної смуги Чорного моря в межах Малоріченської сільської ради (с. Сонячногірське).

Як зазначено у проекті землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря в межах Малоріченської сільської ради (с. Сонячногірське) земельні ділянки, які входять до меж водоохоронної зони ( в тому числі прибережна захисна смуга Чорного моря) у власників, землекористувачів та орендарів не вилучаються, однак, в їх межах вводиться особливий режим їх використання, який обмежує або забороняє ті види діяльності, які не співпадають з межами встановлення зон.

Розглянувши справу в порядку ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 62 Земельного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється: влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об'ємом понад 1 кубічний метр на добу; влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів; застосування сильнодіючих пестицидів. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом. У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Згідно до статті 88 Водного кодексу України землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

На підставі викладеного вбачається, що за умови встановлення прибережної захисної смуги Чорного моря в межах Малоріченської сільської ради (с. Сонячногірське) та включення до такої смуги розташованої в цих межах земельної ділянки, що належить на праві власності позивачу, на неї відповідно розповсюджується режим використання земель прибережної захисної смуги.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначені категорії земель України за основним цільовим призначенням.

Згідно до ч. 3 та ч.5 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Ст. 50 Земельного кодексу України передбачено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Згідно зі ст. 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

П. б ч.1 ст. 58 Земельного кодексу України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що включення даної земельної ділянки, яка належить позивачу на праві власності, до прибережної захисної смуги, фактично змінює, без згоди власника цієї ділянки, її цільове призначення, та відповідно звужуються можливості щодо розпорядження за її цільовим призначенням, відповідно до вимог Земельного кодексу України, та ст. 88 Водного кодексу України повинно нести зміну форми власності.

Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України, держава не втручається у здійснення власником права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як вбачається з матеріалів справи, у державному акті на право власності на вказану земельну ділянку, належний позивачу, вже встановлено обмеження щодо використання у водоохоронних зонах та прибережних захисних смугах малих річок та водоймів.

Одже, під час прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря в межах Малоріченської сільської ради (с. Сонячногірське), відповідачем вище зазначене до уваги прийнято не було.

Що стосується інших позовних вимог, то судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 35 Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації" від 17.06.2004 №1808-ІУ висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2012 Головою Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим затверджено висновок Державної експертизи землевпорядної документації Проекту землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря в межах Малоріченської сільської ради від 25.12.2012 №1170/15 (а.с. 48).

У пункті 10 висновку наведені зауваження та пропозиції до землевпорядної документації, зокрема, склад та зміст проекту привести у відповідність до стандарту СОУ "Землеустрій", загальна площа земельних ділянок, що наведена в переліку, включених до складу прибережної захисної смуги не відповідає площі земельних ділянок, включених у склад прибережної захисної смуги за матеріалами проекту. Окремо зазначено про встановлення меж прибережної захисної смуги водного об'єкту з урахуванням вимог Водного та Земельного кодексів України.

У зв'язку з чим проект землеустрою визнаний таким, що не у повній мірі відповідає вимогам діючого законодавства, повертається на доопрацювання. Контроль за усуненням порушень покладений на начальника Управління Держкомзему в м. Алушта, який зобов'язаний проінформувати Рескомзем про усунення зауважень.

З рішення Малоріченської сільської ради від 29.12.2012 року та проекту землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря в межах Малоріченської сільської ради не вбачається, що зазначений висновок Рескомзему, затверджений 28.12.2012 з пропозиціями для доопрацювання, був врахований під час його прийняття. Посилання на вказаний висновок відсутній у преамбулі рішення.

Відповідно до статті 35 Закону №1808, якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок. У разі якщо об'єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, він повертається на доопрацювання. При цьому вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об'єкта державної експертизи.

Як зазначено у частині 4 статті 35 Закону №1808 тільки позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

Оскільки, отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, а проект землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря повертався на доопрацювання, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що дії Республіканського комітету по земельних ресурсах із затвердження висновку відносно проекту землеустрою 28.12.2012 не порушують права або інтереси позивача, не створюють перешкод у реалізації наявного в нього права власності.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а згідно ст.86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.08.13 у справі № 801/6414/13-а - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.08.13 у справі № 801/6414/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта