№ справи:103/1010/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Янін І.А.
№ провадження:22-ц/190/7093/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Харченко І.О.
суддів:Любобратцевої Н.І. Філатової Є.В.
при секретарі:Почотовій Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа» Бахчисарайської міської ради Автономної Республіки Крим до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги по тепловому постачанню та обслуговуванню внутрішньо-будинкових мереж теплового постачання,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 02 липня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
26 лютого 2013 року Бахчисарайське комунальне унітарне підприємство «Міськтепломережа» Бахчисарайської міської ради звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги по тепловому постачанню та обслуговуванню внутрішньо-будинкових мереж теплового постачання, які були уточнені 08 травня 2013 року. Уточнені вимоги мотивовані тим, що позивач згідно Статуту надає населенню міста Бахчисарай послугу по централізованому опаленню квартир та згідно рішення Бахчисарайського виконавчого комітету № 76 від 21.05.2003 року, з 2003 року дотепер надає послуги щодо обслуговування внутрішньо-будинкових мереж теплопостачання. Квартира відповідача підключена до централізованої системи опалення, а тому ОСОБА_6 є споживачем теплової енергії та послуг по обслуговуванню внутрішньо-будинкових мереж теплопостачання. Станом на 01.05.2013 року заборгованість відповідача склала: за послуги теплопостачання в період з 01.09.2011 року по 30.04.2013 року в сумі 2775 грн. 07 коп.; по обслуговуванню внутрішньо-будинкових мереж теплопостачання в період з 01.09.2011 року по 30.04.2013 року в сумі 173 грн. 88 коп. У зв'язку з тим, що заборгованість не погашена своєчасно, з відповідача підлягає стягненню сума боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних від простроченої суми. Таким чином, з урахуванням зазначеного з ОСОБА_6 підлягає стягненню: за послуги теплопостачання в сумі 2855 грн. 33 коп.; за обслуговування внутрішньо-будинкових мереж теплопостачання в сумі 176 грн. 33 коп. Просили стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги теплопостачання та за обслуговування внутрішньо-будинкових мереж теплопостачання, в тому числі з урахуванням індексу інфляції та 3% річних всього в сумі 3031 грн. 66 коп. та судові витрати в сумі 229 грн. 40 коп.
Заочним рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 02 липня 2013 року позов Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа» Бахчисарайської міської ради Автономної Республіки Крим задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа» Бахчисарайської міської ради (ідентифікаційний код 22245512) заборгованість по оплаті послуг теплопостачання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми у розмірі 2855 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 33 коп., заборгованість по оплаті послуг за обслуговування внутрибудинкових мереж теплопостачання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми в розмірі 176 грн. 33 коп., а також судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.
Ухвалою Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 2013 року у задоволенні заяви ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_6 та подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 02 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Зокрема, апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Враховуюче вищенаведене колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за відсутності апелянта ОСОБА_6, оскільки про місце та час слухання справи він повідомлений належним чином, що підтверджено матеріалами справи. Апелянт в судове засідання особисто не з'явився та явку свого уповноваженого представника не забезпечив. Колегія суддів відхилила клопотання про відкладення слухання по справі у зв'язку з хвороба апелянта, оскільки зазначена обставина не підтверджена належними та допустимими доказами (лікарняним тощо), а подана факсом заява про відкладення слухання лише виготовлена від імені ОСОБА_6, проте їм не підписана.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно і законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа» Бахчисарайської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з приводу надання та споживання теплової енергії у вигляді централізованого опалення квартири у багатоквартирному житловому будинку тощо, а тому наявна заборгованість за ці послуги, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і визнає їх обґрунтованими та законними, оскільки вони не суперечать фактичним обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам та відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Згідно приписам статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до статей 67, 68 Житлового кодексу України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги, до яких віднесено і надання теплової енергії. Такий самий обов'язок має і власник майна.
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.
Зокрема, обов'язком споживача є укладання договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за не дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Обов'язок власника квартири укладати договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідач ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують договірні відносини щодо надання послуг по централізованому опаленню та обслуговуванню мереж внутрішньо-будинкового теплопостачання для населення (аркуш справи 41-42). На виконання договірних умов позивачем відповідачу надавались послуги у вигляді опалення та обслуговування внутрішньо-будинкових мереж теплопостачання, проте відповідач їх своєчасно та у повному розмірі не сплачував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка за період з 01.09.2011 року по 30.04.2013 року, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, дорівнює сумі 3031 грн. 66 коп.
Заперечуючи проти таких позовних вимог відповідач ОСОБА_6 зазначив, що відключений від мережі центрального опалення з 23.09.2011 року, а тому не повинен сплачувати за такі послуги.
Проте, відповідно до пунктів 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої та холодної води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, споживач може відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житло-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відключення від системи централізованого опалення передбачено Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 року (із наступними змінами та доповненнями), згідно якого дозвіл на відключення від системи централізованого опалення надається рішенням постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП.
Проте ані суду першої інстанції, ані апеляційній інстанції відповідачем ОСОБА_6 не надано належних та допустимих доказів з приводу правомочного та законного відключення його квартири від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, що давало би йому право на звільнення від сплати за вищезазначені послуги. Надані ж відповідачем документи (акти, листи, відповіді тощо) апеляційною інстанцією не можуть прийняти в якості таких доказів, оскільки як вже зазначалося вище, починаючи з 2005 року, існує інший порядок відключення квартир від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоквартирних будинках, який відповідачем ОСОБА_6 дотриманий не був.
Проаналізувавши вищенаведене, апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача суму заборгованості за опалення та обслуговування внутрішньо-будинкових мереж теплопостачання за період з 01 вересня 2011 року по 30 квітня 2013 року з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 3031 грн. 66 коп., оскільки зазначена сума підтверджена позивачем наданими суду доказами та розрахунками, які відповідачем ОСОБА_6 не спростовані.
Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі статтею 212 Цивільного процесуального кодексу України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процессуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303-305, 307, 308, 313-314, 319, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Заочне рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 02 липня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяті днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
І.О.Харченко Любобратцева Н.І. Філатова Є.В.