АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/12265/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/4029/2013

Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В.

Доповідач Дряниця Ю. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді: Дряниці Ю.В.

Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,

при секретарі: Ткаченко Т.І.,

з участю: відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача - адвоката ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в особі Кременчуцької філії ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -

в с т а н о в и л а :

Позивач 29 травня 2012 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 669670,25 грн. та судових витрат в сумі 3282 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 28 лютого 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк»(правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №20/21/08-Склв, відповідно до якого Банк відкрив позичальнику кредитну траншеву лінію у національній валюті України з кінцевим строком повернення кредиту до 28 лютого 2023 року. На забезпечення виконання Кредитного договору з боржником було укладено 29 лютого 2008 року Іпотечний договір, предметом якого є трикімнатна квартира загальною площею 96,8 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1. Відповідно до додаткових угод боржником в період з 29 лютого 2008 року по 04 вересня 2008 року було взято кредит на суму 462435 грн. В зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань по поверненню кредитних коштів, Банк направив боржнику вимогу про дострокове повернення кредиту, встановивши строк повернення до 20 лютого 2012 року.

Внаслідок неналежного виконання договору, станом на 18 січня 2012 року утворилась заборгованість на загальну суму 669670,25 грн., яку позивач просив стягнути на його користь.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2012 року позов Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в особі Кременчуцької філії ПАТ «Кредитпромбанк» - задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в особі Кременчуцької філії ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором № 20/21/08-Склв від 28.02.2008 року в сумі 669670,25 грн., судовий збір в сумі 3282,00 грн., всього - 672952,25 грн.

Роз'яснено порядок перегляду заочного рішення.

26 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 17 жовтня 2013 року заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, враховуючи доводи апеляційної скарги. Вважає, що Банк безпідставно підняв розмір процентної ставки, починаючи з другого траншу видачі кредитних коштів, суд не звернув увагу, що спеціальний строк позовної давності по пені до 29.05.2011 року сплинув, однак він не міг заявити про його застосування, оскільки справа буда розглянута в заочному порядку. Також вважає, що розмір пені може бути зменшений на підставі ст. 551 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до необхідності задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення з підстав, визначених п. 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України - невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Як убачається з матеріалів справи, 28 лютого 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк»(правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №20/21/08-Склв, відповідно до якого Банк відкрив позичальнику кредитну траншеву лінію у національній валюті України з кінцевим строком повернення кредиту до 28 лютого 2023 року. На забезпечення виконання Кредитного договору з боржником було укладено 29 лютого 2008 року Іпотечний договір, предметом якого є трикімнатна квартира загальною площею 96,8 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Підставою для надання кредитів та сплати Позичальником комісії за наданими кредитами за цим Договором є Додаткові угоди, що укладаються тільки за взаємною згодою Сторін після надання Банку письмової заявки Позичальника, в якій вказується сума кредиту. Розрахунок суми процентів за користування кредитами починається з дня надання кредитів згідно з цим Договором та Додатковими угодами до нього (п.2.3., 2.8.1. Договору).

Строк виконання договору визначено не пізніше 28 лютого 2023 року (п. 3.4.5.).

Згідно п. 3.1.6. визначено право Банку вимагати дострокового повернення кредитних коштів та обставини за яких це право може бути реалізовано. Окрім того, зазначено, що в разі направлення позичальнику письмової вимоги про дострокове повернення кредитів з встановленим строком такого повернення, то цей строк вважається таким, що змінив встановлений п. 3.4.5 строк дії договору. При цьому укладення між сторонами будь-яких додаткових угод не вимагається.

Письмове повідомлення-вимога про дострокове погашення всієї заборгованості за кредитним договором в строк до 20 лютого 2012 року була направлена ОСОБА_1 19.01.2012 року (а.с.5). При цьому в ній зазначено, що даний лист не змінює кінцеву (остаточну) дату повернення кредиту та процентів, зазначену в Договорі.

Внесення щомісячних платежів щодо сплати нарахованих процентів за кожним кредитом до 10-го числа кожного місяця визначено п.3.4.3. Договору.

У разі несвоєчасної сплати процентів, з наступного дня за датою, яка визначена цим пунктом, розраховується пеня, що передбачена п. 3.4.9. Договору, на суму простроченого платежу.

У разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісіями позивальник зобов'язаний сплатити Банку пеню за кожен день прострочки в розмірі подвійної процентної ставки по кредиту (п.3.4.9. Договору).

В період з 29.02.2008 року по 04.09.2008 року між сторонами було укладено вісім додаткових угод, відповідно до яких ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на загальну суму 462435 грн. (29.02.2008р. - 55435 грн., 27.03.2008р. - 50000 грн., 06.05.2008р. - 20000 грн., 22.05.08р. - 20000 грн., 05.06.2008р. - 99000 грн., 18.06.2008р.- 99000 грн., 27.08.2008р. - 20000 грн., 04.09.2008р. - 99000 грн.)

Факт перерахування та отримання грошових коштів сторонами не оспорюється.

В результаті неналежного виконання зобов'язань, Банк здійснив розрахунок заборгованості станом на 18.01.2012 року на загальну суму 669670,25 грн., яка складається з : 361724,64 грн. - поточна заборгованість за кредитом; 192444,52 грн. - прострочена заборгованість за відсотками; 101095,09 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками; 13800 грн. - штраф.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення, в якій просив переглянути заочне рішення, зменшити розмір пені з врахуванням спеціального строку позовної давності.

Задовольняючи позовні вимоги та відмовляючи в перегляді заочного рішення, місцевий суд безпідставно не звернув уваги на доводи відповідача.

Провівши аналіз фактичних обставин по справі, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності пред'явлення позовних вимог банку про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту. Однак, не погоджується з висновками місцевого суду щодо стягнення штрафу та розміру стягнутої пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками, виходячи з наступного.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Поряд зі встановленням строку дії договору (до 28 лютого 2023 року) сторони встановили і строки виконання боржником зобов'язань (внесення щомісячних платежів щодо сплати нарахованих процентів за кожним кредитом до 10-го числа кожного місяця п.3.4.3. Договору).

У разі несвоєчасної сплати процентів, з наступного дня за датою, яка визначена цим пунктом, розраховується пеня, що передбачена п. 3.4.9. Договору, на суму простроченого платежу.

У разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісіями позивальник зобов'язаний сплатити Банку пеню за кожен день прострочки в розмірі подвійної процентної ставки по кредиту (п.3.4.9. Договору).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 здійснив останню проплату чергового платежу відсотків: по 1 траншу (додаткова угода від 29.02.08р.) - в період з 01.09.2009 по 30.09.2009 р.; по 2 траншу (додаткова угода від 27.03.08р.) - в період з 01.09.2009 по 30.09.2009 р.; по 3 траншу (додаткова угода від 06.05.08р.) - в період з 01.01.2011 по 31.01.2011 р.; по 4 траншу (додаткова угода від 22.05.08р.) - в період з 01.01.2011 по 31.01.2011 р.; по 5 траншу (додаткова угода від 05.06.08р.) - в період з 01.12.2009 по 31.12.2009 р.; по 6 траншу (додаткова угода від 18.06.08р.) - в період з 01.09.2009 по 30.09.2009 р.; по 7 траншу (додаткова угода від 27.08.08р.) - в період з 01.01.2011 по 31.01.2011 р.; по 8 траншу (додаткова угода від 04.09.08р.) - в період з 01.01.2011 по 31.01.2011 р.

ОСОБА_1 припинив здійснення платежів на погашення нарахованих відсотків: по 1,2,6 траншам - з жовтня 2009 року, по 5 траншу - з січня 2010 року; по 3,4,7,8 траншам - з лютого 2011 року.

Дані обставини підтверджуються довідками про стан заборгованості (а.с.7-14).

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України та умов договору (п. 3.4.9) розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання визначений у розмірі подвійної процентної ставки по кредиту за кожний день прострочення. За загальним правилом, що випливає із Цивільного кодексу України, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не обмежується.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Зазначена правова позиція сформульована в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року по справі № 6-116цс13.

Таким чином, провівши аналіз фактичних обставин по справі, колегія суддів вважає, що право вимоги стягнення пені в межах спеціального строку позовної давності у Банка виникло з 29 травня 2011 року, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 29 травня 2012 року.

Відповідно до принципу диспозитивності розгляду цивільної справи, суд має вирішувати справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів.

Таким чином, оскільки позивачем при пред'явленні позову до суду розмір заборгованості заявлявся станом на 18 січня 2012 року, то пеня повинна бути стягнута в межах річного строку позовної давності з 29 травня 2011 року по 18 січня 2012 року.

При визначенні розміру пені, яка повинна бути стягнута з відповідача, колегія суддів виходить із наступних розрахунків, що базуються на наданих розрахунках Банком. Так, по 1 траншу за період з 29.05.2011р. по 18.01.2012р. розмір нарахованої пені становить 2576,56 грн.; по 2 траншу - 5965,84 грн., по 3 траншу - 780,46 грн.; по 4 траншу - 1060,53 грн.; по 5 траншу - 11133,44 грн.; по 6 траншу - 11813,77 грн., по 7 траншу - 791,10 грн.; по 8 траншу - 10848,91 грн. Таким чином, загальний розмір пені, яка повинна бути стягнута з відповідача на користь Банку становить 44970,61 грн.

Доводи апелянта про наявність підстав для зниження встановленого п. 3.4.9. Кредитного договору розміру пені у відповідності до норм статті 551 ЦК України не беруться до уваги.

Так, Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Нормами статей 203, 627 ЦК України закріплено, що правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників є вільним і відповідає їхній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст.3 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

При укладенні Кредитного договору ОСОБА_1, підписавши його, тим самим погодився з усіма його пунктами. Відповідно до п. 3.4.9. Договору, в разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісіями позивальник зобов'язаний сплатити Банку пеню за кожен день прострочки в розмірі подвійної процентної ставки по кредиту.

Розмір пені може бути встановлений, як на підставі закону, так і на підставі домовленості сторін.

Підстав для зменшення розміру пені, у відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України, колегія суддів не вбачає. Окрім того, апелянт невірно тлумачить цю норму права, оскільки вона не передбачає можливості зменшення саме встановленого договором розміру пені. Будь-які зміни до умов договору повинні вноситися відповідно до встановленого законом порядку.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду щодо необхідності стягнення нарахованого штрафу в сумі 13800 грн., виходячи з наступного.

Як убачається із довідки про стан заборгованості, який було здійснено по 1 траншу (а.с.7) штраф було нараховано в період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року за невиконання умов кредитного договору (страхування життя).

Однак, умови Кредитного договору № 20/21/08-СКЛВ від 28.02.2008 року (а.с.15-16) не містять умови щодо обов'язку Позивальника укласти договір страхування життя.

Разом з цим, відповідно до п. 2.7, 2.10., 2.11, 3.1.7. Іпотечного договору № 20/21/І01/08-Склв від 29.02.2008 року (а.с.17-19), який було укладено між сторонами на забезпечення виконання Кредитного договору (траншеві кредитна лінія), визначено обов'язок Іпотекодавця укласти договір страхування Майна, яке є предметом іпотеки, протягом 5 днів з моменту підписання договору зі страховою компанією акредитованою Іпотекодержателем. Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів щодо невиконання іпотекодавцем умов іпотечного договору щодо страхування майна.

Враховуючи те, що Банком було здійснено нарахування штрафу за невиконання умов Кредитного договору щодо страхування життя, які в свою чергу не були визначені сторонами в Кредитному договорі, то колегія суддів вважає безпідставним його нарахування, а тому відсутні підстави для його стягнення.

Не підлягають задоволенню доводи апелянта щодо безпідставного підвищення Банком розміру відсотків за користування кредитними коштами, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.3. Кредитного договору № 20/21/08-Склв від 28.02.2008 року підставою для надання кредитів та сплати Позичальником комісії за наданими кредитами за цим Договором є Додаткові угоди, що укладаються тільки за взаємною згодою Сторін після надання Банку письмової заявки Позичальника, в якій вказується сума кредиту.

Розрахунок суми процентів за користування кредитами починається з дня надання кредитів згідно з цим Договором та Додатковими угодами до нього (п.2.8.1.).

Відповідно до Додаткових угод від 27.03.2008р.(ДУ2), від06.05.2008р. (ДУ3), від 22.05.2008р. (ДУ4), від 05.06.2008р. (ДУ5), від 18.06.2008р. (ДУ6), від 27.08.2008р. (ДУ7) процентна ставка за кредитом, який наданий за цими додатковими угодами, встановлена у розмірі 22,0% річних.

Відповідно до Додаткової угоди від 04.09.2008р. (ДУ8) процентна ставка за кредитом, який наданий за цією додатковою угодою, встановлена у розмірі 24,0% річних.

Всі додаткові угоди підписані сторонами. Таким чином, ОСОБА_1 підписавши додаткові угоди, погодився з визначеними в них умовами щодо встановлення нового розміру процентної ставки за користування кредитними коштами.

Інші розрахунки Банку щодо розміру поточної заборгованості по тілу кредиту та простроченої заборгованості по відсоткам у колегії суддів сумніву не викликають.

Колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі: 361 724,64 грн. - поточна заборгованість за кредитом; 192 777,52 грн. - прострочена заборгованість за відсотками; 44 970,61 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками, а всього 599 472,77 грн.

Викладені в апеляційних скаргах доводи є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України в разі часткового задоволення позову судові витрати підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог (89,51%). Таким чином, на користь позивача слід стягнути 2937 грн. 72 коп., виходячи з розміру сплаченого судового збору за подачу позову до суду (3282:100х89,51=2937,72).

Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п.3,4, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2012 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в особі Кременчуцької філії ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» заборгованість за договором № 20/21/08-Склв. від 28 лютого 2008 року: 361 724,64 грн. - поточна заборгованість за кредитом; 192 777,52 грн. - прострочена заборгованість за відсотками; 44 970,61 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками, а всього 599 472,77 грн. (п'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч чотириста сімдесят дві гривень 77 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в рахунок відшкодування понесених судових витрат 2937,72 грн. (дві тисячі дев'ятсот тридцять сім гривень 72 копійки).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Дряниця Ю.В.

Судді: Пилипчук Л.І.

Чумак О.В.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Дряниця Ю.В.