ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 грудня 2013 року м. Київ А/800/30/13
А/800/28/13
А/800/32/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Юрченко В.П.,
Суддів Зайцева М.П.
Шведа Е.Ю.
при секретарі судового засідання: Педана А.А.
за участю:
представників відповідача - Сав’як Т.М., Дондик О.М.
представників третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 - ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги: позивача - ОСОБА_7, відповідача - Центральної виборчої комісії, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2013 року по справі № 875/26/13а за позовом ОСОБА_7 до Центральної виборчої комісії, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, кандидат у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 94 на повторних виборах народних депутатів України 15 грудня 2013 року, про визнання протиправною бездіяльності ЦВК, визнання протиправною та скасування постанови про реєстрацію ОСОБА_4 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 94,
ВСТАНОВИВ:
29 листопада 2013 року ОСОБА_7 звернувся з зазначеним до Київського апеляційного адміністративного суду з позовом до Центральної виборчої комісії, третя особа ОСОБА_4, - кандидат у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 94 на повторних виборах народних депутатів України 15 грудня 2013 року. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_4, постановою ЦВК від 21 жовтня 2013 року № 226 зареєстрований кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №94 на повторних виборах народних депутатів України 15 грудня 2013 року. Разом з тим, він не має права бути обраним народним депутатом України, оскільки він не проживає на території України протягом останніх п'яти років, що є порушенням вимог частини другої статті 76 Конституції України, статті 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України». Позивач зазначив, що він проінформував відповідача про зазначений факт, але після отримання інформації, відповідач не вжив заходів щодо її перевірки, та не прийняв рішення відповідно до вимог частини 4 статті 61 Закону України «Про вибори народних депутатів України» про скасування реєстрації ОСОБА_4 кандидатом у депутати, тобто допустив протиправну бездіяльність. Позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо прийняття рішення про скасування реєстрації кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 94 на виборах народних депутатів України 15 грудня 2013 року ОСОБА_4, визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 21 жовтня 2013 року № 226 в частині реєстрації кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 94 на повторних виборах народних депутатів України 15 грудня 2013 року ОСОБА_4
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову Центральної виборчої комісії від 21 жовтня 2013 року № 226 в частині реєстрації кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 94 на повторних виборах народних депутатів України 15 грудня 2013 року ОСОБА_4 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Зірне Березнівського району Рівненської області, громадянин України, протягом останніх п'яти років проживає на території України, освіта вища, тимчасово не працює, безпартійний, проживає в АДРЕСА_1, судимість відсутня, суб'єкт висування - політична партія Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина"). У решті позовних вимог відмовлено.
З постановою суду першої інстанції не погодились позивач, відповідач та третя особа - ОСОБА_4, подавши апеляційні скарги, в яких зазначено про порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення. Апеляційні скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не всебічно з'ясував обставини справи, не надав повну оцінку доказам у справі, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Апелянт ОСОБА_7 (позивач) в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не належним чином оцінив факт, що ЦВК не вчинили будь-яких дій щодо скасування незаконної постанови ЦВК від 21.10.2013 року № 226, чим допущено протиправну бездіяльність. Позивач просив постанову суду першої інстанції скасувати, та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апелянт Центральна виборча комісія (відповідач) зазначає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії від 21 жовтня 2013 року № 226, а позов в цій частині підлягає залишенню без розгляду, оскільки відповідно до вимог статей 172-179 КАС України, встановлено п'ятиденний строк оскарження дій, рішень чи бездіяльності виборчих комісій, та ці строки не підлягають поновленню. Розглядаючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд допустив порушення зазначених приписів, що має наслідком незаконність рішення та його скасування. Крім того, апелянт зазначає, що спірна постанова ЦВК від 21.10.2013 року не порушує взагалі прав та інтересів особисто позивача, оскільки ОСОБА_7 проживає в м.Києві, та він не є виборцем на повторних виборах народних депутатів України 15 грудня 2013 року в одномандатному виборчому окрузі № 94 (Київська область). Також в апеляції зазначено, що ЦВК, приймаючи документи та здійснюючи реєстрацію кандидата в депутати, не зобов'язана перевіряти достовірність відомостей щодо проживання особи протягом останніх п'яти років на території України, та за приписами пункту вісім частини четвертої статті 61 Закону України «Про вибори народних депутатів України», прийняття рішення про скасування реєстрації (у разі виявлення виборчою комісією обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону) покладається виключно на ЦВК. При цьому, попереднє рішення не скасовується, а приймається нове рішення про скасування реєстрації кандидата у народні депутати.
Апелянт ОСОБА_4 (третя особа без самостійних вимог на предмет спору) на обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про порушення судом норм процесуального права, в частині незадоволення чисельних клопотань та не допуску до участі у справі представника третьої особи - ОСОБА_5 Крім того, суд не взяв до уваги, що він тимчасово не проживав на території України в зв'язку з його затриманням поліцією Італійської республіки у місті Мілан з 23.03.2013 року по 09.07.2013 плюс 30 днів, та був примусово обмежений в свободі пересування до вирішення питання про екстрадицію, що не може розцінюватись як непроживання на території України. Європейський суд з прав людини в рішенні від 19 жовтня 2004 року в справі «Мельниченко проти України» зазначав, що вимога проживання в Україні не є абсолютною і що національна влада, надаючи дозвіл або відмовляючи у реєстрації певному кандидату була зобов'язана врахувати його ситуацію. В іншій частині доводи апеляційної скарги третьої особи аналогічні доводам апеляційної скарги відповідача. Апелянт просить суд повністю скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представники третьої особи без самостійних вимог на предмет спору просили скасувати рішення суду першої інстанції та залишити позовні вимоги без розгляду.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що всі апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Законом України «Про повторні вибори народних депутатів України в одномандатних виборчих округах №№ 94, 132, 194, 197, 223» від 5 вересня 2013 року № 457-VII призначено повторні вибори народних депутатів України в одномандатних виборчих округах №№ 94, 132, 194, 197, 223 на 15 грудня 2013 року.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції - Центральна виборча комісія постановою від 21 жовтня 2013 року № 226 зареєструвала ОСОБА_4 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Зірне Березнівського району Рівненської області, громадянин України, протягом останніх п'яти років проживає на території України, освіта вища, тимчасово не працює, безпартійний, проживає в АДРЕСА_1, судимість відсутня, суб'єкт висування - політична партія Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина") кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 94 на повторних виборах народних депутатів України 15 грудня 2013 року (додаток 1).
28 листопада 2013 року позивач звернувся до ЦВК з листом, яким повідомив, що ОСОБА_4 не проживає в Україні протягом останніх п'яти років, у зв'язку з чим ця особа не може бути обраною народним депутатом України. Заявник просив підтвердити інформацію про проживання ОСОБА_4 на території України останніх п'яти років та повідомити дати перетинання державного кордону України. У разі виявлення обставин, передбачених частиною четвертою статті 61 Закону України «Про вибори народних депутатів України», зазначив про необхідність прийняття відповідного рішення про скасування реєстрації кандидата у депутати.(а.с.15)
28 листопада 2013 року, секретарем ЦВК Лукаш Т. (за дорученням голови ЦВК), заявнику надано відповідь про неможливість задоволення прохання із-за відсутності повноважень у ЦВК перевіряти достовірність поданих кандидатом у депутати документів.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що останні 5 років ОСОБА_4 перебував за межами території України: в 2008 році 35 днів, в 2009 -37 днів, в 2010 - 44, в 2011- 21, в 2012 - 36, з 15 грудня 2012 року по 29 листопада 2013 року він перебував за межами України 309 днів, та на момент його реєстрації кандидатом у народні депутати України цей термін становив 270 днів. Довідкою Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 29.11.2013 р. (вих. № 02.3-04/7422) підтверджено відсутність ОСОБА_4 в Україні з 4 лютого 2013 року по теперішній час. Колегія суддів зауважує, що жоден апелянт, в тому числі відповідач та ОСОБА_4, не заперечують даний факт, а лише зазначають про формальні підстави не приймати ці обставини до уваги.
Судом першої інстанції встановлено, що останній річний період, з п'яти необхідних ОСОБА_4 в Україні не проживає, а тому він не має права бути обраним народним депутатом України.
Частиною другою статті 76 Конституції України встановлено, що народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. Даний конституційний припис кореспондується з приписами частини першої статті 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 року № 4061.
Для обрання народним депутатом України мають бути дотримані усі вищеперераховані умови в сукупності, що відповідно до статті 9 Закону № 4061 дає право бути обраним.
Суд першої інстанції зазначив, що згідно зі статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом; громадянин України не може бути позбавлений права в будь який час повернутися в Україну, та законодавство України не передбачає необхідність фізичного перебування особи на території України всі 365 (366) днів на рік протягом п'яти останніх перед днем виборів років.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про громадянство України" безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.
Зазначені акти передбачають, що проживання на території Україні більшості днів відповідного річного періоду вважається проживанням особи в Україні. В розумінні приписів частини другої статті 76 Конституції України, частини першої статті 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України», - проживання в Україні протягом останніх п'яти років, це період протягом п'яти років, який передує проведенню виборів. Як вже зазначено, ОСОБА_4 вибув з України 04.02.2013 року та до теперішнього часу перебуває за її межами, тобто на момент оголошення рішення рівно 10 місяців.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України» право бути обраним надається особам, які проживають на території в межах державного кордону України; перебувають на судні, що перебуває у плаванні під Державним Прапором України; а також перебування громадян України у встановленому законодавством порядку у відрядженні за межами України в закордонних дипломатичних установах України, міжнародних організаціях та їх органах; перебування на полярній станції України; перебування у складі формування Збройних Сил України, дислокованого за межами України.
Жодної наведеної обставини судом першої та апеляційної інстанції не встановлено.
Наявність реєстрації проживання в Україні не дає права вважати, що особа проживає фактично за зареєстрованою адресою. Фактичне проживання та реєстрація місця проживання не є тотожними поняттями. Стаття 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні встановлює, що реєстрація - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. Наявність реєстрації за певною адресою не свідчить про фактичне проживання особи за даною адресою.
Суд апеляційної інстанції вважає, що в цій частині суд першої інстанції правильно встановив обставини, які ґрунтуються на всебічно, повно та об'єктивно досліджених доказах по справі, але неправильно зробив висновки, що вказаний факт є підставою для скасування постанови ЦВК № 226 від 21.10.2013 року та не залишив позов в цій частині без розгляду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача щодо не можливості здійснення перевірки поданих документів для реєстрації кандидатом в народні депутати України, оскільки такі повноваження та компетенція відсутні у відповідача, про що неодноразово наголошувалось в рішеннях Вищого адміністративного суду України у виборчих справах. Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовною вимогою про її скасування, що є підставою для залишення позову в цій частині без розгляду.
Разом з тим, пунктом 8 частини четвертої статті 61 Закону № 4061 чітко зазначено, що Центральна виборча комісія приймає рішення про скасування реєстрації кандидата у депутати в разі виявлення виборчою комісією обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону. Даний припис не дає права розсуду Центральній виборчій комісії на прийняття того чи іншого рішення, а чітко зобов'язує прийняти рішення про скасування реєстрації кандидатом у депутати, у разі виявлення обставин, які не дають права особі бути обраним народним депутатом України.
Статус і повноваження ЦВК визначені Конституцією України та Законами України від 17 листопада 2011 року №4061-VI «Про вибори народних депутатів України», від 30 червня 2004 року №1932-IV «Про Центральну виборчу комісію».
Відповідно до преамбули Закону № 1932 до компетенції ЦВК належить забезпечення організації підготовки та проведення виборів і референдумів в Україні, забезпечення реалізації та захисту конституційних виборчих прав громадян України і прав на участь у референдумах, суверенного права Українського народу на виявлення своєї волі.
Стаття 1 вказаного Закону визначає ЦВК як постійно діючий колегіальний державний орган, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів у порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.
Законом України «Про Центральну виборчу комісію» встановлені основні принципи діяльності Комісії, яка відповідно до своїх повноважень забезпечує дотримання передбачених Конституцією України та законами України принципів і засад виборчого і референдумного процесів, реалізацію виборчих прав громадян України та права на участь у референдумі, однакове застосування законодавства України про вибори і референдуми на всій території України. Комісія будує свою діяльність на принципах верховенства права, законності, незалежності, об'єктивності, компетентності, професійності, колегіальності розгляду і вирішення питань, обґрунтованості прийнятих рішень, відкритості і публічності. (стаття 2)
Тобто, саме на відповідача покладено обов'язок неухильного забезпечення реалізації виборчих прав громадян України, а діяльність комісії направлена на дотримання конституційних та законодавчих засад виборчого процесу.
Пунктом 8 частини четвертої статті 61 Закону № 4061 чітко приписується Центральній виборчій комісії вчинення конкретних дій: виявлення виборчою комісією обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраним депутатом, і за наслідками цих дій обов'язок прийняти рішення про скасування реєстрації кандидата у депутати. В судовому засіданні встановлено, що відповідач, отримавши інформацію про не проживання ОСОБА_4 в Україні протягом останніх п'яти років, зобов'язаний був самостійно дослідити вказані обставини, та за наявності цих обставин, самостійно скасувати реєстрацію кандидата у депутати, як такого, що не має право бути обраним. Оскільки факт не проживання ОСОБА_4 на території України протягом останніх п'яти років доведено у судовому засіданні, та відповідач і представники третьої особи не заперечують факт не проживання ОСОБА_4 в Україні з 4 лютого 2013 року по 4 грудня 2013 року, тобто 10 місяців, то не вчинення цих дій є протиправною бездіяльністю ЦВК, якою порушуються Конституція та законодавство про вибори.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що лист Центральної виборчої комісії від 28 листопада 2013 року, яким позивачу відмовлено в наданні конфіденційної інформації, не можна розглядати як бездіяльність щодо порушення виборчого законодавства, а лист-звернення позивача не є скаргою, оскільки він не вимагає скасування реєстрації кандидата у народні депутати ОСОБА_4
Частиною третьою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку про порушення відповідачем зазначених приписів, оскільки ним не використано надані законом повноваження, не враховано всі обставини, що мають значення для прийняття рішення, та порушено принцип рівності перед законом.
Загальними повноваженнями ЦВК є здійснення контролю за додержанням вимог законодавства України про вибори і референдуми та забезпечення однакового застосування законодавства України про вибори і референдуми на всій території України. (ст. 17 Закону України «Про Центральну виборчу комісію»). Невиконання зазначених повноважень є протиправною бездіяльністю, а тому в цій частині апеляційна скарга та позовні вимоги ОСОБА_7 підлягають задоволенню.
З приводу строків звернення до суду, про порушення яких зазначають в апеляційних скаргах відповідач та третя особа - ОСОБА_4, суд зазначає наступне.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною шостою статті 172 цього Кодексу встановлено, що позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій може бути подано до адміністративного суду у п'ятиденний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.
Частиною четвертою статті 179 КАС України визначено, що днем бездіяльності є останній день встановленого законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення.
Як вже зазначалось, 28.11.2013 року позивач отримав відповідь з ЦВК про відхилення його прохання здійснити перевірку певних фактів та прийняти відповідне рішення. Отже, першим днем бездіяльності є 29 листопада 2013 року, тобто наступний день після встановленого факту відмови вчинення будь-яких дій. З таких підстав, позивач, звертаючись до суду з позовом 29.11.2013 року про визнання протиправної бездіяльності ЦВК, не пропустив встановлений строк звернення до суду.
Щодо позовних вимог про скасування постанови ЦВК № 226 від 21.10.2013 року та вимогу апеляційних скарг про залишення позовних вимог в цій частині без розгляду, колегія суддів погоджується з цими доводами, оскільки позивач пропустив п'ятиденний строк звернення до суду з даним позовом, та відповідно до частини п'ятої статті 179 КАС України, - строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені статтями 172-177 цього Кодексу, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.
В частині доводів апеляційної скарги відповідача та третьої особи про відсутність порушених прав позивача, що є самостійною підставою для відмови в позові, колегія суддів зазначає наступне.
Апелянти (відповідач та третя особа) доводять суду, що жодні дії, рішення та бездіяльність не вплинули на права особисто позивача, оскільки він не є суб'єктом виборчого процесу. Як встановлено судом апеляційної інстанції, громадянин ОСОБА_7 не є виборцем в окрузі № 94, а тому не є суб'єктом виборчого процесу. Разом з тим, він не позбавлений права оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність ЦВК в загальному порядку відповідно до Конституції України та загальних положень КАС України, оскільки, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та кожній особі в Україні гарантовано право на звернення до суду (ч.2 статті 19, ст.ст. 8, 55 Конституції України, ч.1 ст. 6 КАС України).
Статтею 38 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Аналіз положень Конституції та законів України дає підстави для висновку, що кожен громадянин України, має право на легітимний законодавчий орган. Закони та інші нормативно-правові акти, які ухвалюються Верховною Радою України, є обов'язковими до виконання на всій території України і прямо стосуються прав та інтересів позивача.
Усі народні депутати України, обрані як в багатомандатному загальнодержавному, так і в одномандатних виборчих округах, є повноважними представниками Українського народу у Верховній Раді України, відповідальними перед ним і покликаними виражати та захищати його інтереси (Рішення Конституційного Суду України від 7 липня 1998 року №11-рп/98 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України).
Особливий зв'язок існує між повноваженнями окремого народного депутата України і компетенцією Верховної Ради України вцілому. Наявність уповноваженого парламенту залежить від виконання певних вимог, адресованих народним депутатам України, від наявності у них повноважень (Рішення Конституційного Суду України від 3 грудня 1998 року № 17-рп/98, від 27 жовтня 1999 року № 9-рп/99, від 17 жовтня 2002 року №17-рп/2002).
Депутатський мандат - це право особи, яка перемогла на виборах до Верховної Ради України, обіймати місце в її депутатському складі, бути повноважним представником Українського народу в парламенті країни. У цьому значенні депутатський мандат, по суті, рівнозначний депутатському місцю у складі єдиного законодавчого органу влади.
Набуття особою статусу народного депутата України можливе лише як юридичний наслідок її обрання на виборах, що відбулися на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування та за умов додержання передбачених Законом України "Про вибори народних депутатів України" виборчих процедур. За умови визнання порушення хоча б одного з етапів виборчого процесу, в тому числі в разі реєстрації кандидатом в народні депутати особи, яка не має права бути обраною депутатом, є прямим порушенням основних виборчих засад. Статус та повноваження народного депутата є похідними від законності обрання особи народним депутатом.
Крім того, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції помилково задоволено позовні вимоги в частині скасування спірної постанови ЦВК № 226 від 21.10.2013 року, та не залишено позовні вимоги в цій частині без розгляду, і не обрано належний спосіб захисту порушених прав.
Як вже зазначалось, виявивши обставини, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону, законодавець зобов'язує ЦВК приймати рішення про скасування реєстрації кандидата у депутати. Центральна виборча комісія є колегіальним органом, яка приймає рішення, після їх розгляду на своїх засіданнях.
Тобто, законодавець зобов'язує без будь-яких альтернатив ЦВК приймати рішення про скасування реєстрації кандидата у депутати у разі виявлення виборчою комісією обставин, які позбавляють право особи бути обраним депутатом. При цьому, не визнання відповідачем обставин, які є підставою для скасування реєстрації ОСОБА_4 кандидатом у депутати, та доводи апеляційної скарги ЦВК про відсутність протиправної бездіяльності, свідчать про відсутність наміру виконання вимоги закону, а тому зобов'язання відповідача розглянути на засіданні питання про скасування реєстрації ОСОБА_4 не є дієвим способом усунення порушення виборчого законодавства.
Частиною першою статті 177 КАС України встановлено, що суд, установивши порушення законодавства про вибори чи референдум, визначає у рішенні спосіб захисту порушених прав та інтересів, а також порядок усунення усіх наслідків цих порушень відповідно до закону або приймає інше передбачене законом рішення.
Оскільки Законом України «Про Центральну виборчу комісію» передбачено саме прийняття рішення про скасування реєстрації кандидата у депутати, то суд апеляційної інстанції вважає, що саме цей спосіб є належним способом захисту порушеного права. Не проживання ОСОБА_4 протягом останніх п'яти років в Україні є підставою для скасування його реєстрації кандидатом у депутати.
Позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 21 жовтня 2013 року № 226 в частині реєстрації кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 94 на повторних виборах народних депутатів України 15 грудня 2013 року ОСОБА_4
Разом з тим, зі змісту позовних вимог та апеляційної скарги, вбачається, що він наполягав на скасуванні саме реєстрації кандидата у народні депутати, що передбачено частиною четвертою статті 61 Закону № 4061.
Колегія суддів приходить до висновку, що усуненням негативних наслідків є зобов'язання Центральної виборчої комісії скасувати реєстрацію кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 94 на повторних виборах народних депутатів України 15 грудня 2013 року ОСОБА_4.
Щодо інших доводів апеляційних скарг про допущені судом першої інстанції процесуальних норм права, суд апеляційної інстанції зазначає, що ці факти не вплинули на висновку суду при прийняті рішення.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини по справі, але неправильно зроблено висновки суду, що є підставою для скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2013 року та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та залишення без розгляду позовних вимог в частині скасування постанови ЦВК від 21.10.2013 року № 226.
Керуючись ст.ст. 2- 11, 99, 100, 172-179, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги позивача - ОСОБА_7, відповідача - Центральної виборчої комісії, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2013 року по справі № 875/26/13-а - задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2013 року по справі № 875/26/13-а - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_7 до Центральної виборчої комісії, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, про визнання протиправною бездіяльності ЦВК, визнання протиправною та скасування постанови про реєстрацію ОСОБА_4 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 94 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо не прийняття рішення про скасування реєстрації кандидата у депутати ОСОБА_4 в одномандатному виборчому окрузі № 94 на повторних виборах народних депутатів України 15 грудня 2013 року.
Зобов'язати Центральну виборчу комісію скасувати реєстрацію кандидата у народні депутати України ОСОБА_4, який балотується в одномандатному виборчому окрузі № 94 на повторних виборах народних депутатів України 15 грудня 2013 року.
Залишити без розгляду позовні вимоги ОСОБА_7 до Центральної виборчої комісії, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 в частині визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії № 226 від 21 жовтня 2013 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: