Справа № 761/25470/13-ц

Провадження №2/761/8339/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 листопада 2013 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Гриньковської Н.Ю.

при секретарі Подмазко О.Д.

за участі представників:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача Міщенко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», 3-ті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання довіреності недійсною та стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2013 р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсно довіреність від 21.01.2012 р., видану від імені громадянина Японії ОСОБА_6 на ім'я громадянина Шрі Ланки - ОСОБА_7, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №№50,51 та внесену до Єдиного реєстру довіреностей за реєстраційним №37201653, та застосувати наслідки недійсності правочину, вилучивши з відповідного реєстру запис про реєстрацію цієї довіреності. Крім того, позивач просив стягнути з АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його користь еквівалент 355250,00 доларів США на курсом НБУ на день постановлення рішення суду.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було відкрито поточний рахунок на ім'я позивача, на який останнім було внесено грошові кошти в сумі 355250,00 доларів США. В подальшому, він дізнався, що під час його перебування поза межами України, 23.01.2012 року з банківського рахунку було видано грошові кошти ОСОБА_5 на підставі довіреності, яку позивач не підписував. З приводу зазначених шахрайських дій за заявою позивача було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України і вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 22.08.2013 року ОСОБА_5 був визнаний винним у скоєнні вказаного злочину та йому визначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі. Також, вироком з підсудного на користь позивача стягнуто 2840000,00 грн., однак на даний час вирок не набув законної сили. Проте, позивач стверджував, що кримінальна справа не охоплює всіх питань, щодо яких позивач вважає існує порушення його цивільних прав, оскільки, довіреність, яку він не підписував, на даний час є чинною і ніким не скасованою, а банківська установа, на думку позивача, має відповідати за те, що з вини посадових осіб банку відбулось неправомірне списання з рахунку позивача великої суми грошових коштів, тобто позивачеві, як споживачу банківських послуг АТ «Банк «Фінанси та Кредит» - завдано збитки.

Відповідач проти задоволення позову заперечував в повному обсязі посилаючись на те, що виконуючи умови договору про відкриття та обслуговування банківського рахунку, АТ «Банк «Фінанси та Кредит» діяв в межах чинного законодавства та у відповідності до положень постанови правління НБУ від 12.11.2003 року №492, якою затверджена «Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах». На час звернення до банку представника із довіреністю від іменні клієнта - ОСОБА_6, вказана довіреність була внесена до Єдиного реєстру довіреностей і у відповідача не було підстав для відмови у видачі грошових коштів з рахунку позивача. При цьому, відповідач в письмовому запереченні зазначав, що право вимоги щодо повернення грошових коштів у позивача може бути лише до нотаріуса, який посвідчив довіреність без дотримання умов про вчинення нотаріальних дій, та до винної особи, що встановлена вироком Шевченківського районного суду від 22.08.2013 року, так як фактично ці особи своїми незаконними діями спричинили матеріальну шкоду позивачеві. За таких обставин, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог до АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Серед іншого, представник позивача вказав, що оскільки матеріалами справи повністю доведено, що ОСОБА_6 не видавав посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_4 довіреність від 21.01.2012 року на ім'я ОСОБА_7, оскільки позивач в цей час фізично не був присутнім в Україні. Оспорену довіреність нотаріусом було посвідчено із порушенням ч.3 ст.43 Закону України «Про нотаріат», а саме: особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальних дій було встановлено лише по фотокопії паспорта ОСОБА_6; довіреність не містить ідентифікаційного номеру довірителя. Також, як стверджував представник позивача, під час здійснення валютної операції із видачі готівкових коштів банком не було належним чином ідентифіковано представника - ОСОБА_7, не оформлено картку зі зразками підпису представника, не було оформлено заяву на видачу готівки. Тобто, оскільки відповідачем АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було порушено вимоги законодавства та банківські правила, що призвело до протиправної видачі коштів, належних позивачеві, то саме з банку має бути відшкодовано позивачеві втрачену суму вкладу в розмірі 355250,00 доларів США.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмовому запереченні.

Треті особи у судове засідання не прибули, письмових пояснень з приводу заявленого позову не надали.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог з огляду на таке.

Судом установлено, що 28.12.2011 р. між ОСОБА_6 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір №20774/161678-840 про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи в іноземній валюті, на підставі якого позивачеві було відкрито поточний рахунок в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» НОМЕР_1.

В подальшому, на поточний рахунок позивача НОМЕР_1 було внесено наступні грошові кошти: 12.01.2012 р. - 195250,00 доларів США згідно квитанції №23; 18.01.2012 р. - 160000,00 доларів США згідно меморіального ордера №10358488. Таким чином, станом на 23.01.2012 року на банківському рахунку ОСОБА_6, відкритому в АТ «Банк «Фінанси та Кредит», рахувалося 355250,00 доларів США.

Під час розгляду справи встановлено, що 19.01.2012 р. о 17:35 год. ОСОБА_6 відбув з України літаком №460 з аеропорту «Бориспіль» до м.Стамбул (Туреччина), а повернувся зі Стамбула до м.Києва - 25.01.2012 р. об 11:17 год. літаком №457, що підтверджується копією довідки Державної прикордонної служби, наданої на запит УБОЗ ГУМВС України в м.Києві, яку представник позивача надав з матеріалів кримінальної справи №2610/11456/2012, яка розглянута Шевченківським районним судом м.Києва 22.08.2013 року.

Водночас, 21.01.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №№50,51 було посвідчено довіреність на ім'я громадянина Шрі Ланки - ОСОБА_7, згідно якої громадянин Японії - ОСОБА_6 уповноважив довірену особу (ОСОБА_7) подавати та отримувати від імені довірителя (ОСОБА_6) заяви, листи, клопотання, платіжні доручення та будь-які інші документи, необхідні для розпорядження рахунками, отримувати випущені пластикові картки для довірителя, підписуватися за нього, а також одержувати через касу банку готівкові суми без обмеження їх розміру тощо. Термін дії довіреності визначено до 21.01.2013 року. Довіреність була внесена до Єдиного реєстру довіреностей за реєстраційним №37201653.

В подальшому, 23.01.2012 р. громадянин Індії ОСОБА_5, який представився як ОСОБА_7, прибув до приміщення відділення №17 АТ «Банк «Фінанси та Кредит», що розташований по б-ру Т.Шевченка, 62 в м.Києві, та на підставі вищевказаної довіреності зняв грошові кошти з банківського рахунку ОСОБА_6 в сумі 355250,00 доларів США.

З приводу шахрайських дій громадянина Індії ОСОБА_5 було порушено кримінальну справу і вироком Шевченківського районного суду від 22.08.2013 року визнано його винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.ч.3,4 ст.358, ч.4 ст.190 КК України, та визначено покарання у вигляді позбавлення волі на 6 років, а також стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 2840000,00 грн. На час розгляду цивільної справи №761/25470/13-ц, вирок законної сили не набрав.

Висновком почеркознавчої експертизи від 19.04.2012 року №331 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м.Києві, проведеної під час розслідування вищевказаної кримінальної справи, підпис у графі довірителя від імені ОСОБА_6 на бланку довіреності ВРН №693933 виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою. Копія зазначеного висновку додана позивачем до матеріалів позовної заяви.

Таким чином, позивач стверджує, що його було протиправно позбавлено права власності, на належні йому грошові кошти, що зумовило звернення до суду, на підставі декількох окремих правових підстав.

Так, позивач вважає, що довіреність має бути визнана недійсною на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, як така що була вчинена поза його волею, оскільки правовідносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (від імені якого виступив ОСОБА_5 в результаті зловмисих дій) не виникало, що підтверджується, зокрема, експертним висновком та матеріалами кримінальної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Частиною 3 цієї норми встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Однією з підстав недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 ЦК України).

В ході розгляду справи стороною позивача заперечувалося, що позивач ОСОБА_6 вчиняв правочин з приводу надання повноважень іншим особам, у т.ч. ОСОБА_7 на розпорядження своїм банківським рахунком, та підписував довіреність, яку посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 21.01.2012 р., та яку внесено до Єдиного реєстру довіреностей за реєстраційним №37201653.

Натомість, суд дійшов висновку, що проведена експертиза в межах кримінальної справи не отримала оцінки в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки на час розгляду цивільної справи відсутній вирок, набувший чинності, у вищевказаній кримінальній справі, тобто висновок експерта від 19.04.2012 року №331 не є належним та допустимим доказом в цивільній справі, а клопотань про проведення іншої експертизи стороною позивача не заявлялося.

При цьому, суд дійшов висновку, що АТ «Банк «Фінанси та Кредит» не є належним відповідачем для вирішення питання про визнання недійсною довіреність, як правочину, оскільки банк цю довіреність не посвідчував, та не є довіреною особою, яка вчиняла дії на підставі цієї довіреності. Вимоги про визнання недійсним правочину, вчиненого за участю банку на підставі довіреності позивач не заявляв, в той час, як суд, у відповідності до положень ст.11 ЦПК України, розглядає цивільні справи виключно в межах заявлених вимог. Отже, оскільки позивачем не заявлялося в ході розгляду справи про залучення до участі у справі інших відповідачів, а суд в силу приписів ст.33 ЦПК України не наділений таким правом, тому підстави для задоволення позову в частині визнання недійсною довіреність від 21.01.2012 р. відсутні.

Крім того, слід зазначити, що довіреність, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 21.01.2012 р. та внесена до Єдиного реєстру довіреностей за реєстраційним №37201653, на час звернення позивача до суду (30.09.2013 р.) втратила свою дію, оскільки була видана терміном дії до 21.01.2013 р., тобто довіреність втратила свою чинність у зв'язку із закінченням строку її дії.

Щодо позовної вимоги про стягнення з АТ «Банк «Фінанси та Кредит» коштів, виданих з рахункового рахунку позивача іншій особі, то в цій частині позов також не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.244 Цивільного кодексу України, представництво, яке ґрунтується на договорі може здійснюватись за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ст.245 ЦК України).

Відповідно до п. 7.11 «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої постановою правління НБУ від 12.11.2003 року №492, обумовлено, що з поточних рахунків у національній валюті фізичних осіб - нерезидентів за розпорядженням власника або за його дорученням проводяться у т.ч. операції з видачі коштів готівкою.

При цьому, Законом України «Про нотаріат» саме на нотаріуса, як особу, яка вчиняє нотаріальні дії з посвідчення у т.ч. довіреностей, покладено обов'язок перевіряти дієздатність громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, а також перевіряти волевиявлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії.

Статтею 1066 ЦК України установлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до п.5.2. «Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» банк має пересвідчитися в чинності поданих клієнтом/довіреною особою документів та їх вимогам законодавства України до встановлення ділових відносин з клієнтом рахунку, проведення фінансової операції тощо). Судом установлено, що під час здійснення операції з видачі готівкових коштів з банківського рахунку фізичної особи громадянина Японії - ОСОБА_6 в іноземній валюті, 23.01.2013 р. уповноваженим працівником АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було ідентифіковано довірену особу відповідно до пред'явленого нею паспорту, копія якого знаходиться в юридичній справі, повноваження вказаної довіреної особи клієнта банку були підтверджені нотаріально посвідченою довіреністю, тому твердження позивача щодо недотримання відповідачем вимог закону є безпідставними.

За таких обставин, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 244, 245, 1066 ЦК України ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», 3-ті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання довіреності недійсною та стягнення коштів - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя