Справа № 761/20195/13-ц

Провадження №2/761/7134/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 грудня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -

в с т а н о в и в :

В березні 2013 р. позивач ПАТ «Київенерго» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі - 11020,27 грн., 3 % річних та інфляційної складової боргу у розмірі - 1569,93 грн., а також понесених позивачем судових витрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що хоча між сторонами не було укладено договору про надання послуг з електропостачання, проте позивач, як визнаний державою монополіст на ринку постачання електричної енергії в м. Києві не має права в односторонньому порядку розривати відносини, що фактично склалися між сторонами, і здійснює поставку електроенергії, до квартири відповідача за адресою: АДРЕСА_1, проте відповідач відмовляється проводити оплату за використану електроенергію, внаслідок чого утворився борг станом на 01.07.2013 року, який становить - 11 020,27 грн., оскільки відповідач у добровільному порядку борг не погашає, позивач вимушений був звернутися до суду за його примусовим стягненням, а також просив суд стягнути інфляційні втрати та 3,0 % річних.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з викладених у позовній заяві підстав, пояснивши, що розрахунок боргу зроблений бухгалтерією позивача згідно затверджених тарифів.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав та суду пояснив, що договір між ним і позивачем не укладався, а вказану у позові суму боргу він готовий сплатити, але тільки в межах 3-х річного строку позовної давності. Нарахування сум щодо 3% річних і інфляційних витрат взагалі не передбачено законодавством, тому їх сплачувати він повинен. Вважав за можливе задовольнити позов в межах строку позовної давності, без нарахування інфляційних витрат і 3% річних.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з п. 3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. за № 1357 споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією і укладається на три роки.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що відповідач фактично користуються електроенергією, між сторонами договір укладено не було, оскільки в порушення вимог п. 3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. за № 1357, відповідач, як споживач електроенергії не уклав з позивачем договір і не вносить своєчасно плату за надані послуги з електропостачання.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», п. 42 Правил користування електричною енергією для населення споживач електричної енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та побутових електроприладів; забезпечувати збереження приладів обліку і пломб на них у разі розміщення приладу обліку в квартирі або на іншому об'єкті споживача; невідкладно повідомляти енергопостачальника про недоліки в роботі приладу обліку; оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та правил.

Згідно з п. 19, 20 Правил користування електричною енергією для населення, п. 11 договору відповідач був зобов'язаний щомісячно проводити оплату за використану електроенергію не пізніше 10 числа наступного місяця, або в термін, вказаний в платіжному документі.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із розрахунком боргу (а.с. 4) заборгованість відповідача за спожиту ним електричну енергію, відповідно до показників електролічильника, який встановлений в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, на яку відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 станом на липень 2013 року становить - 11 020,27 грн.

Згідно з п. 28 Правил користування електричною енергією для населення, у разі відсутності у споживача коштів на оплату заборгованості він повинен звернутися до енергопостачальника із заявою про складання графіка погашення заборгованості або відстрочення терміну оплати та надати довідки, що підтверджують його неплатоспроможність. Проте вищезазначених дій відповідач не вчиняв.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням, а тому посилання представників відповідача на незаконність нарахування йому коштів інфляційних витрат і 3% річних є невірними.

Разом з тим, відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня. коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За ч.3. ч.4 ст.267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки в судовому засіданні відповідачем було заявлене клопотання про застосування строку позовної давності, тому суд приходить до висновку, що вказане клопотання підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду із позовом 02.08.2013 року, а тому загальний строк позовної давності має бути обрахований відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України з 02.08.2010 року по 02.08.2013 року.

Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню, а тому з споживача - власника квартири ОСОБА_1 в межах строку позовної давності підлягає стягненню на користь ПАТ «Київенерго» заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі - 6 249 грн. 17 коп.; кошти 3 % річних в розмірі - 714 грн. 03 коп. та інфляційну складову боргу в сумі - 885 грн. 90 коп.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі - 229,40 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. ст. 509, 525, 526, 625, 714 ЦК України; ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»; Правилами користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. за № 1357 з подальшими змінами та доповненнями, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (код ЄДРПОУ 00131305) заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі - 6 249 /шість тисяч двісті сорок дев»ять/ грн. 17 коп. на рахунок зі спеціальним режимом використання № 26038301201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк» (МФО 322669); кошти 3 % річних в розмірі - 714 (сімсот чотирнадцять) гривень 03 коп. та інфляційну складову боргу в сумі - 885 /вісімсот вісімдесят п»ять/ грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі - 229 /двісті двадцять дев'ять/ грн. 40 коп. на р/р № 26008013002300 у АТ «Сбербанк Росії» (МФО 320627).

В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Київенерго» - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: