ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
30.06.06 Справа № 5/391-19/77А
УХВАЛА
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Орищин Г.В.,
Дубник О.П.,
при секретарі Горбач Ю.Б.
за участю представників
від позивача - Сивак В.- представник (довіреність у справі).
від відповідача 1- не з'явився.
від відповідача 2- Потинський А.М. -представник (довіреність у справі)
розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 19.05.2006р. вих. №10838/9/10
на постанову господарського суду Львівської області від 11.05.2006р. (суддя Левицька Н.Г.)
у справі № 5/391-19/77А
за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова (м.Львів)
до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Нарвал” (м. Київ)
до Відповідача-2: Приватного підприємства “Рабат” (м.Львів)
про визнання недійсним господарського зобов'язання
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.2006р. по даній справі, суд апеляційної інстанції повідомив сторін адміністративного процесу про їх права та обов”язки, встановлені ст. 49, 51 КАС України.
11.05.2006р. господарським судом Львівської області було винесено постанову по справі №5/391-19/77А за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова до Відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Нарвал” та Відповідача-2 Приватного підприємства “Рабат” про визнання недійсним господарського зобов”язання, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою господарського суду Львівської області, Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова (Позивач по справі) оскаржила її в апеляційну інстанцію.
В апеляційній скарзі Скаржник зазначає, що з постановою господарського суду Львівської області від 11.05.2006р. у справі № 5/391-19/77А не погоджується повністю, вважає її незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права та просить скасувати вказану постанову господарського суду Львівської області та постановити нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Скаржник зокрема покликається на лист №13504/7/23-1 від 21.10.2005р. ДПІ у Печерському районі м. Києва, яким повідомлено, про те, що ТзОВ “Нарвал” на даний час не звітує, місцезнаходження не встановлено. Останній звіт був поданий до ДПІ у Печерському районі м. Києва за березень 2005р. Звіти з серпня 2004 року надавались з “0” показниками. Також Скаржник вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що УПМ ДПА у м. Києва було складено протокол допиту свідка ОСОБА_1, який являється директором ТзОВ “Нарвал”.
Тому, на думку Скаржника, господарське зобов”язання між Відповідачами, виникнення та існування якого підтверджується угодою від 01.06.2005р. №01/06 та податковою накладною №16 від 03.06.2005р. є таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та підлягає визнанню недійсним із підстав визначених статтею 207 Господарського кодексу України, оскільки на Відповідачів покладено обов”язок згідно законодавства нараховувати та сплачувати податки, подавати податкову звітність, то при не вчиненні таких дій посадові особи Відповідачів усвідомлюють протиправну поведінку, а отже діють умисно.
Відповідач-1 явку представника не забезпечив, письмового відзиву на позов не надав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідач-2 надав суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, яким заперечив апеляційну скаргу. На думку представника Відповідача-2, Позивачем недоведено наявність навмисних дій Відповідача-1, стосовно ухилення від сплати податків або інших дій, що суперечать інтересам держави і суспільства. На думку представника Відповідача-2, Позивачем не представлено доказів в підтвердження факту визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів та скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
В процесі розгляду апеляційної скарги, судом встановлено наступне:
01.06.2005р. між Приватним підприємством “Рабат” в особі директора Дрогомирецького Р.Б. та Товариством з обмеженою відповідальністю “Нарвал” в особі директора Степіна Віталія Григоровича було укладеного договір №01/06 від 01.06.2005р.
Відповідно до п. 1 вищевказаного Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю “Нарвал” продає, а Приватне підприємство “Рабат” купує товар- ковпачок пластмасовий тип Гуала в кількості 279571 шт. на суму 218065,38 грн. в т. ч. ПДВ.
Відповідно до накладної №16 від 03.06.2005р. ТзОВ “Нарвал” передало ПП “Рабат” через директора підприємства Драгомирецького Р.Б. за довіреністю ЯЗЯ №537142 від 03.06.2005р. “ковпачок Гуала” на суму 218065,38 грн. в т. ч. ПДВ на суму 36344,23 грн. ТзОВ “Нарвал” було видано ПП “Рабат” податкову накладну від 03.06.2005р. №16 на суму 218065,38 грн. в т. ч. 36344,23 грн.
Платіжним дорученням від 25.06.2005р. №590 на суму 155700,00 грн. та платіжним дорученням від 29.06.2005р. №591, на суму 62366,00 грн. ПП “Рабат” здійснено оплату ТзОВ “Нарвал” вартості отриманого товару згідно вищевказаної угоди. В призначені платежу вищевказаних платіжних доручень від 25.06.2005р. №590 та від 29.06.2005р. №591, вказано про здійснення оплати даними платіжними дорученнями за товар згідно угоди №01/06 від 01.06.2005р.
Як встановлено судом першої інстанції та як вбачається з матеріалів справи, Відповідач-2 провів розрахунок з Відповідачем-1 за угодою від №01/06 від 01.06.2005р. в повному об'ємі.
В свою чергу, Позивачем подано адміністративний позов про визнання недійсним господарського зобов”язання в порядку ст. 207, 208 ГК України та застосування наслідків передбачених ст. 208 ГК України при наявності умислу в ТзОВ “Нарвал”, а саме: зобов'язати ТзОВ “Нарвал” повернути ПП “Рабат” все одержане ним в результаті виконання договору від 01.06.2005р. №01/06, а одержане ПП “Рабат” стягнути в доход держави.
Правові підстави подання вказаного позову обгрунтовані Позивачем на підставі п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" яким передбачено, що податкові органи подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Статтею 208 ГК України, передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Як вбачається судом з накладних та платіжних доручень на оплату отриманого, сторонами спірного договору було виконано обов'язки за вказаним договором в повному об'ємі.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом.
В той же час, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства характер спірного договору, Скаржник обґрунтовує відомостями протоколу допиту, що проведений Управлінням податкової міліції ДПА у м.Києва.
Однак відповідно до ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що протокол допиту може бути предметом оцінки лише в кримінальній справі.
При відсутності в матеріалах справи вироку суду по кримінальній справі та відсутності інших доказів, що підтверджують доводи Скаржника, суд апеляційної інстанції на підставі норми ст. 71 КАС України, вважає твердження Позивача недоведеними.
В матеріалах справи відсутні докази з яких, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Скаржником не доведено того, що умисел Відповідача-1 при укладенні спірної угоди був спрямований на ухилення від сплати податків та приховування від оподаткування прибутків та доходів або вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Ст. 11 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платники податків і зборів.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
При цьому, відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При наявності вищезгаданих обставин, суд не знаходить правових підстав для скасування оскаржуваної постанови та задоволення апеляційної скарги відповідача по справі.
Керуючись ст.ст. 72, 184-209 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,-
У Х В А Л И В:
Постанову господарського суду Львівської області від 11.05.2006р. у справі № 5/391-19/77А залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Матеріали справи № 5/391-19/77А повернути в господарський суд Львівської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-головуюча Якімець Г.Г.
Суддя Дубник О.П.
Суддя Орищин Г.В.