Справа № 344/13649/13-ц

Провадження № 2/344/5179/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

28 жовтня 2013 року                                                            м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого- судді          Максимчина Ю.Д.

секретаря           Федорак Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом КП “Єдиний розрахунковий центр” до ОСОБА_1 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладеним на підставі нормативного акту обов”язкової дії, -

В С Т А Н О В И В:

КП “Єдиний розрахунковий центр” звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладеним на підставі нормативного акту обов”язкової дії.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву в якій просить ухвалити заочне рішення по справі, позовні вимоги підтримує, просить задоволити.

Відповідачка в судове засідання не з’явилась, хоч про час і місце судового розгляду повідомлена у встановленому порядку, а тому, виходячи зі змісту ч.1 ст. 224 ЦПК України, та того, що відповідачка про причини неявки суд не повідомила, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можна провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з рішенням Івано-Франківської міської ради «Про організацію та забезпечення роботи комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» від 02.06.2011р., №212-Х, позивача визначено виконавцем послуг з 01.11.2011р.: з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; з управління будинком, спорудою або групою будинків; з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в якому проживає відповідач ОСОБА_1, віднесено до переліку будинків, щодо яких позивач надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що підтверджується актом прийняття-передачі об’єкта в управління з управління (з балансу) .

Перед початком надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, слугувало здійснення всіх залежних від позивача дій, які полягали в укладенні договору «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» у спосіб передбачений ст. 634 ЦК України, як договір приєднання, а саме: здійснив публікацію суті житлово-комунальної реформи та даного договору в офіційному виданні «Західний кур’єр» від 29.09.2011р. (а.с.6-9) та на сайті www.domivka.if.ua.

Згідно зі ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не було надано суду підтверджуючих доказів того, що вона відмовилася від отримання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, подавши відповідну заяву до позивача.

Так як відповідач таких дій не вчиняла, а продовжувала отримувати вказані послуги, такі дії відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, продовжують цивільні права та обов’язки сторін.

Тобто можна вважати, що відповідач з моменту взяття будинку позивачем в управління отримує від нього послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, тобто сторони знаходяться у фактичних договірних відносинах. Отже, обидві сторони у цих відносинах мають певні права та обов’язки, а саме, позивач зобов'язаний надавати споживачеві вказані послуги, а відповідач зобов'язаний сплачувати кошти за отримані послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. № 1875-IV.

Відповідно до вказаного закону, термін «житлово-комунальні послуги» визначається як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків зокрема є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 та підпунктом 3 п. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний укласти Договір на виконавців житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового Договору.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками даних відносин є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідач отримує житлово-комунальні послуги, тобто є споживачем житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону, виконавець зобов’язаний підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим ст. 4 Закону № 1875-ІV від 24.06.2004р. передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

ЦК України у ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.ст. 642 - 643 ЦК України.

Ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Водночас ч. 1 ст. 19 Закону № 1875 -IV від 24.06.2004р.передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21 цього Закону визначають обов’язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

П. 1 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875 -IV від 24.06.2004р. передбачений обов’язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов’язок відповідає зустрічному обов’язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009р. № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»(далі - постанова № 529).

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст.ст. 19 -21 Закону № 1875 -IV від 24.06.2004р., постанови № 529 вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов’язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов’язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Разом з позовною заявою до суду позивачем був наданий договір «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», підготовлений КП «Єдиний розрахунковий центр» (а.с.10-11).

Дослідивши вищевказаний договір, суд приходить до висновку, що він відповідає типовому договору, а тому відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону № 1875 -IV від 24.06.2004р.

Разом з тим, за положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов’язків суд приходить до висновку про те, що в разі невизнання відповідачем (споживачем) права позивача (виконавця) послуг на укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Враховуючи формулювання позовних вимог із зазначенням дати укладення договору в минулому часі, що фактично є проханням визнати його укладеним, враховуючи вищезазначені положення закону, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання договору укладеним, що також відповідає принципу публічності цивільного процесуального права.

Судові витрати суд розподілив відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі наведеного та відповідно до ст.ст. 12-15, 322, 382, 630, 634, 640, 643 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 7 «Правил користування приміщеннями у житлових будинках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006р. № 45, Постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009р. «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладеним між Комунальним підприємством «Єдиний розрахунковий центр», що знаходиться по вул. Незалежності, 9 в м. Івано-Франківську, код ЄДРПОУ 35277442, та ОСОБА_1, яка зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на підставі нормативного акту обов’язкової дії.

Стягнути з ОСОБА_1, яка зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь Комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр», що знаходиться по вул. Незалежності, 9 в м. Івано-Франківську, код ЄДРПОУ 35277442, р/р 26009010284993 у ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, сплачений судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Максимчин Ю.Д.