СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
20 грудня 2006 року | Справа № 2-7/12149-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Голика В.С.,
Дугаренко О.В.,
секретар судового засідання Фоменко В.М.
за участю представників сторін:
позивача: Руденко М.Ю.,дов.№241 від 04.09.2006
відповідача: Рибалко Ю.Л.,дов.№6515/9/10 від 05.04.2006
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 10 жовтня 2006 року по справі № 2-7/12149-2006А
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Крим" (вул.60-років Жовтня, 25 кв.83)
( вул.Б.Хмельніцького, 18/5, місто Сімферополь)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь,95053)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим №0008302301/0 від 04.07.2006 та №0008312301/0 від 04.07.2006.
Позов мотивований тим, що що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного податкового законодавства України. Позивач вказав, що відповідач неправильно дійшов висновку про неправомірність віднесення до складу валових витрат вартості отриманих від контрагентів маркетингових та транспортних послуг та до податкового кредиту –ПДВ з вартості даних послуг. ТОВ «Гранд Крим»зазначило, що при цьому воно користувалось нормами п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№263/97-ВР від 22.05.1997 та п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 і порушення податкового законодавства не допускало. Позивач зазначив, що ДПІ в м. Сімферополі під час проведення перевірки були надані усі наявні первинні документи, що підтверджують факти здійснення господарських операцій, які є легітимними, оскільки їх недійсність не встановлена судом. Крім того, ТОВ «Гранд Крим»звернуло увагу на те, що посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є необґрунтованим, оскільки даний підпункт встановлює норму права окремої дії, обмеженої суб’єктним складом відповідних операцій –наявністю пов’язаної особи, у той час як в акті перевірки відсутня жодна вказівка на пов’язаність позивача із відповідними контрагентами.
Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що ТОВ «Гранд Крим»були неправомірно включені до складу валових витрат вартість маркетингових та транспортних послуг та до складу податкового кредиту –податок на додану вартість з вказаних операцій, оскільки надані послуги не були використані позивачем у власній господарській діяльності. Відповідач зазначив, що до перевірки не були надані будь-які документи, які б могли підтвердити фактичне виконання зазначених маркетингових послуг, зокрема звіт виконавця про зроблену роботу з дослідження кон’юнктури ринку споживачів у сфери парфумерної промисловості в Україні, результати і висновки по дослідженню зазначеної теми в договорі. На думку ДПІ в м. Сімферополі, оскільки відсутні докази фактичного надання маркетингових послуг, то й відсутній зв'язок між понесеними витратами на оплату цих послуг та господарською діяльністю підприємства. Крім того, відповідач звернув увагу на те, що позивачем, в порушення Наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України №488/366 від 29.12.1995 „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля”, в товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки, не вказані певні відомості, через що зазначені первинні документи не можуть підтверджувати фактичне виконання автотранспортних послуг.
У судовому засідання 19.09.2006 представник ДПІ в м. Сімферополі надав суду доповнення до заперечення, в якому вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України судових витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 10200,00 грн. Так, відповідач зазначив, що оскільки граничний розмір компенсації на правову допомогу до прийняття відповідного Закону встановлюється, згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Кабінетом Міністрів України, то при вирішенні зазначеного питання потрібно керуватись Постановою КМУ №590 від 27.04.2006 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних, та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”. Згідно з додатком до цієї Постанови, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, витрати компенсуються у розмірі, що не перевищує суму, яка обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день. Оскільки позивачем не надано розрахунок витрат на правову допомогу, то, на думку відповідача, вимоги в цій частині не відповідають п. 2 Прикінцевих та перехідних положень КАС України.
02.10.2006 до Господарського суду АР Крим надійшли доповнення до заперечень, в яких позивач зазначив, що посилання ТОВ „Гранд Крим” на зупинення дії спільного Наказу Мінстат України та Мінтранс України №228/253 від 07.08.1996 р. не можуть бути прийняті до уваги, оскільки до теперішнього часу діє Наказ Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України №488/366 від 29.12.1995 р. „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля”, який визначає типову форму товарно-транспортної накладної.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2006 року у справі № 2-7/12149-2006А (суддя Дворний І.І.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Крим»до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задоволено.
Суд визнав не чинними Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим №0008302301/0 від 04.07.2006 та №0008312301/0 від 04.07.2006.
Судом стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Крим»3,40 гривень витрат зі сплати судового збору.
Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, не погодившись з постановою суду першої інстанції звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду скасувати, оскільки вищезгадана постанова є необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права.
Апеляціна скарга мотивована тим,що судом першої інстанціїї порушені норми матріального та процесуального права –п.5.1. ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», п.7.4.4. ст.7 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказу Міністерства транспорту України, Міністретсва статистики Укрїни від 29.12.1995 №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», ч.1. ст.71 КАС України. Відповідач зазначив,що позивачем були неправомірно включені до складу валових витрат вартість маркетингових та автотраснпортних послуг та до складу податкового кредиту – податок на додану вартість з вказаних операцій, оскільки надані послуги не були використані позивачем у власній господарській діяльності. Крім того, відповідач вказав, що у позивача відсутні будь –які документи, які б могли підтвердити фактичне виконання зазначених маркетингових досліджень, зокрема звіт виконавця про зроблену роботу з аналізом, результатами та висновками та неналежним чином оформлені товарно-траспортні накладні..
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 263/97 –ВР від 22.05.1997, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) –сума будь –яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь –яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 –5.7 цієї статті.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2006 року відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі.
Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 склад судової колегії змінено, суддю Черткову І.В. замінено на суддю Дугаренко О.В.
Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 склад судової колегії змінено, суддю Волкова К.В. замінено на суддю Голика В.С.
В судовому засіданні 11.12.2006 була оголошена перерва до 20.12.2006.
Розглянувши справу у порядку, передбаченому статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
З 22.05.2006 по 19.06.2006 Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі була проведена виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Крим»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.10.2004 по 31.12.2005 , за результатом якої був складено акт №3904/32-2/33187703 від 26.06.2006.
Відповідно до положень п. 4.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової інспекції України №327 від 10.08.2005, позивачем були подані заперечення до акту перевірки, розглянувши які ДПІ в м. Сімферополі була надана письмова відповідь №24516/10/23-6 від 04.07.2006, якою були констатовані ті ж самі порушення, що були визначені в акті перевірки.
На підставі матеріалів перевірки ДПІ в м. Сімферополі прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0008302301/0 від 04.07.2006 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 23300,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6160,00 грн. за порушення позивачем п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;
- №0008312301/0 від 04.07.2006, яким було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 18666,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 9333,00 грн. за порушення позивачем п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Крим»зареєстроване в органах державної влади державним реєстратором Виконавчого комітету Сімферопольскої міської Ради, нномер запису 1 882 102 0000 000892, форма власності –приватна. Відповідно до Довідки Держкомівтету по статистиці від 28.10.2004 №05.3-06-01/1549 внесно в єдиний державний реєтр підприємств і організацій України.
09.08.2005 між Приватним підприємством «Стройконтракт»(Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Крим»(Замовник) був укладений договір щодо надання маркетингових послуг (т. І, а. с. 64), згідно п. 1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що зацікавлять замовника. Предметом маркетингових досліджень є парфумерно-косметична продукція та сировина для її виробництва а також кон’юнктура ринку споживачів в сфері парфумерної промисловості (п. 3 Договору). П. 4 Договору передбачено, маркетингові дослідження здійснюються за наступними напрямками:
- можливості та перспективи ведення комерційних операцій;
- визначення діючих та потенціальних конкурентів;
- загальна характеристика умов роботи конкурентів (джерела сировини та комплектуючих, наявність постачально-збутової мережі та ін.);
- загальна характеристика обігу продукції конкурентів (обсяг пропозиції, якість, ціни, сервіс, розрахунки та ін.);
- розрахунки цін, відомості про їх динаміку за період 2003, 2004, І-е півріччя 2005;
- ступінь розвитку ринкової інфраструктури (транспорт, склади, мережі, зв’язки та ін.);
- ступінь розвитку комерційної інфраструктури (біржі, оптові торги, аукціони, посередники);
- попит на продукцію, перспективи його розвитку;
- відомості про потенційних споживачів;
- можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних компаній;
- прогноз стану кон’єктури на 6 місяців;
- стан і практика застосування господарського законодавства.
Згідно з п. 7.2 вказаного Договору дослідження проводяться в два етапи, кожен з яких оформлюється актом здачі-приймання роботи. П. 8 Договору передбачено, що виплата Виконавцю винагороди у розмірі 52000,00 грн. на підставі акта здачі-приймання робіт в безготівковому порядку шляхом перерахування Замовником необхідних сум платіжним дорученням на розрахунковий рахунок Виконавця.
Відповідні акти здачі-приймання робіт №ОУ-0001650 від 31.08.2005 та №ОУ-0001906 від 30.09.2005 були підписані сторонами договору на суму 12000,00 грн. та 40000,00 грн. відповідно (т. І, а. с. 66-67). Маркетингові послуги та послуги по дослідженню кон’юнктури ринку споживачів в сфері парфумерної промисловості в Україні були оплачені, що підтверджується відповідними виписками банку, наявними в матеріалах справи (т. ІІ, а. с. 40-41).
29.08.2005 року між Приватним підприємством «Стройконтракт»(Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Крим»(Замовник) був укладений договір про надання транспортних послуг, згідно п. 1.1 якого Замовник доручає, а Експедитор приймає на себе зобов’язання від свого імені та за рахунок Замовника організувати перевезення вантажів номенклатури Замовника.
П. 3.1 Договору передбачено, що вартість послуг визначається по узгодженим ставкам. Залежно від зміни економічних умов та фактично наданих як загальних, так і додаткових послуг, сума вартості послуг може відповідно змінюватися. Об’єми фактично наданих послуг підтверджуються актом приймання-здачі виконаних робіт. Згідно з п. 3.2 Договору Замовник сплачує послуги експедитора на підставі акту приймання-здачі виконаних робіт.
Аналогічний договір на надання транспортних послуг був укладений 17.10.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Будмонтажтехнології” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гранд Крим”.
На виконання вказаних договорів позивачу були складені наступні акти здачі-приймання робіт:
- акт здачі-приймання робіт №ОУ-0001905 від 30.09.2005 на суму 20000,00 грн. (т. І, а. с. 73);
- акт здачі-приймання робіт №ОУ-0002402 від 21.11.2005 на суму 20000,00 грн. (т. І, а. с. 76);
- акт здачі-приймання робіт №ОУ-0000432 від 29.11.2005 на суму 20000,00 грн. (т. І, а. с. 80).
Транспортні послуги були оплачені, що підтверджується відповідними виписками банку, наявними в матеріалах справи (т. ІІ, а. с. 39, 42).
У зв’язку з тим що до перевірки були надані тільки договори і акти прийняття і здачі виконаних робіт (наданих послуг) та товарно-транспортні накладні податковий орган порахував, що фактично немає підтвердження надання маркетингових та автотраснпортних послуг суб’єктами підприємницької діяльності, а тому втирати по оплаті цих послуг не включаються до складу валових витрат.
В результаті порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»№ 283/97 –ВР від 22.05.1997, ТОВ «Гранд Крим»завищило валові витрати за 2005 рік на 93333,00 грн., ут.ч. за 9 міс.2005–60000,00 грн. включивши до складу витрати на проведення маркетингових послуг та придбання автотрнаспортних послуг без підтвердження належності цих послуг для власної господарської діяльності підприємства (Дт-91,92,93 Кт- 685).
Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 –ВР від 03.04.1997 зі змінами та доповненнями), «В разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва і не амортизується, податки сплачені в зв’язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не відносяться».В результаті перевірки, по наданим первинним документам, встановлено завищення податкового кредиту перевіряємий період на 18666 грн. (в тому числі за серпень 2005 –2000 грн., за вересень 2005р. –10000 грн., за листопад 2005 –6666 грн.) в результаті необґрунтованого віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по витратам, які не пов’язані з веденням господарської діяльності.
В зв’язку з тим, що не надано звіт виконавця по виконаних маркетингових дослідженнях та у звязку із неналежним заповненням товарно-транспортних накладних, немає підстави вважати, що маркетингові та автотранспортні послуги спричинили одержання доходу в здійсненні господарської діяльності підприємства.
Отже, витрати на здійснення цієї діяльності, не можуть бути віднесені до складу валових витрат підприємства.
В результаті порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 –ВР від 03.04.1997 (зі змінами та доповненнями), донараховано податкове зобов’язання по ПДВ в сумі 18666,00 грн.
Судова колегія з урахуванням вимоги апеляційної скарги, наявність доказів в матеріалах справи прийшла до висновку, що суд обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки згідно з . 1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що зацікавлять замовника. Предметом маркетингових досліджень є парфумерно-косметична продукція та сировина для її виробництва а також кон’юнктура ринку споживачів в сфері парфумерної промисловості (п. 3 Договору). П. 4 Договору передбачено, маркетингові дослідження здійснюються за наступними напрямками:
- можливості та перспективи ведення комерційних операцій;
- визначення діючих та потенціальних конкурентів;
- загальна характеристика умов роботи конкурентів (джерела сировини та комплектуючих, наявність постачально-збутової мережі та ін.);
- загальна характеристика обігу продукції конкурентів (обсяг пропозиції, якість, ціни, сервіс, розрахунки та ін.);
- розрахунки цін, відомості про їх динаміку за період 2003, 2004, І-е півріччя 2005 р.;
- ступінь розвитку ринкової інфраструктури (транспорт, склади, мережі, зв’язки та ін.);
- ступінь розвитку комерційної інфраструктури (біржі, оптові торги, аукціони, посередники);
- попит на продукцію, перспективи його розвитку;
- відомості про потенційних споживачів;
- можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних компаній;
- прогноз стану кон’єктури на 6 місяців;
- стан і практика застосування господарського законодавства.
Розділами 6,7,8 договору передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється згідно з актами виконаних робіт. Здача- приймання робіт оформлюється відповідними актами, які підписуються обома сторонами.
Судом встановлено, що в момент укладання договорів та здійснення господарських операцій ТОВ «Гранд Крим», ПП «Стройконтракт»та ТОВ «буджмонтажтехнології»мали цивільну правоздатність та відповідну реєстрацію в державних органах, що не заперечується відповідачем.
Крім того, суд вважає необхідним повідомити, що згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 263/97 –ВР від 22.05.1997, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) –сума будь –яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь –яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 –5.7 цієї статті.
Виходячи з визначення терміну «маркетинг», вказаному в Інструкції що до заповнення форми державного статистичного спостереження № 1-інновація «Обстеженню технологічних інновацій промислового підприємства», затвердженої Наказом Держкомстату України № 382 від 28.11.2005, можна зробити висновок, що маркетинг проводиться з метою вдосконалення збуту продукції на ринку. Пунктом 19 Положенні (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерстві фінансів України № 318 від 31.12.1999 встановлено, що витрати на збут включають і зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).
Згідно з довідкою Головного управління статистики в Автономній Республіці Крим №05.3-06-01/1549 від 28.10.2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Крим»здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 52.33.0 „Роздрібна торгівля парфумерією та косметичними товарами”, 51.45.0 „Оптова торгівля парфумерними та косметичними товарами” (т. І, а. с. 99).
Отже, послуги, передбачені договором щодо надання маркетингових послуг від 09.08.2005 р., який був укладений між Приватним підприємством «Стройконтракт»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Крим», пов’язані з продажем продукції, а тому, відповідно до норм Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, вони відносяться до складу валових витрат підприємства.
Позивачем були надані для перевірки договір щодо надання маркетингових послуг, акти здачі-прийняття виконаних робіт та платіжні документи на перерахування контрагенту коштів за надані послуги. У даному випадку суд вважає, що відповідачем був безпідставно розширений ряд документів, яким повинен підтверджуватись факт надання маркетингових послуг (звіт виконавця про зроблену роботу з дослідження кон’юнктури ринку споживачів у сфери парфумерної промисловості в Україні, результати і висновки по дослідженню зазначеної теми в договорі), оскільки правилами ведення податкового обліку, встановленими чинним законодавством, зокрема ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, не вимагається підтвердження витрат на проведення маркетингових досліджень саме такими документами. Таким чином судом критично оцінюються доводи відповідача про те, що договори, акти приймання-передачі послуг та банківські виписки на їх оплату не підтверджують виконання підприємством вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Чинне законодавство не встановлює спеціальних вимог щодо обов’язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання маркетингових послуг.
У відповідності зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування і їх посадови особи зобов’язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. Статус, функції та правові основи діяльності державної податкової служби України визначені Законом України „Про державну податкову службу в Україні” №509-ХІІ від 04.12.1990 грн. Ст. 11 цього Закону, яка визначає права органів державної податкової служби в Україні, не передбачено такого права, як визнання недійсними первинних документів бухгалтерського обліку. Відповідно ст.. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права. Тому, на думку суду, не можуть бути визнані обґрунтованими дії відповідача по визнанню недійсними та такими, що не підтверджують фактичне виконання автотранспортних послуг, товарно-транспортних накладних без наявності відповідного рішення суду.
Судова колегія також вказує, що посилання відповідача на невірність заповнення товарно-транспортних накладних не можуть бути прийняті до уваги, оскільки дані посилання зроблені на нормативний акт, дія якого зупинена, а саме –Відповідно до Повідомлення Держкомпідприємництва України від 07.03.2000 дія спільного Наказу Мінстату України та Мінтрансу України №228/253 від 07.08.1996 (за Міністерством юстиції №283/1508 від 28.08.1996) зупинена з 07.03.2000, тобто вказаний нормативно-правовий акт взагалі не може бути застосований будь-яким суб’єктом.
Таким чином, доводи позивача про правомірність віднесення вартості придбаних транспортних послуг до складу валових витрат судова колегія вважає правомірними.
Сторони договорів мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.
Статут ТОВ „Гранд Крим” не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання вказаних угод. Більш того, згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Ч. ст. 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Надання маркетингових та автотранспортних інформаційно-консультаційних послуг не суперечить чинному законодавству України, оскільки не існує нормативно-правовий акт, який би забороняв або обмежував таку діяльність.
У той же час, згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства” №263/97-ВР від 22.05.1997, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з позицій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку 9товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Право позивача на податковий кредит підтверджено належним чином оформленими оподаткованими накладними, наявними в матеріалах справи (а.с.79-109).
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду доказів того, що послуги, передбачені договорами про надання маркетингових та автотранспортних послуг, ПП «Строй контракт» фактично не отримало.
Відповідач не надав суду доказів того, що договори на надання маркетингових та інформаційно-консультаційних послуг були оскарженні ним у судовому порядку. Отже, вищевказані договори є правомірними, оскільки їх недійсність не визнана судом.
За наведених обставин постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2006 року у справі №2-7/12149-2006А прийнята при повному з’ясуванню обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись статтями 24, 195, 198, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2006 року у справі № 2-7/12149-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді В.С. Голик
О.В. Дугаренко