Справа № 430/2407/13-ц

РІШЕННЯ

іменем України

03.12.2013 р.                                        смт.Станиця Луганська Луганської області

Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:

                    головуючого Соболєва Є.О.

           при секретарі                                Сухаревській Н.О.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з цим позовом до суду до відповідача, в якому просить стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором, яка складається із залишку за кредитом, процентів та штрафних санкцій, в загальній сумі 30974,86 грн., посилаючись на те, що ОСОБА_1, отримавши за кредитним договором № LGXRRX13990229 від 04.03.07 р. грошові кошти в сумі 2544,00 грн. з терміном повернення по 04.03.08 р. зі сплатою відсотків 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, своїх зобов’язань за вказаним договором не виконав, кредит в повному обсязі не повернув.

Сторони у розгляді справи участі не брали.

Від представника позивача надійшла заява, в якій він просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач також подав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, крім того він просив до спірних правовідносин застосувати позовну давність.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 березня 2007 року між позивачем і відповідачем дійсно було укладено договір № LGXRRX13990229, за яким останній отримав кредит за Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» в сумі 2544,00 грн., строком на 12 місяців зі сплатою за користування кредитом відсотків 1 % на місяць на суму залишку заборгованості.

Як вбачається із укладеного договору, останнім днем виконання зобов’язань за цим договором щодо повернення кредиту у відповідача встановлювався 04.03.08 р., з наступного дня за яким у позивача відповідно до положень частини п’ятої статті 261 Цивільного кодексу України почала перебіг позовна давність – строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого права чи інтересу.

Згідно положень статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Письмовою заявою про отримання кредиту відповідач погодився з умовами надання кредиту, визначеними Умовам надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка».

Згідно пункту 5.5 цих Умов сторони договору погодили, що термін позовної давності по вимогам стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені, штрафів встановлюється 5 років.

Із моменту початку перебігу початку спливу позовної давності – 04 березня 2008 року до дня подачі вказаного позову – 02 жовтня 2013 року минуло більш ніж 5 років. В матеріалах справи відсутні відомості про вчинення відповідачем дій, щоб свідчили про переривання позовної давності.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до пункту 7 частини 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції від 01.12.05 р., що діяв на момент укладення між сторонами договору, передбачалось, що кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв’язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Наведена норма закону свідчить, що зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила також і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, встановивши, що на момент подачі позивачем зазначеного позову до відповідача сплила договірна позовна давність, про застосування якої також просить відповідач, в матеріалах справи відсутні будь-які заяви чи клопотання позивача про визнання поважними причин пропущення позовної давності, суд вважає необхідним застосувати її до спірних правовідносин, у зв’язку з чим позивачу слід відмовити у задоволенні його позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – залишити без задоволення у зв’язку зі спливом позовної давності.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом 10-ти днів з дня одержання його копії сторонами.

Головуючий: