ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 122/20869/13-к
Провадження по справі 1-кп/122/452/13
27 листопада 2013 року м. Сімферополь
Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді Спасьонової О.А.,
при секретарі Бабіній Н.І.,
за участю прокурора Керімова Е.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження відносно:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 30.08.2013 року у денний час, знаходячись по вул. М. Донського в м. Сімферополі, реалізуючи умисел, направлений на незаконне поводження з вибуховими речовинами, без передбаченого законом дозволу, шляхом привласнення знайденого, незаконно придбав вибухову речовину метальної дії – бездимний порох, який знаходився в бляшаній банці. Після цього ОСОБА_1 переніс придбану ним вибухову речовину на вул. Обську в м. Сімферополі, де сховав її у кущах біля залізничної колії для подальшого незаконного зберігання з метою особистого використання.
03.09.2013 року приблизно о 10 годині 50 хвилин ОСОБА_1 забрав вибухову речовину з місця її схову і переніс на вул. М. Василевського в м. Сімферополі. 03.09.2013 року приблизно об 11 годині ОСОБА_1, перебуваючи на спортивному майданчику, розташованому за адресою: м. Сімферополь вул. М. Василевського 4, був зупинений співробітниками міліції у зв’язку з вчинення ним адміністративного правопорушення. В ході проведення особистого догляду ОСОБА_1 в його правій руці була виявлена та вилучена бляшана банка з надписом «СОКОЛ порох мисливський бездимний, сорт вищий» з речовиною у вигляді пластин сіро-зеленого кольору, яка згідно з висновком експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в АР Крим №2/200 від 06.09.2013 року та №4/111 від 11.09.2013 року є вибуховою речовиною метальної дії – бездимним порохом, масою 258 г.
ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, його дії суд кваліфікує за ч.1 ст.263 КК України як незаконне носіння, зберігання та придбання вибухової речовини без передбаченого законом дозволу.
Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні винним себе у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин визнав повністю та показав, що 30.08.2013 року у другій половині дня за магазином «Везунчик» по вул. М. Донського в м. Сімферополі біля сміттєвого баку він знайшов бляшану банку з порохом, яку сховав біля залізничних колій в районі вул. Обської. 03.09.2013 року приблизно о 10 годин 55 хвилин він забрав банку,щоб її переховати, для чого направився на спортивний майданчик на вул. ОСОБА_2, де був затриманий працівниками міліції за вчинення адміністративного правопорушення. В ході особистого догляду у нього банка з порохом була вилучена. В скоєному щиро кається.
19.09.2013 року між прокурором та обвинуваченим укладена угода про визнання винуватості, яка відповідає вимогам ст.471 КПК України.
Прокурор та обвинувачений в підготовчому судовому засіданні просили суд затвердити укладену угоду.
Відповідно до угоди, прокурор Керімов Е.І. та обвинувачений ОСОБА_1 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.263 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 2 роки з покладенням обов’язків, передбачених ст.76 КК України – не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу Залізничного РВ КВІ УДПтСУ в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, повідомляти Залізничний РВ КВІ УДПтСУ в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь про зміну місця свого проживання, періодично з’являтися для реєстрації до Залізничного РВ КВІ УДПтСУ в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь.
ОСОБА_1 при укладанні угоди роз’яснені положення статей 394, 424, 473, 474, 476 КПК України, а також він розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.389-1 КК України.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
Так, укладена сторонами угода про визнання винуватості у повній мірі відповідає положенням ч.3 ст.469, ст.471 КПК України. Вирішуючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно ч.5 ст.469 КПК України – укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Згідно з ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.263 КК України, який відноситься до тяжких злочинів.
Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, так як не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення підготовчого судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання винуватості.
Судом, на виконання вимог ч.6 ст.474 КПК України, сумніву у добровільності та істинності позиції ОСОБА_1 не встановлено. Суд переконаний, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним і не вбачає необхідності витребувати додаткові документи та викликати в судове засідання інших осіб і опитувати їх, обмежуючись наданими суду доказами у підготовчому провадженні. Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, не є очевидною можливість не виконання обвинуваченим взятих на себе зобов’язань за угодою.
При цьому судом з’ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Прокурор також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ч.2 ст.473 КПК України.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального кодексу України. Покарання, яке узгоджене сторонами, відповідає положенням Загальної частини Кримінального кодексу України та в межах, передбачених санкцією ч.1 ст.263 КК України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Обставинами, які пом’якшують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст.66 КК України суд визнає повне визнання ним своєї вини та щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
Покарання, яке узгоджене сторонами, є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження інших злочинів і відповідає загальним засадам призначення покарання.
Відповідно до ст.100 КПК України суд вважає речові докази по справі – бляшану банку з бездимним порохом, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів ГУ МВС України в АР Крим згідно квитанції №001521 від 17.09.2013 року – знищити.
Сума процесуальних витрат за проведення хімічної експертизи складає 489 грн. 44 коп., за проведення вибухотехнічної експертизи складає 391 грн. 20 коп., а всього в сумі 880 грн.64 коп.
Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.
На підставі наведеного, керуючись статтями 371, 374, 475 Кримінального процесуального кодексу України, суд
З А С У Д И В :
Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором Керімовим Ельвієм Ільмієвичем та обвинуваченим ОСОБА_1 від 19.09.2013 року.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначити йому узгоджену між сторонами міру покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 2 роки.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов’язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органа кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця свого проживання;
- періодично з’являтись для реєстрації до органів кримінально-виконавчої інспекції.
Речові докази по справі – бляшану банку з бездимним порохом, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів ГУ МВС України в АР Крим згідно квитанції №001521 від 17.09.2013 року – знищити.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави процесуальні витрати в сумі 880 грн. 64 коп.
Вирок може бути оскаржений прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч.4 ст.469 КПК України угода не може бути укладена.
Вирок може бути оскаржений обвинуваченим з підстав, передбачених ст.394 КПК України шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим протягом 30 днів з дня його проголошення.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості обвинувачений чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя О.А. Спасьонова