донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
04.07.2006 р. справа №22/52а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Бондаревої Г.Г. |
суддів | Алєєвої І.В., Москальової І.В., |
при секретареві судового засідання | Полянська Т.В. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Чухонцева Т.В. - за довір., Піткелев Є.О. - за довір.;, |
від відповідача: | Литвин Г.В. - за довір.;, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Донецької філії Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" м. Донецьк |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 05.04.2006 року (повний текст постанови підписано 07.04.06 р.) |
по справі | №22/52а (суддя Волошинова Л.В.) |
за позовом | Донецької філії Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк"Автокразбанк" м.Донецьк |
до | Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку |
про | визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.02.06 р. №00001000828/2/3491/10/22-013 |
У судовому засіданні 19.06.06р. оголошувалася перерва до 03.07.06р. об 14.30год.
У судовому засіданні 03.07.06р. оголошувалася перерва до 04.07.06р. об 13.00год.
Донецька філія Відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Автокразбанк” м. Донецьк звернулася до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі –СДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення від 13.02.06р. № 00001000828/2/3491/10/22-013.
Постановою господарського суду Донецької області від 05.04.2006р. (підписана 07.04.06р.) (Суддя Волошинова Л.В.) позов задоволено частково: визнане недійсним податкове повідомлення –рішення від 13.02.06р. № 00001000828/2/3491/10/22-013 в частині визначення податкового зобов’язання по сплаті податку на прибуток підприємств в сумі 5 200грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 600грн., в іншій частині позову відмовлено.
Постанова місцевого господарського суду мотивована тим, що оскільки факт відсутності спірного автомобіля у складі основних фондів позивача станом на 01.01.2004р. підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, висновки податкового органу в акті перевірки про порушення позивачем вимог п. п. 8.3.2 п. 8.3, п.п. 8.4.4 п.8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є необґрунтованими.
За таких підстав податкове повідомлення –рішення від 13.02.06р. № 00001000828/2/3491/10/22-013 визнав недійсним в частині визначення суми податкового зобов’язання по сплаті податку на прибуток підприємств у розмірі 5 200 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 600 грн. В іншій частині позову відмовлено з посиланням на абз. 3 п. п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки можливість включення податку на додану вартість до складу валових витрат або збільшення відповідної групи основних фондів на суму податку на додану вартість, що не включена до складу податкового кредиту, поставлена в залежність від фактичної сплати, а не нарахування такого податку в ціні придбаних товарів (робіт, послуг).
Позивач - Донецька філія Відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Автокразбанк” м. Донецьк подав апеляційну скаргу на судове рішення, в якій просить постанову місцевого господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
На думку скаржника судом порушено:
- пп.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. Збільшення орендарем балансової вартості основних фондів на суму ПДВ в момент передачі об’єкту лізингу (автомобіля) у використання відповідає вимогам податкового законодавства та не є порушенням пп..5.3.3 п.5.3 ст.5, пп..8.3.2 п.8.3, пп..8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
- судом не було задоволено клопотання позивача про надання відповідачем розрахунку сум податкових зобов’язань та розрахунку штрафних санкцій по кожному правопорушенню, що призвело до порушення процесуальних прав позивача, передбачених ст. 49 КАС України та неправильного вирішення справи;
- п.11.1 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки відповідачем неправомірно при розрахунку загальної суми податкових зобов’язань та штрафних санкцій був застосований в якості податкового періоду квартал в кількості рівному семі.
У запереченні на апеляційну скаргу від 01.06.06р. відповідач вказує на її безпідставність та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області без змін. Стверджує, що з врахуванням вимог пп..5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та пп..7.5.3 п.7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, який одночасно здійснює операції з продажу товарів ( робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об’єктом оподаткування таким податком, зо операцією фінансового лізингу має право збільшити балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму податку на додану вартість, сплаченого у складі витрат за фактично отриманим об’єктом фінансового лізингу. На його думку включення ПДВ до складу валових витрат або збільшення балансової вартості відповідної групи основних фондів на суму ПДВ, що не включена до складу податкового кредиту, залежить від фактичної сплати, а не нарахування такого податку в ціні придбання товарів (робіт, послуг).
01.11.05р. набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” від 06.10.05р. № 2953-IV, яким п.6 та п.7 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи норми ст. ст. 17,18 та перехідних положень КАСУ, апеляційна інстанція здійснює апеляційне провадження у справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розпорядженнями першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду Кулебякіна О.С. від 10.05.06р. для розгляду апеляційної скарги призначена колегія суддів у складі: головуючого - Бондаревої Г.Г., суддів - Алєєвої І.В., Москальової І.В.
Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалося за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень статей 41 та 126 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами ст.. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, наявні докази, заслухавши пояснення, доводи та заперечення учасників процесу, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила:
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку проведена планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Донецькою філією Відкритого акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Автокразбанк” за період з 01.01.2004р. по 30.06.2005р., за результатами якої складено акт від 05.10.2005р. № 249/22-013/26160698 (т.1, а. с. 13-37).
В акті перевірки (з врахуванням відповіді на заперечення позивача до акту перевірки (т.2 а.с. 13-18)) зафіксовані наступні порушення:
- пп..8.3.2 п.8.3,пп..8.4.4. п.8.4 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” –при розрахунку балансової вартості основних фондів групи 2 на початок 1 кварталу 2004р. не враховано виведення з експлуатації автомобілю у зв’язку з його продажем у сумі 64 800грн. Тобто завищено балансову вартість та суми амортизаційних відрахувань у цьому періоді та сприяло завищенню балансової вартості та амортизаційних відрахувань у послідуючих податкових періодах;
- пп..5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” –включив до балансової вартості основних фондів групи 2 на початок 1 кварталу 2004р. вартість автомобілю Мазда 62,0, отриманого по фінансовому лізингу, із врахуванням нарахованої на неї суми ПДВ при тому, що ПДВ у повному обсязі не сплачено лізингодавцю у перевіряємому періоді. Підприємством завищено балансову вартість основних фондів групи 2 на суму несплаченого податку на додану вартість за операцією фінансового лізингу у розмірі 10 500грн. у відповідних періодах, що сприяло завищенню суми амортизаційних відрахувань у перевіряємому періоді на 25 300грн.
У висновках акту перевірки зафіксовані порушення пп..5.3.3 п.5.3 ст.5, пп..8.3.2 п.8.3, пп.8.4.4. п.8.4 ст.8.пп.12.2.4 п.12.2 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. В результаті чого платником податку занижено податок на прибуток на 8,2 тис грн.., у тому числі:
1 кв.2004р. –на 1 000грн;
1 півріччя 2004р. –на 4 900грн.;
9 місяців 2004р. –на 6 000грн.;
2004р. –на 6 500грн.;
1 кв. 2005р. –на 900грн.;
1 півріччя 2005р. –на 1 700грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення –рішення від 11.10.05р. № 00001000828/2/3491/10/22-013 (т.1 а.с. 50), яким позивачу за порушення пп.5.3.3 п.5.3 ст.5, пп.8.3.2 п.8.3 пп.8.4.4 п.8.4 ст.8,пп..12.2.4 п.12.2 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначене податкове зобов’язання по сплаті податку на прибуток підприємств в сумі 8 200 грн. та застосовані відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні (фінансові) санкції в сумі 4 100 грн.
Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення - рішення в адміністративному порядку та рішенням СДПІ про результати розгляду скарги від 13.12.05р. № 37239/10/31-013 (т.1 а.с. 60-62) податкове повідомлення –рішення від 11.10.05р. № 00001000828/2/3491/10/22-013 залишене без змін.
За результатами адміністративного оскарження прийняте податкове повідомлення - рішення від 14.12.05р. № 00001000828/1/37304/10/22-013 (т.1 а.с. 51), яким на підставі акту перевірки та рішення СДПІ про результати розгляду скарги від 13.12.05р. № 37239/10/31-013 визначено податкове зобов’язання по сплаті податку на прибуток підприємств в сумі 8 200 грн. та застосовані відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні (фінансові) санкції в сумі 4 100 грн., яке рішенням СДПІ про результати розгляду повторної скарги від 09.02.06р. № 1683/10/25-013-5 залишене без змін.
За результатами розгляду повторної скарги СДПІ прийняте податкове повідомлення - рішення від 13.02.06р. № 00001000828/2/3491/10/22-013 (т.1 а.с. 52) на ту ж суму податкового зобов’язання та штрафних (фінансових) санкцій, яке оскаржується позивачем.
Позивач оспорює висновки податкового органу про порушення вимог п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст.5 (донарахована сума податкового зобов’язання за цим порушенням складає 1 100 грн.), п.п. 8.3.2 п. 8.3 та п. п. 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 (донарахована сума податкового зобов’язання за цим порушенням складає 5 200 грн.) Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова господарського суду скасуванню з огляду на наступне:
За приписами пункту 1.18 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” лізингова (орендна) операція - це господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.
Підпунктом 1.18.2 п. 1.18 ст. 18 Закону встановлено, що фінансовий лізинг (оренда) - це господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.
12.11.03р. між ТОВ „Фінансово –промислова група „Укрметекспорт” (лізингодавець) та позивачем (лізингоотримувачем) укладений договір фінансового лізингу № 3/02 (т.1 а.с. 102- 106), за умовами якого лізинодавець передає лізингоотримувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу 1 легковий автомобіль Мазда 62,0 загальною вартістю 138 552грн., включаючи ПДВ у розмірі 23 092грн. Протягом всього терміну дії цього Договору об’єкт лізингу є власністю лізингодавця. Право власності на об’єкт лізингу придбавається лізингоотримувачем на момент закінчення терміну дії договору після сплати всіх лізингових платежів у розмірі 217 928грн. (відшкодування вартості основних засобів –138 552грн., у т.ч. ПДВ –23 090грн.; винагорода лізингодавця –79 376грн.).
На виконання умов договору 21.11.03р. об’єкт фінансового лізингу –автомобіль Мазда 62,0 переданий позивачу. В цей же день лізингодавець виписав податкову накладну № 4 на загальну суму 138 552грн., з яких 23 092грн. –ПДВ.
Податковим органом в акті перевірки (з врахуванням відповіді на заперечення позивача до акту перевірки (т.2 а.с. 13-18) встановлено порушення пп..5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” –банк включив до балансової вартості основних фондів групи 2 на початок 1 кварталу 2004р. вартість автомобілю Мазда 62,0, отриманого по фінансовому лізингу, із врахуванням нарахованої на неї суми ПДВ при тому, що ПДВ у повному обсязі не сплачено лізингодавцю у перевіряємому періоді. В наслідок цього платником податків завищено балансову вартість основних фондів групи 2 на суму несплаченого податку на додану вартість за операцією фінансового лізингу у розмірі 10 500грн. у відповідних періодах, що сприяло завищенню суми амортизаційних відрахувань у перевіряємому періоді на 25 300грн.
Відповідно абз. 3 п. п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України “Про податок на додану вартість”.
За таких підстав можливість включення податку на додану вартість до складу валових витрат або збільшення відповідної групи основних фондів на суму податку на додану вартість, що не включена до складу податкового кредиту, поставлена в залежність від фактичної сплати, а не нарахування такого податку в ціні придбаних товарів (робіт, послуг).
Тобто сума ПДВ, нарахована та несплачена за операцією фінансового лізингу не підлягає включенню до балансової вартості відповідної групи основних фондів.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на абз. 3 п. п. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не приймається судовою колегією до уваги з огляду на наступне:
Відповідно до зазначеної норми передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8 цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об'єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання.
Пунктом 8.5 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено порядок обліку основних фондів, наданих в лізинг (оренду).
Підпунктом 8.5.2 п.8.5 ст.8 Закону передбачено, що балансова вартість відповідної групи основних фондів зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку у фінансовий лізинг (оренду) у порядку, передбаченому для продажу основних фондів. При цьому лізингоотримувач (орендар) збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів у порядку, передбаченому для придбання основних фондів.
Пунктом 8.4 ст.8 Закону визначено порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів.
Згідно до пп..8.4.1 п.8.4 ст. 8 Закону у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв’язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.
Сума податкового зобов’язання по сплаті податку на прибуток підприємств, донарахована за цим порушенням, склала 1 100 грн., штрафні (фінансові) санкції –550 грн.
В цій частині суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.
Щодо виявленого під час перевірки факту порушення вимог п. п. 12.2.4 п. 12.2 ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (донарахована сума податкового зобов’язання складає 1 900 грн.)
В акті перевірки зафіксований факт порушення пп..12.2.4 п.12.2 ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” - заниження банком надлишкової суми страхового резерву за 2004рік у розмірі 7,6тис. грн.., що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на суму 1 900грн. (штрафні санкції 950грн.)
У суді першої інстанції позивач жодних зауважень з цього приводу не надав, із донарахуванням погодився, але позовних вимог не змінив.
В суді апеляційної інстанції представник позивача наполягав на тому, що відповідач не надав розрахунок сум податкових зобов’язань та розрахунок штрафних санкцій по кожному правопорушенню, а також на те, що судом першої інстанції не задоволено клопотання позивача з необхідності надання відповідачем зазначених документів.
В матеріалах справи (т.2 а.с. 2) є розрахунок штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства згідно акту перевірки.
Крім того, в матеріалах справи відсутнє письмове клопотання позивача щодо надання розрахунку. Як вбачається з журналів судових засідань по даній справі, усне клопотання з цього приводу представником позивача суду першої інстанції також не надавалися (про що свідчать журнали судових засідань по вказаній справі).
За таких підстав, довід апеляційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права не приймається до уваги.
Результати апеляційного провадження по справі ухвалені колегією суддів в нарадчій кімнаті відповідно до положень ст. 196 КАС України.
В порядку п.4 ст. 167 КАС України сторонам повідомлено про виготовлення повного тексту ухвали в п’ятиденний термін з моменту проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини ухвали.
Керуючись ст.ст.184,195, п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 212, п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія , -
У Х В А Л И Л А :
Постанову господарського суду Донецької області у справі № 22/52а залишити без змін, а апеляційну скаргу Донецької філії Відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Автокразбанк” м. Донецьк без задоволення.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали підписаний 07.07.06р.
Головуючий: Г.Г. Бондарева
Судді: І.В. Алєєва
І.В. Москальова
Надруковано 5 примірників:
1 –у справу;
1 - позивачу;
1 –відповідачу;
1 –господарському суду;
1 –апеляційному суду.