КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа№ 910/15688/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

Від позивача: представник Манькевич В.С. - за довіреністю.

Від відповідача: представник Карапута Л.М.- за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування"

на рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2013 року

у справі №910/15688/13 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український

інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського"

до Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний

інститут містобудування"

про стягнення 289 123,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" про стягнення 289 123,70 грн., з яких - 146 400,00 грн. основної заборгованості, 6 582,00 грн. 3% річних, 133 224,00 грн. неустойки за затримку розрахунку, 2 917,70 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №30884 на виконання проектних робіт від 20.09.2011 року в частині оплати виконаних позивачем робіт.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.09.2013 року у справі № 910/15688/13 позов задоволено частково, а саме стягнуто з Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського" 146 400 (сто сорок шість тисяч чотириста) грн. 00 коп. - основного боргу, 6 582 (шість тисяч п'ятсот вісімдесят дві) грн. 00 коп. - 3% річних, 11 136 (одинадцять тисяч сто тридцять шість) грн. 00 коп. - пені та 3 282 (три тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 36 коп. - судового збору. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивачем не виконано умови п. 3.2. договору, а саме не надано замовнику 4-х примірників науково-технічної документації.

Крім того, апелянт стверджує, що договір розірвано з моменту отримання позивачем претензії, якою повідомлено про те, що у разі невиконання позивачем договірних зобов'язань по передачі 4-х комплектів розробленої та оформленої належним чином науково-технічної (робочої) документації, у визначеній даною претензією строк, договір буде розірвано.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського" (виконавець) та Державним підприємством "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" (замовник) був укладений договір на виконання проектних робіт №30884, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання роботи: Реконструкція будівлі "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім" по вул. Хрещатик, 2, в м. Київ". Розробка металевих конструкцій додаткових перекриттів на позн.+13,500 м. та +25,100 м. з підсиленням існуючого каркасу. Стадія "Р" відповідно до узгодженого сторонами технічного завдання, яке є невід'ємною частиною цього договору.

У п. 2.1. договору сторони передбачили, що за виконані роботи згідно цього договору замовник перераховує виконавцю 245 000,00 грн. Крім того, ПДВ за ставкою 20 % у розмірі 49 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.4. договору замовник не пізніше 5-ти денного терміну після підписання даного договору перераховує виконавцю аванс у розмірі 40% вартості робіт у сумі 117 600,00 грн.

Згідно з п. 2.6. договору остаточний розрахунок здійснюється після здачі та приймання всієї роботи у 5-денний термін після підписання замовником акту здачі-приймання науково-технічної продукції за мінусом проплат, передбачених п. 2.4. договору та з урахуванням вимог, викладених у п.п. 2.2.,2.3. даного договору.

Як передбачено п. 3.2. договору, здача і приймання роботи по кожному етапу чи роботи в цілому оформляється двостороннім актом здачі-приймання виконаних робіт, що складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони. Разом з актами здачі-приймання замовникові передаються 4 комплекти науково-технічної документації. На прохання замовника, виконавець може надавати додаткову кількість примірників науково-технічної документації, вартість якої обумовлюється додатковою угодою до даного договору.

У п. 3.4. договору сторони передбачили, що у випадку мотивованих зауважень замовника до виконаних робіт сторонами складається двосторонній акт із переліком необхідних доробок і термінів їх виконання.

Відповідно до п. 5.2. договору у разі несплати у зазначений в п. 2.6. та 2.7. даного договору термін виконаних і прийнятих робіт замовник платить виконавцю неустойку у розмірі 0,5% від неоплаченої суми за час прострочки за кожний день прострочки.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, зокрема, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті всі передбачені договором роботи загальною вартістю 294 000,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання науково-технічної продукції від 30.12.2011 року, який підписаний та скріплений печатками сторін (а.с. 61).

Однак, встановлено, що відповідач за виконані роботи розрахувався не в повному обсязі, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 146 400,00 грн., що не заперечується як позивачем та і відповідачем.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що позивачем не виконано умови п. 3.2. договору, а саме не надано замовнику 4-х примірників науково-технічної документації, оскільки це не звільняє відповідача від обов'язку оплатити виконані позивачем роботи, у зв'язку з тим, що п. 2.6. договору передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється після здачі та приймання всієї роботи у 5-денний термін після підписання замовником акту здачі-приймання науково-технічної продукції за мінусом проплат, передбачених п. 2.4. договору та з урахуванням вимог, викладених у п.п. 2.2.,2.3. даного договору, тобто у відповідача обов»язок по сплаті коштів за виконані роботи виникає саме після підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт.

Як встановлено вище, 30.12.2011 року сторони підписали акт здачі-приймання науково-технічної продукції на загальну суму 294 000,00 грн., що не заперечується останніми.

Крім того, не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що договір розірвано з моменту отримання позивачем претензії, якою повідомлено про те, що у разі невиконання позивачем договірних зобов'язань по передачі 4-х комплектів розробленої та оформленої належним чином науково-технічної (робочої) документації, у визначеній даною претензією строк, враховуючи наступне.

Судовою колегією встановлено, що претензією № 133/7/1/7-10 від 16.03.2012 року відповідач попередив позивача про те, що у разі невиконання позивачем договірних зобов'язань по передачі 4-х комплектів розробленої та оформленої належним чином науково-технічної (робочої) документації, у десятиденний термін отримання даної претензії, з боку відповідача буде реалізована визначена законом можливість відмови від договору в односторонньому порядку із застосуванням відповідних штрафних санкцій.

За наслідками дослідження тексту зазначеної вище претензії судовою колегією встановлено, що в ній висловлено намір відповідача реалізувати можливість відмови від договору в односторонньому порядку.

Як свідчать матеріали справи, такий намір відповідачем в подальшому реалізовано не було.

Окрім того, судовою колегією встановлено, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем зазначеної претензії.

Натомість, судова колегія зважає на те, що Державне підприємство "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" не позбавлене права звернутись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського" про спонукання вчинити дії по передачі 4-х комплектів розробленої та оформленої належним чином науково-технічної (робочої) документації.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 146 400,00 грн. заборгованості по оплаті виконаних позивачем робіт є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки, інфляційних витрат та 3 % річних судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановлено, що позивач просить суд стягнути з відповідача 6 582,00 грн. 3 % річних, 2 917,70 грн. інфляційних втрат за період з 05.01.2012 року по 04.07.2013 року.

Судова колегія, перевіривши правильність нарахування позивачем 2 917,70 грн. інфляційних втрат, погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що за заявлений період середній індекс інфляції становить від'ємний показник, а тому інфляційні нарахування відсутні, а тому у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 2 917,70 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Перевіривши правильність нарахування 6 582,00 грн. 3% річних, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані позовні вимоги є обґрунтованими та вірними, а тому підлягають задоволенню.

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. договору сторони передбачили, що у разі несплати у зазначений в п. 2.6. та 2.7. даного договору термін виконаних і прийнятих робіт замовник платить виконавцю неустойку у розмірі 0,5% від неоплаченої суми за час прострочки за кожний день прострочки.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок проведено за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України та допущено помилку у визначені відсотків, з яких від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання розраховується пеня.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстації про те, що обґрунтованою є сума пені в розмірі 11 136,00 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період не більше 6 місяців з 05.01.2012 року по 05.07.2012 року.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2013 року у справі № 910/15688/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/15688/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна