АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження
№22-ц/796/14772/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Козленко Г.О.
Доповідач: Українець Л.Д.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
04 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючого - Українець Л.Д.
суддів - Оніщука М.І.,
- Слободянюк С.В.
при секретарі - Телятник І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3
на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 липня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація про визначення порядку користування житловим приміщенням та зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні права власності
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2012 року позивачі звернулися в суд з позовом до ОСОБА_4 про визначення порядку користування житловим приміщенням та зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні права власності.
У мотивування позовних вимог посилалися на те, що вони як спадкоємці отримали у власність по ј частині 4-х кімнатної квартири № АДРЕСА_1. Третім співвласником зазначеної квартири є ОСОБА_4, якій належить Ѕ цієї квартири.
Вони зверталися до відповідача з пропозицією про визначення порядку користування спільним частковим майном, надавши відповідний порядок користування, проте відповідач залишила їх пропозицію без задоволення.
Враховуючи, що між сторонами не досягнуто згоди щодо порядку користування квартирою і ту обставину, що відповідач взагалі не впускає позивачів до кімнат згідно запропонованого порядку користування квартирою, просили суд визначити порядок користування спірною квартирою на підставі технічного паспорту БТІ (інвентаризаційна справа 14005/65696). В подальшому зменшили позовні вимоги та просили суд встановити порядок користування квартирою за адресою АДРЕСА_1, згідно з яким: виділити в користування ОСОБА_3 кімнату № 3 площею 11,5 кв.м.; виділити в користування ОСОБА_2 кімнату № 6 площею 12,8 кв.м. з прилеглою лоджією; виділити в користування відповідача ОСОБА_4 кімнату № 5 площею 17,9 кв.м та кімнату №4 площею 11,5 кв.м. Залишити у загальному користуванні сторін кухню, ванну кімнату, вбиральню та коридор. Зобов'язати відповідача не чинити перешкод у здійсненні ОСОБА_3 свого права на користування та розпорядження кімнатою №3 площею 11,5 кв.м. Зобов'язати відповідача не чинити перешкод у здійсненні ОСОБА_2 свого права на користування та розпорядження кімнатою № 6 площею 12,8 кв.м.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 липня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Зазначають, що на даний час у квартирі безпідставно проживають треті особи, згоду на проживання вони отримали від відповідача. З огляду на відсутність між співвласниками квартири угоди про розподіл кімнат між ними, передача відповідачем у користування квартиру третім особам є незаконною та такою, що порушує їх права.
Встановлення зазначеного ними порядку користування квартирою сприятиме захисту їх прав на користування своїм майном та не порушує прав відповідача, як співвласника квартири, оскільки виділена у користування жила площа відповідає розміру жилої площі, що припадає на їхні частки в спірній квартирі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивачі отримали у спадщину від батька ОСОБА_5 по ј частини квартири АДРЕСА_1 та складається з 4-х кімнат, житловою площею 53,59 кв.м., загальною площею 86,99 кв.м., що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими 16.12.2011 року державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Н.О. Русіною (а.с.41,45).
Згідно витягу про державну реєстрацію прав зареєстрованого КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» від 05.01.2012, за позивачами зареєстровано право власності на спірну квартиру відповідно по ј частині за кожним (а.с.40,44).
Рішенням Солом'янським районним судом м. Києва від 02.08.2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.07.2008 року, в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 (батька позивачів) про поділ спільного майна подружжя, за ОСОБА_4 визнано право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 (а.с.82,84).
Згідно реєстраційного посвідчення № 025483 від 08.10.2008, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 на праві приватної власності (а.с.112).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, через невідповідність розміру площі квартири згідно Свідоцтв про право на спадщину за законом та фактичній наявній площі згідно технічної документації станом на 2011 рік, за відсутності дозвільної документації на переобладнання, перепланування квартири.
Проте з таким висновком суду погодитися неможливо, з огляду на таке.
01.06.2013 Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна на запит суду надіслало копії поповерхового плану з експлікацією внутрішніх площ квартири № АДРЕСА_1, виконані станом на 2006,2008, 2011 роки.
Згідно до поверхового плану та експлікації станом на 2006 рік житлова площа квартири становить 53,7 кв.м., кімната №3 площею 11,5 кв.м., кімната №4 - 11,5 кв.м., кімната №5 - 17,9 кв.м., кімната №6 - 12,8 кв.м. (а.с. 138-144).
Згідно до поверхового плану та експлікації станом на 2011 рік, в якому зазначено, що дозвіл на переобладнання в БТІ не поданий, житлова площа квартири становить 58,1 кв.м., кімната №3 площею 11,6 кв.м., кімната №4 - 11,5 кв.м., кімната №5 - 18 кв.м., кімната №6 - 17 кв.м.
В уточнених позовних вимогах позивачі просили суд встановити порядок користування квартирою за адресою АДРЕСА_1 у відповідності до технічного паспорта від 17.08.2006 року (інвентаризаційна справа №138589), згідно з яким: виділити в користування ОСОБА_3 кімнату № 3 площею 11,5 кв.м.; виділити в користування ОСОБА_2 кімнату № 6 площею 12,8 кв.м. з прилеглою лоджією; виділити в користування відповідача ОСОБА_4 кімнату № 5 площею 17,9 кв.м та кімнату №4 площею 11,5 кв.м. Залишити у загальному користуванні сторін кухню, ванну кімнату, вбиральню та коридор (а.с.121).
В зустрічній заяві позовній заяві, яка ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 25.07.2013 року, у зв'язку із заявою ОСОБА_4 залишена без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України, ОСОБА_4 зазначила, що згодна з розподілом користування спірною квартирою, запропонованим позивачами за первісним позовом (а.с.106).
Згідно з ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
У силу ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частин 1,2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.
Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року №20 передбачено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Таким чином, порядок користування жилими приміщеннями у квартирі, яка належить на праві власності кільком особам, може бути встановлений у випадку, коли такі приміщення відповідають за розміром часткам цих осіб у квартирі.
Оскільки загальна житлова площа квартири складає 53,7 кв.м., тому на кожного з позивачів припадає по 13,425 кв.м., а частка відповідача становить 26,85 кв.м.
За запропонованим позивачами порядком користування жилим приміщенням, з яким погодилась в суді першої інстанції і відповідач, вбачається, що позивач ОСОБА_3 просить виділити йому ізольовану кімнату №3 площею 11,5 кв.м., позивач ОСОБА_2- ізольовану кімнату № 6 площею 12,8 кв.м. з прилеглою лоджією, а відповідачу ОСОБА_4 залишити у користування дві суміжні кімнати № 5 площею 17,9 кв.м та №4 площею 11,5 кв.м., що не суперечить зазначеним вище положенням закону та не порушує права відповідача щодо користування своєю часткою у житловій площі.
Також позивачі просять залишити місця загального користування в спільному користуванні, що не суперечить вимогах закону.
Щодо самовільно вчиненого перепланування, то воно стосується лише перепланування кімнати з лоджією, яку позивачі просять виділити в користування ОСОБА_2, що жодним чином не порушує права відповідача при визначенні порядку користування жилим приміщенням.
Враховуючи наведене колегія судів вважає, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визначення порядку користування житловим приміщенням не ґрунтується на вимогах закону та підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення зазначеної вимоги.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні права власності, виходячи з наступного.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності до ст.ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Разом з тим, позивачами не надано доказів з приводу вчинення відповідачем перешкод у володінні та користуванні ними спірною квартирою.
З наведеного вбачається, що суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги виходячи з її недоведеності та необґрунтованості.
Таким чином в іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін, оскільки відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Крім того, у відповідності до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи а новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на зазначене з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 слід стягнути по 107,30 грн. кожному.
Керуючись ст.ст. 303, 304,307,309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 липня 2013 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визначення порядку користування житловим приміщенням скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовну вимогу ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування житловим приміщенням задовольнити.
Встановити порядок користування квартирою за адресою АДРЕСА_1, згідно з яким:
виділити в користування ОСОБА_3 кімнату № 3 площею 11,5 кв.м.;
виділити в користування ОСОБА_2 кімнату № 6 площею 12,8 кв.м. з прилеглою лоджією;
виділити в користування відповідачу ОСОБА_4 кімнату № 5 площею 17,9 кв.м та кімнату №4 площею 11,5 кв.м.
Залишити у загальному користуванні сторін кухню, ванну кімнату, вбиральню та коридор.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
СтягнутиОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 107,30 грн. судового збору.
СтягнутиОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 107,30 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий:
Судді: