Справа № 745/628/13-ц Провадження № 22-ц/795/2444/2013 Головуючий у I інстанції - Даньков О.М. Доповідач - Скрипка А. А.

Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 року м.Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.

суддів:Лакізи Г.П., Шевченка В.М.

при секретарі:Руденко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства „Родовід Банк" на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства „Родовід Банк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства „Родовід Банк" 9700,17 доларів США за кредитним договором №33/АА-021.07.2. від 09.11.2007 року, а також судовий збір в сумі 775 грн. 53 коп.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство „Родовід Банк" просить скасувати оскаржуване рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2013 року в частині зменшення судом розміру пені на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зазначають, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України, його ухвалено без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статті 551 Цивільного кодексу України. Апелянт також вказує, що судом першої інстанції при вирішенні справи по суті не прийнято до уваги, що сума заборгованості стягується одночасно з боржника та майнового поручителя, тому висновок суду про зменшення пені на підставі статті 551 Цивільного кодексу України є недостатньо обґрунтованим.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_5 просить відхилити апеляційну скаргу у зв'язку з її безпідставністю, залишивши без змін рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з додержанням норм закону.

В судове засідання апеляційного суду представник позивача, відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, відповідно до повідомлень про вручення поштових відправлень(а.с. 104 - 107), не з'явились. Згідно з ч.2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, оскільки судом його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги відносно того, що судом першої інстанції без достатнього обґрунтування зменшено розмір пені, що порушує положення статті 551 Цивільного кодексу України, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В ході судового розгляду даної справи встановлено і вказані обставини підтверджується її матеріалами, що 09.11.2007 року ВАТ „Родовід Банк" (нині - публічне акціонерне товариство „Родовід Банк") та ОСОБА_5 уклали кредитний договір №33/АА-021.07.2, відповідно до п.1.1 якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 19712,00 доларів США терміном по 09.11.2014 року включно. Відповідно до п.1.5. кредитного договору процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі 12,5 % річних (а. с. 33 - 35).

В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору позичальником було укладено договір застави транспортного засобу №33/АА-021.07.2 від 09.11.2007 року (а. с. 37). Також між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір поруки від 09.11.2007 року, відповідно до п.1.1.вказаного договору поручитель солідарно відповідає перед банком в повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_5 за кредитним договором (а. с. 36).

Відповідно до п.2.1. укладеного між позивачем та ОСОБА_5 кредитного договору банк зобов'язується надавати позичальнику кредити на цілі, передбачені в пункті 1.2 цього договору, на загальну суму, що не перевищує розмір кредитної лінії, вказаний у п. 1.1. цього договору, згідно з письмовими заявками позичальника (а. с. 33 - 35).

Позивачем було виконано свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, що підтверджується матеріалами заяви про видачу готівки № 128129 від 09.11.2007 року (а. с. 32).

Відповідно до п.3.1.,п.3.3. кредитного договору ОСОБА_5 зобов'язався щомісячно до „10"-го числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати суму заборгованості за кредитом в сумі 234,67 доларів США; сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитом щомісяця до ''10''-го числа включно кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також ''09''листопада 2014 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом.

Пунктом 3.9 укладеного кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів, позичальник зобов'язується сплачувати банку пеню за кожен день прострочки у розмірі 1,6% від суми простроченої заборгованості.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, що позичальником ОСОБА_5 порушувались умови кредитного договору, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 28.05.2013 року становить 15772,81 доларів США, а саме: кредит та проценти - 6082 доларів США (4223, 78 строковий, 1858,22 прострочений); проценти по кредиту - 571,56 доларів США; пеня за кредитом та процентами - 9072,64 доларів США; 3% річних за кредитом та процентами - 46,61 доларів США (а. с. 5). В еквіваленті до національної валюти загальна сума заборгованості за кредитним договором станом на 28.05.2013року становить 126 072,07 грн. (а. с. 5).

28.08. 2013 року до суду першої інстанції від відповідача ОСОБА_5 надійшли заяви: - про застосування позовної давності стосовно позовних вимог банку про стягнення пені, - про зменшення неустойки відповідно до приписів ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України ( а. с. 61, 62).

Частково задовольняючи позовні вимоги публічного акціонерного товариства „Родовід Банк", суд першої інстанції обгрунтовано керувався приписами норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, зокрема, положеннями статей: 526, 553, 554, 610, 625, 1054 Цивільного кодексу України.

При цьому суд зазначив, що відповідно до вимог п.1 ч.2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення пені. Таким чином, суд першої інстанції визначив, що сума пені за кредитом та процентами становить 6237,97 доларів США за період з 12.08.2012року (дата звернення позивача з позовом до суду - 22.07.2013року (а.с.1-41)) по 28.05.2013 року(як заявлені позивачем вимоги позову).

Також судом першої інстанції прийнято до уваги, що розмір пені за прострочення позичальником повернення кредиту та сплати процентів за його користування перевищує розмір завданих банку збитків, і за даних обставин суд вважав за можливе застосувати приписи ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України та зменшити розмір пені за прострочення позичальником повернення кредиту та сплати процентів за його користування до 3000 доларів США. При цьому суд також прийняв до уваги матеріальний стан відповідача ОСОБА_5, зокрема, погіршення його фінансового стану з причин переведення на 2-3 денний робочий тиждень та зменшення у зв'язку з цим розміру отримуваної ним заробітної плати. Обставини погіршення свого матеріального стану відповідачем ОСОБА_5 підтверджені документально, зокрема ОСОБА_5 представив суду відповідні копії наказів з місця роботи про переведення на 2-3 денний робочий тиждень (а.с.53,54), а також довідку про доходи № 147 від 27.08. 2013 року ( а. с. 55), відповідно до даних якої загальна сума доходу ОСОБА_5 за період з січня 2013року по червень 2013року становить 8 555грн. 98 коп. Таким чином, погіршення матеріального стану ОСОБА_5, відповідно до приписів статті 60 ЦПК України, яка регламентує обов'язок доказування і подання доказів, підтверджено по справі належними та допустимими доказами.

Оскільки розмір пені за прострочення позичальником повернення кредиту та сплати процентів за його користування зменшено судом до 3000 доларів США, відповідно, загальна сума заборгованості за кредитним договором, стягнутої рішенням суду першої інстанції на користь банку з відповідачів в солідарному порядку, становить 9700,17 доларів США.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого застосування судом першої інстанції статті 551 Цивільного кодексу України не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції в його оскаржуваній частині, оскільки такі доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08. 2013 року до суду першої інстанції від відповідача ОСОБА_5 надійшли заяви: - про застосування позовної давності стосовно позовних вимог банку про стягнення пені, - про зменшення неустойки відповідно до приписів ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України ( а. с. 61, 62).

В даному випадку, враховуючи приписи ч.4 статті 42 Конституції України та положення ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а також зважаючи на правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань " про те, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, а вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, внаслідок чого із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, апеляційний суд погоджується з вказаним вище висновком суду першої інстанції про необхідність відповідного зменшення суми неустойки.

Твердження апелянта відносно того, що суд зменшив розмір стягнутої пені з врахуванням матеріального стану відповідача ОСОБА_5, проте, не взяв при цьому до уваги, що сума заборгованості стягується в солідарному порядку з ОСОБА_5 та з поручителя ОСОБА_6, також не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення в оскаржуваній частині, оскільки виходячи з правового аналізу статей 553, 555 Цивільного кодексу України, права та обов'язки поручителя ОСОБА_6 є похідними від прав та обов'язків позичальника ОСОБА_5

Приймаючи до уваги наведене, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, а саме - в частині зменшення розміру пені на підставі ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України, оскільки в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі приписів п.1 ч.1 статті 7 Закону України '' Про судовий збір'' апеляційний суд вважає за необхідне повернути публічному акціонерному товариству ''Родовід Банк'' надмірно сплачену ним суму судового збору в розмірі 402 грн. 40 коп. (645 грн. - 242грн. 60 коп.) за апеляційний розгляд справи, відповідно до платіжного доручення № BUD.329723.123417 від 15 жовтня 2013 року (а.с. 92), одержувач УК у м. Чернігові (м. Чернігів) 22030001, код 38054398, рах. № 31210206780002, банк одержувача ГУ ДКСУ у Чернігівській області , МФО (код банку) 853592.

Керуючись статтями : 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Родовід Банк" відхилити.

Рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2013 року залишити без змін.

Повернути публічному акціонерному товариству ''Родовід Банк'' надмірно сплачену ним суму судового збору в розмірі 402 грн. 40 коп. за апеляційний розгляд справи, відповідно до платіжного доручення № BUD.329723.123417 від 15 жовтня 2013 року, одержувач УК у м. Чернігові (м.Чернігів) 22030001, код 38054398, рах. № 31210206780002, банк одержувача ГУ ДКСУ у Чернігівській області , МФО (код банку) 853592.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: